​Тамара Мазур і Company, або Як знищувати неугодних

Свідомі та мислячі українці дедалі частіше задаються питанням: як зупинити мадам з Крижопільського району Вінницької області? Та більшість корінних киян чудово розуміють, що в їхній свідомості означає поняття «пані з Крижополя», і треба віддати належне Тамарі Мазур, вона не розчарувала киян та українців, довівши, що стереотипи не з’являються на порожньому місці.

Про діяльність Тамари Мазур на посаді заступника Міністра культури України - керівника апарату не писав лише лінивий. Те, що пані з Крижопільського району таки змогла перетворити Міністерство культури на структуру з анекдоту про пральню, нині знає вся Україна. Та хіба пані, що переконана, що тримає бога за бороду, не усвідомлюючи, що насправді то інша частина тіла, про імідж структури переймається? Вона має власні інтереси, займаючись діяльністю, яка порядних осіб з культурного осередку України — шокує. Але Мадам Мазур впевнена: країною правлять юристи, які знають, як використовувати закон і його підзаконні акти для цькування людей в законний спосіб. Проте команда зухвалих осіб з юридичними дипломами, що звикла не зустрічати донедавна опору, бо виховані люди - толерантні (що в перекладі на мову пані Мазур - лохи), не враховує одну річ (аби у Крижопільському районі краще вчилась, то - знала б), що до будь-якої гидоти згодом виробляються антитіла, і ба більше: гидоту - долають, навіть якщо вона переконана, що у неї великі покровителі. Тож і до компанії, що окупувала Міністерство культури України, у більшості нормальних людей вже виробились антитіла, а отже — вони не лише можуть їм протистояти, а таки - переможуть. Тож можна порадити пані Мазур краще б пошукати собі місце для відступу за кордоном, бо в Україні велика кількість професійних юристів, які згодом захочуть її з товаришами побачити на лаві підсудних.

Але сьогодні команда окупантів з Мінкульту вважає, що вони - на коні. А тому і влаштовують неугодним усілякі каверзи, які можна охарактеризувати словосполученням «бюрократичний терор». І все начебто в рамках законодавства. Але суть такої поведінки представників Міністерства культури - проста: треба затравити людей папірцями та перевірками. Змусити їх нервувати, відволікатись від основної роботи, аби створити зачіпку, за яку - виносити догани і... звільняти недоладних.

Саме цією стежкою Мазур & Company пішла у відносинах з директором Українського державного інституту культурної спадщини Ольгою Пламеницькою. Ось вже довгий період часу команда під керівництвом людини з Крижопільського району пані Мазур - Олександра Єпіфанова - начальника Управління охорони культурної спадщини - займається тим, що шукає підстав для звільнення Ольги Пламеницької - українського архітектора-реставратора, історика архітектури, кандидата архітектури, доцента, директора Українського державного інституту культурної спадщини. Чому? Представник редакції «КЗ» хотів поцікавитись відповіддю на це та деякі інші питання у пана Єпіфанова, якого зустрів в приміщенні інституту. Проте, як виявилось, конспірологічний пан Єпіфанов стрибає від журналістів на три метри, як чорт від ладану, а на поставленні питання відповідає завченими кліше, відправляючи журналісті до прес-служби. Що ж, звісно, редакція відправить до Міністерства культури запит з проханням надати відповіді на певні питання. Адже, як нині вже припускає українська громадськість, питанням бюрократичного терору Ольги Пламеницької Мінкульт займається з декількох причин, і одна з яких - це через те, що 13 грудня 2018 року Консультативна рада при Департаменті культурної спадщини Київської міськдержадміністрації прийняла знакове і довгоочікуване рішення, яке у разі його підтвердження Міністерством культури дозволить законно демонтувати і видалити з території Київського військового ліцею ім. Богуна пам’ятник «російському полководцю, генералісимусу О.В.Суворову». Це рішення стало можливим завдяки науковому висновку Українського державного інституту культурної спадщини (УДІКС), який представила і захистила на засіданні Консультативної ради очільниця інституту Ольга Пламеницька.

Наступного ж дня, 14 грудня 2018 року, Ольгу Пламеницьку наказом Міністра культури Євгена Нищука без пояснення причин і підстав було відсторонено від виконання обов'язків директора УДІКС і призначено перевірку її діяльності на цій посаді. Цей факт підтверджує підозри української громадськості у свідомому і, тепер уже неприхованому, намаганні окремих чиновників Міністерства культури перешкодити прийняттю законного рішення про можливість демонтажу пам’ятника Суворову.

Що ж до іншого, то редакція публікує листа директора Українського державного інституту культурної спадщини до Міністра культури Нищука, а також дивний наказ від 12 грудня 2018 року, поява якого доводить, що «команда юристів» дуже поспішала втілити свій задум з перевірками. А тому в цьому наказі зробила дивну помилку, вказавши: «у зв’язку із доповідною запискою начальника Управління охорони культурної спадщини від 28 грудня 2018»... Щоправда, 17 грудня до інституту вже передали наказ «про внесення змін до наказу від 12 грудня 2018 року, де виправили «грудня» на «листопада», але, як кажуть в народі: ложечки знайшлися, а осад — лишився.

Тож, вважаємо, що українці повинні знати, що насправді відбувається в тих чи інших питаннях, а тому і публікує лист за підписом Ольги Пламеницької.

Ну, а нижче — наказ поспіхом, бо нешанованому товариству з Мінкульту дуже кортіло вкластись в потрібні їм межі:

А редакція чекатиме відповіді на питання, поставлені через запит, аби розкрити цю тему більш детально в подальших публікаціях.

Конфлікти і закони

Фото zik.ua