mogno vse

Електронна петиція: чого очікувати - випуск пари чи вибух протесту?

petitsii intervu

 
Засновник партії регіонів Петро Порошенко, людина, що вийшла з-під медведчуківського крила, на жаль, не змінив власного підходу до вимог суспільства. В його понятті Майдан – це технологія, а отже люди всього-на-всього – маріонетки, що зобов’язані платити податки і мовчати. Як і всі регіонали, він воліє бачити навколо себе тупих і слухняних людей, а ще, бажано, продажних. Одних, яких можна купити у парламенті за великі гроші, а інших – у народі за гречку та мізерну копійчину. Проте суспільство змінилось і не бажає бачити серед політиків корумпованих блазнів, які вчасно вкравши бюджетні активи, назвали себе олігархами і нині воліють керувати суспільством через свої креатури, аби і надалі обкрадати людей.


Тож і не дивно, що лишень з’явилась можливість подавати електронні петиції з вимогами від суспільства, влада вирішила перетворити цей механізм на профанацію. Та все ж не склалось. Адже скільки б Порошенко не вважав Майдан технологією, незадоволення громадян пізно чи рано вибухає. Особливо, коли влада ігнорує запити народу. Хтось це Порошенкові вчасно пояснив і він дав задки, зазначивши, що, принаймні, першу петицію про легалізацію зброї розглядатиме Конституційна комісія, а потому (вирішивши, що народ не знає, що президент має право подавати на розгляд ВР свої законопроекти), повідомив, що це не його компетенція приймати закони. То на що ж очікувати країні в майбутньому? Адже коли президент бажає будувати авторитарну країну (а наразі ми бачимо, що Порошенко йде шляхом януковича), то йому байдуже, які петиції і хто йому подаватиме. І можливо лише два варіанти: або чергове повстання народу проти авторитарного режиму, або Порошенко обирає демократичний шлях, враховує побажання громадян, які доносять до нього через електронні петиції, і провадить реформування в країні. Та нині ми всі бачимо лишень ігнорування електронних петицій з боку влади, і немає впевненості, що влада до них дослухається. Чому подібне відбувається? На ці та інші питання «Конфліктам і законам» відповів Ігор Курус, координатор громадської кампанії «За відповідальну владу».

Пане Ігоре, сервіс електронних петицій отримав популярність в народі, але не розглядається державою як механізм впливу на владу. Чому?

- Висновки робити ще рано, бо такий інструмент, як петиція, в Україні функціонує лише місяць. Ще у 2013 році, коли я вперше заговорив про імплементацію петиції в українські реалії, я був упевнений, що петиція сподобається вільнодумним українцям, оскільки вона допомагає громадянам донести до влади свою концентровану думку. Українці люблять, щоб їх чула влада. Згадайте хоча б древньоруські віче, Козацьку державу, і т.д. Українські сучасні майдани - це бажання українців бути почутими. Доречі, цього не зрозумів янукович, хоч використав це бажання громадян для своє президентської кампанії. Тому запровадження петиції дає можливість донести до влади думку, ідеї, проблеми і пропозиції громадян щодо розвитку країни, чи вирішення якихось нагальних проблем, про які влада навіть і не думала. І все це можна зробити, як у Швейцарії, без мітингів і протестів, які сьогодні для України, в умовах відкритої агресії Росії, є вкрай небезпечними.

Так виглядає, що автори закону і АП намагалися петицію, як інструмент прямої демократії, використати для «випускання пари», таких собі колективних звернень громадян, які можна коментувати і не виконувати. Водночас, очевидно, що АП не готова була до петицій, звідси і така хаотична поведінка Президента щодо петиції про зброю. Спочатку він коментував, заявивши, що особисто проти такого закону, потім з’явилася офіційна відповідь, де Порошенко повідомив, що доручив розглянути це питання Конституційній комісії і, врешті, повідомив, що це не його компетенція приймати закони.

Крім безглуздих петицій, що не набирали голосів, є петиція про легальне використання вогнепальної зброї, яка набрала потрібні 25 тис. підписів, петиція про вимогу ввести голосування в ВР за відбитками пальців, петиція про скасування акцизу на імпорт авто та про посилення покарання чиновників, які попалися на корупції. Проте в Україні працює не вимога народу, а інтереси влади та олігархату. І відмова влади у розгляді петиції про легальне використання вогнепальної зброї це довела. Як Ви прокоментуєте таку позицію влади і яку долю пророкуєте переліченим?

- Насамперед, не треба боятися неординарних петицій. Вони зникнуть, оскільки не наберуть необхідної кількості підписів. Петиція «про зброю» себе ще не вичерпала. Історія з нею матиме продовження. І все залежить від реакції влади, якщо вищі посадові особи і далі вестимуться як юнаки і показувати, що вони усе можуть і все знають, то можна прогнозувати відновлення протестів біля АП. Якщо ж влада організує всебічне обговорення пропозиції і законопроект буде розглянутий у парламенті, то тоді ми матимемо іншу ситуацію. Люди хочуть, щоб їхні ініціативи підтримувалися владою, тоді ця влада матиме підтримку у суспільстві. А якщо влада ігноруватиме ініціативи громадян, то спочатку громадяни ігноруватимуть таку владу, а далі… самі знаєте.

