​Як у Коростені пересічних утосівців принижували

Тільки в наші часи усвідомлюєш, що певна сатира початку років радянщини, коли тільки розквітало більшовицьке бидло, нині ознаменувалось відродженням, проте з дещо нахабливішим ефектом, позаяк, якщо герой Ільфа та Петрова - завгосп 2-го будинку Старсоцзабезу був сором'язливим злодюжкою, котрий бабусям у будинку давав горілу кашу, а сам в окремій кімнаті поїдав те, що бог послав, а бог посилав Олександру Яковичу на обід пляшку зубрівки, домашні грибки, форшмак з оселедця, український борщ з м'ясом 1-го ґатунку, курку з рисом і компот із сушених яблук, то нинішні вже не соромляться, а столи з наїдками ставлять поряд біля людей, котрим на інші столи замість горілої каші подають печиво та булочки. Аби, не дай боже, - не переїли.

Саме таку картину споглядали ті, хто дивився відео з Коростеня, де демонстративно показали поділ людей на панів, та ницих.

Здавалося б, що у 21 сторіччі у країні, яка живе за нормами демократії, неможливо було б споглядати картину початку 20 сторіччя періоду більшовизму, який хоч і ратував за рівність, проте саме він провів поділ між громадянами та КДБ, партійцями, усілякими начальниками і завгоспами, які, отримавши владу та можливість красти, почали проявляти свою прогнилу сутність. Але відео з Коростеню довело, що і в наш час нащадки більшовиків, що лише перефарбували свою ідеологію, але по суті лишились такими ж гидкими та мерзотними «блакитними злодюжками», як і герой з «Золотого теляти», собі обирають борщ та курку за рахунок закладу, а бабусям – горілу кашу.

Відео вже продемонстрували і ТВ канали, і розмістили багато ЗМІ. Адже будь-яка нормальна, цивілізована, вихована та благородна людина ніколи б не дозволила, аби у неї на очах відбувалось щось подібне, коли велика кількість незрячих людей, за порожніми столами з булочками та печивом, слухали концерт та відчували запах (а незрячі мають куди більш розвинені органи відчуттів), який доносився з іншого столу, накритого для так званих VIP-персон, в число яких увійшли: міський голова Володимир Москаленко, народний депутат України Володимир Арешонков, начальник управління праці та соціального захисту населення пан Єсін та деякі інші начальнички.

Звісно, людина, яка поважає інших і вважає їх за рівних собі, побачивши подібне – не сіла б за стіл, а пішла б геть, висловивши свою неповагу тим, хто таке запровадив. Але вищезгадані особи нічого подібного не зробили, а спокійнісінько собі їли смачні наїдки та запивали їх якісним вином. Що ж скажеш? Хіба є в тому щось непристойне? Ну, відчувають присутні смаки ковбаси, м’яса, вина, ікри та інших наїдків, що з того?

Саме такий висновок зробила редакція «КЗ», коли звернулась до вищезгаданих осіб за коментарями з приводу ситуації, що склалась. Відповіді від них навіть не здивували, а лише підтвердили здогадку, що ось ці, так звані вискокопосадовці, не відчувають сорому і не мають моральних принципів, будучи переконаними, що благодійність треба робити для піару, бо так потрібно і так правильно, аби обдурити суспільство і продемонструвати, що вони вміють співчувати та мають добрі серця, коли насправді вони вважають інших громадян – людьми другого сорту.

А ці особи з Коростеню повели себе, як і персонаж із «Золотого теляти», оскільки були переконані, що незрячі люди їх теж – не бачать (як і завгосп 2-го будинку Старсоцзабезу, який ховався в іншій кімнаті), хоча пожильці 2-го будинку добре знали, що вживає завгосп.

Тож, аби якось розставити крапки над «і», в редакції спочатку вирішили зателефонувати до Голови ЦП УТОС – Більчича Владислава Миколайовича. На прохання прокоментувати вищезгадану подію, крутий начальник спочатку наголосив на тому, що буцімто мало хто про що говорить. Але після поради подивитись відео, сказав: «Зараз я не можу коментувати. Але я отримав інформацію від журналістів, а тому буде дано доручення і розглянуто це питання. Я не був там присутнім. Ви дали інформацію і тепер ми будемо розбиратись». Відповідь – не вразила, але після того за коментарем ми звернулись до міського голови Володимира Москаленка.

