​Як потрібно ставитися до мовної позиції Рабіновича і Ко

Одне із перших засідань підготовчої депутатської групи ознаменувалося скандалом довкола Вадима Рабіновича, який принципово відмовлявся говорити української мовою під час роботи. Навіть після зауваження Ірини Геращенко та Дмитра Разумкова, який послався на норму закону про регламент Верховної Ради, Рабінович продовжив говорити російською.

Вадим Рабінович не є принципово російськомовною людиною. Він – принципово політично кон’юнктурна людина. Якби у нього була потреба, він би розмовляв українською мовою, якби була необхідність – перейшов би на ідиш. Рабінович перейде на будь-яку мову, в якій буде потреба і від якої буде вигода персонально для нього.

Виходячи з цього, і потрібно ставитися до мовної позиції Рабіновича. Він поводиться так, тому що принципова позиція Опозиційної платформи – За життя на чолі з Віктором Медведчуком – це всіляко розхитувати ситуацію в Україні, використовуючи будь-які чинники, зокрема, й питання мови, тобто провокуючи протистояння всередині України, демонстративно роздмухуючи подібні скандали.

Що потрібно робити із Рабіновичем і такими, як він? Усе просто. Представники колишнього Блоку Петра Порошенка, а тепер – Європейської солідарності, зокрема, Ірина Геращенко, вкрай збентежені і обурені такою поведінкою Рабіновича. Але в новому законі про мову, який фактично був ухвалений голосами БПП і Народного фронту, чомусь випала фраза, яка містилася в попередньому тексті законопроекту в пункті про те, що всі державні службовці у роботі повинні спілкуватися виключно українською мовою. Із переліку цих державних службовців чомусь випала згадка про депутатів Верховної Ради України, хоча при цьому йдеться навіть про депутатів Автономної республіки Крим.

Президент Володимир Зеленський уже декларував намір повернутися до закону про мову і переглянути його. Тепер є гарний привід для цього, бо потрібно внести відповідну правку до переліку держслужбовців, які зобов’язані в роботі послуговуватися виключно державною мовою. Крім того, парламент буде доопрацьовувати закон про регламент Верховної Ради. Тож і в нього окремо можна внести чітке положення щодо офіційних виступів народних депутатів українською мовою. У курилці чи в буфеті нехай спілкуються будь-якою мовою, якою захочуть. Але з трибуни Верховної Ради чи на офіційних засіданнях комітетів чи груп має лунати тільки українська.

Коли буде чітке положення закону, Рабінович та іже з ним будуть змушені виконувати цю вимогу, і нічого з цим не зроблять. Зараз закон про регламент ВРУ, на який послався Дмитро Разумков, закликаючи Рабіновича перейти на державну мову, містить ст. 2, пункт 3, де сказано: «Мовою роботи Верховної Ради, її органів та посадових осіб є державна мова». Однак Рабінович це проігнорував. І це не дивно – депутати від Опозиційної платформи – За життя будуть і надалі епатувати та провокувати.

Проте фракція Слуга народу хоче передбачити санкції щодо нардепів за порушення трудової дисципліни: пропуски засідань, неперсональне голосування тощо. Сюди ж, до цього ж переліку, потрібно додати і порушення щодо мови. Тобто потрібно передбачити санкції за таку поведінку, яку продемонстрував Рабінович під час засідання підготовчої депутатської групи. І пресувати.

У Слуги народу є всі важелі впливу і всі необхідні для цього інструменти, тож нехай ухвалює відповідне рішення, яке впливатиме на, так звану, «опозицію». «Так звану», тому що діяльність Опозиційної платформи – За життя не проукраїнська, а проросійська. А опозиція, хоч і опонує владі, та все-таки має працювати на Україну.

Так, наприклад, уже під час цієї суперечки Разумков пригрозив Рабіновичу, що, якщо той не перейде на українську, йому просто вимкнуть мікрофон. Це – абсолютно адекватний і правильний метод боротьби з нардепами-порушниками в таких випадках.

Для Рабіновича і компанії позбавлення їх трибуни буде дуже дошкульним покаранням, бо вони не матимуть можливості розповідати те, що вони хочуть розповідати.

Зауважу, що Рабінович – це збиральний образ. Йдеться про всіх депутатів із Опоплатформи – За життя. Тож усім їм при подібних порушення потрібно вимикати мікрофони. Окрім вимкнених мікрофонів, також мають бути передбачені фінансові санкції, тобто штрафи. А якщо і ці методи не спрацюють, а порушення траплятимуться неодноразово, можна передбачити санкції, які стосуватимуться і депутатства як такого, наприклад, можна унеможливити призначення таких парламентарів на керівні посади. Загалом, можна вигадати скільки завгодно механізмів.


Олександр Кочетков, політичний аналітик, УНІАН

Фото з відеоролика Радіо Свободав