Щодо інших петицій, то з самого початку проявилося бажання громадян знищити монополію на законодавчу ініціативу, яку для себе організували партії і олігархи. Ми ж розуміємо, що скасування акцизу на ввіз іноземних авто, це «удар» по власниках автомобілебудівних заводів, які таким чином вирівнюють ціну і попит якісних іноземних авто і, не зовсім якісних, вітчизняних. Тому важко очікувати подібних законодавчих ініціатив у корумпованому парламенті. Громадянам це не подобається, тому вони вимагають скасувати такі націнки безпосередньо через петицію.

Чудова петиція про посилення покарання чиновників за корупцію. Подивіться, політики «боряться» з корупцією уже півтора року, а віз і нині там. Навіть ті посадовці, кого затримали з елементами шоу, спочатку виходять на волю під заставу, а потім уникають покарання втечею за кордон. Політики розводять руками і далі продовжують нам розповідати, як правильно боротися з корупцією. Українці вирішили по-іншому і запропонували відмінити грошову заставу для корупціонерів. Справедливо і ефективно.

У всіх цих випадках Президент мав би скористатися своїм правом законодавчої ініціативи і внести ці пропозиції до парламенту. В іншому випадку, ми можемо говорити про відписки Президента.

Ви, напевно, знаєте, що найпопулярнішими наразі є петиції про подачу закону про відміну депутатської недоторканості на засідання Верховної Ради, 31 серпня та можливість дострокового відкликання будь-якої вибраної особи, що не виправдала довіри виборців. Як Ви вважаєте: чому саме ці і якою буде реакція влади на такі вимоги?

- Знову ж таки, це ініціативи громадян, які Президент має внести до парламенту. Щодо петиції про дострокове відкликання будь-якої вибраної особи https://petition.president.gov.ua/petition/39, то це взагалі чудова ініціатива, якою ми займаємося з березня 2013 року. Більше того, в рамках Громадянської кампанії «За відповідальну владу» розроблено законопроект «Про вотум недовіри посадовій особі», де якраз і прописано механізми відкликання посадовців громадянами, якщо вони втратили довіру. До речі, саме в цьому законопроекті вперше запропонували поняття петиції.

Я закликаю ваших читачів максимально підтримати цю петицію, оскільки її реалізація дасть змогу встановити дієвий контроль громадськості за діяльністю посадовців. Тоді депутати і мери будуть більше боятися своїх виборців, ніж Генпрокурора, який часто використовується в політичних цілях і від якого можна відкупитися. Перед громадою «брехливому» політику відкупитися не можливо. І це буде найефективніший механізм боротьби з корупцією і очищення влади від нечесних політиків і пройдисвітів.

Вимога впровадити електронну систему голосування за відбитком пальця у ВР наразі третя на розгляді. Як Ви вважаєте, чи не є поява подібних петицій чітким сигналом недовіри владі? І чому так сталось?

- Абсолютно, ця петиція, як і багато інших, які стосуються посилення відповідальності депутатів, є виявом недовіри з боку громадян. І ця пропозиція також має бути розглянутою парламентом за поданням Президента. Проте, яких би інструментів посилення відповідальності ми не запроваджували, якщо політики нечесні і брехливі, то їх нічого не зупинить. Вони шукатимуть нових способів обманути виборця. Тому ми маємо наполягати на праві громадян контролювати владу і відкликати посадовців, які втратили довіру, про що ми вже говорили вище.

Чи можливо змусити владу приймати ті рішення, які вимагає народ?

- Думаю, так. Петиція, це не тільки інструмент, який дає можливість знизити градус суспільно-політичної напруги. Петиція, це ще й інструмент об’єднання громадян довкола різних ідей і пропозицій. Тому, у випадку адекватної реакції влади на петиції, цей інструмент прямої демократії може заспокоїти суспільство, а у випадку ігнорування - активізувати.

Тому ми маємо три шляхи розвитку подій: 1 – позитивний, влада реагує на петиції, й ініціативи від народу розглядаються органами влади і стають практикою унормування суспільно-політичного життя; 2 – реалістичний, влада м’яко ігнорує, або «заговорює» ініціативи, які містяться у петиціях, суспільство влаштовує вуличні протести і внаслідок чого змушує владу адекватно реагувати на петиції, як це сказано у пункті 1; і, нарешті, 3 - негативний, влада ігнорує петиції, де відображена думка громадян, а громадяни ігнорують владу. І це вже революційна ситуація.

Але не хочеться вірити у реалізацію третього сценарію розвитку подій, бо Президент Порошенко йшов на вибори під лозунгом «Час єднатися», а його політична сила має назву «Солідарність». Тому сподіваюся, що Петро Олексійович не повторить помилку януковича, який замість передвиборчого гасла «Почую кожного» насправді обібрав кожного. Петиції відновлять комунікацію між громадянами і владою, об’єднають суспільство та владу й солідаризують їх навколо тих цінностей, які ми відстоювали на Майдані. І це все залежить від Президента.



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Минулої доби російсько-окупаційні війська зосередили основні вогневі зусилля на Маріупольському та Донецькому напрямках. Один український військовий зазнав поранень

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.