​Журналісти і трикутник підлабузницької любові до губернаторів

Губернатор Миколаївщини Олексій Савченко боїться журналістів і вважає, що вони його не люблять. Прес-секретар губернатора Миколаївщини Олексія Савченка Анастасія Ткач любить свого шефа і дуже боїться його. Підлеглі губернатора Миколаївщини Олексія Савченка не люблять журналістів і оберігають від стресів свого шефа.

Втім, журналістам Миколаївщини, відверто кажучи, плювати на цей чи то любовний, чи то підлабузницький «трикутник», а хочуть вони лише кількох дуже простих речей: отримувати необхідну їм для виконання своїх службових обов’язків інформацію в разі необхідності від самого Олексія Савченка, прес-служби губернатора чи інших відповідних служб та вчасної відповіді на свої запити.

А от що не подобається журналістам Миколаївщини, так це, коли їм погрожують, псують техніку, грабують редакції, не пускають або виштовхують з місць проведення публічних заходів, не відповідають на запити.

І ще журналістам Миколаївщини чомусь дуже не подобається, коли на них нападають під час виконання професійних журналістських обов’язків заслужені артисти чи охоронці губернатора!

Хоча, щодо останнього, то, може, це така «родзинка» вихованців землі чернігівської та особливості партійного вишколу президентського блоку?! Для тих, хто не в темі, поясню: в листопаді 2015 року охоронці майбутнього мера Чернігова та народного депутата Владислава Атрошенка валяли по підлозі в приміщенні філармонії, де відбувався передвиборчий захід кандидата від БПП, чернігівського журналіста, голову регіонального осередку Незалежної медіа-профспілки України Владислава Савенка, а потім, відібравши фотоапарат, викинули його на вулицю. А вже у квітні 2017 року охоронець ще одного чернігівця та ставленика все того же БПП – губернатора Олексія Савченка під час сесії Миколаївської обласної ради теж виштовхував з приміщення власкора телеканалу «Інтер» Кирила Юрчишина, забирав у журналіста телефон та викручував йому руки!

Тенденція, ні? Просто «чернігівський синдром» якийсь! Я б тепер колегам-журналістам радив, на всяк випадок, попередньо дізнаватись регіонально-партійну приналежність чиновників перед тим, як з ними десь перетнутись. Ну, так, на всяк випадок, такі собі превентивні заходи безпеки.

Хоча, справедливості заради, хочу сказати, що протягом двох днів наприкінці минулого тижня, коли я кілька разів опинявся поруч з миколаївським губернатором, намагаючись домовитись з ним про зустріч, на мене, на щастя, ніхто не нападав. Але і зустріч з паном Савченко теж не відбулась. На відміну від мера Миколаєва, голови облради, представників МВС та прокуратури області, з якими ми попередньо, але достатньо конструктивно поспілкувались на тему взаєморозуміння і співпраці в регіоні між представниками медіаспільноти та органів місцевої влади і правоохоронних структур. І домовились про підготовку та візування сторонами до кінця року відповідного документу.

А от Олексій Юрійович знову буде ображатись на журналістів і казати, що не люблять вони його та всілякі неприємні речі про нього пишуть, як от, наприклад, зараз. То спробую пояснити шановному панові губернаторові, що добрі стосунки з медіа – це дорога з двостороннім рухом та загальними правилами.

А загальновідома приказка про «цапа і любов» у даному випадку не діє, причому, в жоден бік!!!

Ihor Chayka, facebook.com

Фото np.ks.ua