Спілкування з міським головою Коростеня нагадувало треш. Звісно, більшість журналістів в курсі, що лишень певні люди отримують якісь посади, або певну владу, вони починають очікувати від інших втягування голови в плечі, бо саме в такій позі стоять перед своїм начальством, але з журналістами усі чиновники все ж хочуть бути увічливими, оскільки журналісти – люди не передбачувані. Але пан Володимир, напевно, про цей негласний договір – не знає, а тому й розпочав з того, що журналісти – бездари. І все через те, що його попросили прокоментувати подію за назвою, як вона вказана на сайті міста Коростень (адже представник УТОС не говорив, що все відбулось на їхній території), а на сайті міста викладено фото, серед яких втрапились і ті, там, де роздавали подарунки, й інші, що зроблені вже в іншому місці, де відбулись концерт та смакування. І насправді, столичному журналістові невідомо, чи обидві організації знаходяться в одному приміщенні, чи ні. Але річ навіть не в тому. На сайті міста у новині вказано, що опіка людьми з особливими потребами - це прояв людяності та любові до ближнього. Тож Володимиру Москаленко було задане лише одне запитання: побачена на відео вакханалія, це - прояв людяності, як сказано на сайті міста, чи прояв нахабності влади та демонстрація неповаги до людей?

«Що ви хочете почути? Про людяність? – пішов одразу в атаку міський голова - Яке відношення міський голова має до того, що відбувається на чужому підприємстві у громадській організації? Ви маєте права втручатися у справи та діяльність інших підприємств і громадських організацій?» На репліку журналіста, що нормальна людина проявила б людяність, або не сіла б за такий стіл, або пішла б звідти, висловивши, що подібне є неповагою до людей, міський голова ліз з шаблею на голо: «Що ви там бачили у тому відео? Зараз можна все побачити! Подивіться, он Саакашвілі показують!»

Тож журналістові довелося поцікавитись, чи не натякає очільник міста, що відео сфальсифіковано? Але пан Москаленко вже виліз на уявного коня і продовжував: «Залиште свої маніпуляції, ви там усі всіх за гроші продасте!»

Серед купи звинувачень у бік журналіста пролунало багато чого, але вухо зачепило слово «закидони», яким голова міста висловив своє невдоволення запитаннями, які йому не подобались. Хоча чому дивуватись, коли жаргонізм гопників вже став майже офіційною мовою чиновників при владі, а то й народних депутатів. Тож, яка влада, така й лексика.

А пан голова продовжував: «З вами неможливо спілкуватись. І не треба дивитись відео. Ви розберіться професійно та запитуйте у керівництва УТОС, чому так сталось». На запитання, чи особисто йому було несовісно, що так сталось, пан Москаленко вдарив нагайкою уявного коня і понісся: «Це ви не допомагаєте інвалідам, як треба. президент – не допомагає, Верховна Рада, а по одному факту – ніхто не судить».

На уточнення журналіста, що порядна людина не дозволила б подібної ситуації, або її б ліквідувала, пан Москаленко ще більш розійшовся: «Ви там всі у Києві їсте із президентом, сідаєте за столи, і ви не думаєте про інвалідів. А тут - аж об’їли. Які жалісливі знайшлися. Хіба ви не сідаєте за стіл, коли вас запрошують? Вам що, хіба совісно, коли ви вважаєте, що ви можете їсти ікру, а інваліди її не їдять. Вам особисто не совісно, коли ви їсте? Чому ви не поділитися з інвалідом? Віддайте свою ікру інвалідам. Це ви там, у Києві, усіх об’їдає і все собі забираєте, а провінційне містечко не може виживати, бо всі кошти ідуть на Київ. Ви не маєте морального права мені дзвонити і питати і задавати ці питання. Ось це ціна вашої роботи. Отак і опублікуйте на всю Україну».

З відповіді голови міста стало зрозумілим, що йому не соромно за ситуацію (що з того?). Його дратує, що є нахаби, які йому, такому перетрудженому, телефонують і задають питання, які він вважає недоречним, бо ми тут, у Києві – самі такі. Пан голова – не здивував. Більшість чиновників з повадками «блакитного злодюжки» переконані, що усі українці - однакові. І усі, якби втрапили на теплі місця, поводили б себе – так само. Подібна думка дуже популярна серед крадіїв можновладців. У такий спосіб вони себе переконують, що навкруги живе такий самий непотріб, як і вони, просто іншим не пощастило втрапити на державну кормушку та ще й тепленьке місце. От і заздрять.

Після такої насиченої розмови з головою було вирішено зателефонувати голові правління Житомирської обласної організації УТОС – Матвієнко Юрію Анатолійовичу. Реагуючи на вимогу дати коментар, він наголосив, що, по-перше, його там не було, а по-друге, заявив, що це – сфальсифікований факт, а все, що редакція просить прокоментувати – брехня. Тобто: насправді, він відмовився надавати коментар, наголосивши: «Якщо вас там не було, то навіщо треба на когось наводити наклеп?»

Найбільш виваженим і, напевно, з краплею совісті, виявився начальник Управління праці міської коростенської ради пан Єсін. І йому було поставлено питання: побачена на відео вакханалія - це прояв людяності, як сказано на сайті міста, чи прояв нахабності влади та демонстрація неповаги до людей?

«Я відповім відверто, - розпочав він - оскільки сьогодні ситуація дуже напружена і складна, я, як людина, яка визначає соціальну політику, звісно, відповідаю за всі соціальні напрямки. Всі подарунки були за рахунок народного депутата. Що ж до запитання про святкування безпосередньо в УТОС, то мене запрошують на такі заходи вже протягом 10 років. І я там був, як гість, якого зустріли».

На прохання журналіста все ж таки дати відповідь на поставлене питання, пан Єсін одразу не відреагував, а продовжував розказувати, що інвалідам по зору відшкодовують 50% на ЖКХ. Коли ж журналіст таки наполіг на відповіді, то почув: «Я на такі заходи не ходжу поїсти. Мене запросили. Накривали стіл господарі підприємства УТОС. Та й організатори цього дійства - підприємство УТОС. Міська влада була в гостях на цьому підприємстві. Моє завдання було поспілкуватися з людьми та передбачити роботу на наступний рік, а саме: поговорити про збереження пільг. Що ж до того, що сталося, я хочу сказати, що організатори підприємства УТОС - некоректно поставилися до своїх підлеглих, оскільки саме вони не накрили для своїх людей більш-менш пристойний стіл».

А от на зауваження журналіста, що вихована і нормальна людина не може собі дозволити, коли у неї на очах відбувається щось подібне, сідати за стіл з наїдками, а демонструє своє незадоволення і вимагає подібне припинити, представник соціальної сфери зазначив, що він людина молода, йому всього 40 років, і він не може давати вказівки у гостях, що робити господарям. «І мені дуже соромно за ту ситуацію, але, розумієте, все приходить з мудрістю, я не думаю, що я такий мудрий, щоб одразу приймати рішення», – підбив підсумок пан Єсін.

На жаль, не вдалось зловити депутата Арешонкова, але його думкою редакція обов’язково поцікавиться вже через журналістський запит. Проте висновки від спілкування з вищезгаданими особами – невтішні: якби їх не зловили на гарячому, мук совісті вони б не відчували, бо совість, притаманна людям, а вони – нелюди, що вважають себе богом обраними. І якщо особи з такими цинічними поглядами працюють на периферії, то чому дивуватись, що такі знахабнілі депутати всіх рівнів, адже вони переконані: чим вища посада, тим більше права вказувати та нахабніти. А ті, кому не пощастило втрапити до влади – люди другого сорту. Хай нюхають замах м’яса та ковбаси, та сидять сумирно, втягнувши голову у плечі. А вони, можновладці – малюватимуть себе на образах, бо влада – від бога. І не тямки цим убогим, що їхні погляди нормальним людям не лише в диво, а й ними не сприймаються, бо в усьому цивілізованому світі справжні принци чистої крові (а не вилупки з-під корови, котрі владу отримали) служать в армії, рятують країну під час повені, стоячи по коліна у воді та передаючи мішки з піском, а принцеси возять своїх дітей до дитячих садочків на велосипедах, бо невігластво і міщанство з гординею ще їхні предки лишили десь у 18-19 століттях, і їм не потрібно доводити комусь свою зверхність, бо то ознака дурного виховання.

P.S: усі коментарі робились під диктофон, тож кожне слово – можна довести.


Конфлікти і закони

Фото zhitomir.info