​Політичний аналіз в турборежимі із розкриттям таємниць

КЛИНОК АЙДАНА


(політичний аналіз в турборежимі із розкриттям таємниць чорної та білої магії)

Будь-ласка, зрозумійте мене, даний аналіз написаний буквально на колінці. До того ж, я дуже давно таких не писав, а отже, поки що не здатен одразу сформулювати відповіді на всі питання, які зараз собі задають не лише люди, а й політики. Тому я його викладатиму частинками, по одному питанню за раз. Всіх своїх читачів я хотів би попросити не тільки читати і лайкати, а й думати над написаним і пригадувати минуле. Більша частина нинішніх проблем полягає в тому, що минулого ми насправді не знаємо, а що знаємо - те в основному є враженнями, які ми помилково приймаємо за факти. Якщо ми хочемо зберегти - а найважливіше, побудувати Україну - нам необхідно продертись крізь хащі пост-правди та потоку вражень і опертись на факти.

Для цього нам знадобляться два леза - скальпель Оккама та клинок Айдана.

* * *

Частина перша

Головна думка: Початок є час, коли необхідно потурбуватись про те, щоб усе було виміряно і урівноважено (Френк Герберт).

Для початку дам відповідь на те питання, яке найбільше хвилює практично кожного - чи не є Україна «failed state» після останніх подій, які яскраво показали, що ключові рішення приймаються не в Україні і не в інтересах України. Це показали не лише «переговори» в Нормандії, а й протискування земельної реформи, знищення промисловості і навіть малого бізнесу.

Так от, змушений декого сильно розчарувати, а декому подарувати надію: Україна поки що не є «failed state». За світовим рейтингом Fragile State Index, який розраховується за багатофакторним аналізом (туди входить 4 соціальних, 2 економічних і 6 політичних показників), Україна знаходиться в стані «Warning» (тобто, існування серйозної загрози). Наша позиція - 91 із 178, а кількість «балів неспроможності» у нас 71. Максимальну кількість балів неспроможності набрав Йємен - він має 113 балів і розташований на 1 місці.

Будь-ласка, не особливо розслабляйтесь. Ми, наприклад, по рейтингу FSI провалили обидва економічних показники і половину демографічних. Збережність України на сьогодні забезпечує те, що називається «deep state».

Цей термін дуже активно використовувався на останніх виборах як образ ворога і своєрідний синонім «глобальної змови всіх політиків», якій протиставлявся кандидат-простолюдин, вихідець із народу і справжній виразник його інтересів. Чисто практично уже видно, що ніяким «кандидатом-простолюдином» Зеленський не був, а якраз і репрезентував собою оту саму змову із метою відсторонення народу від прийняття рішень. Точно так само, як її репрезентував до нього Порошенко, а до нього - янукович, а до нього - Кучма, а до нього - радянська номенклатура.

Правильно така змова називається «зоряною палатою» (star chamber). Так називався в стародавньому Карфагені керівний орган - закрита рада найбагатших і найвпливовіших людей держави. Відповідний лад правильно називається «плутократією», але не від слова «плут», а від слова «плутос» - «багатий». Саме так і слід називати політичний лад, який в тій чи іншій формі був запроваджений після розпаду Радянського Союза.

Це необхідно осмислити і перестати говорити про те, що «до» якоїсь дати у нас була демократія, а ось «після» уже не було. Демократії у нас не було ніколи. У нас завжди була типова плутократія, яка відсторонювала народ від прийняття ключових рішень. На відміну від росії, скажімо, чи Білорусі, де цей лад був неперервним, у нас він спорадично переривався відлигами - завдяки народним протестам та деяким політикам, які спирались на народ. Ви легко зможете визначити їх - у нас їм наліпили ярлика «популіст» і зробили його образливим.

Саме ці відлиги і сформували в Україні «deep state» - або, якщо правильно перекладати цей термін, «становий хребет держави». Це не лише величезна маса чиновників, які здійснюють мікротранзакції і керують життям країни. Це, перш за все, люди, які самоідентифікують себе як українці і для яких своя держава є імманентною цінністю, і задля її функціонування вони готові віддавати всі свої сили і весь свій вільний час. Якщо уважно проаналізувати новітню історію - вийде, що протягом останніх 5 років цілісність країни державний апарат не підтримував від слова взагалі. Він вирішував свої кулуарні питання і матеріальне забезпечення фінансових схем. Це яскраво видно навіть за міжнародною діяльністю - у нас роками посли не призначались, а це уже по FSI одна із ознак неспроможності. Нинішня влада активно продовжує «вилучення держави» і продовжує усуватись від виконання базових функцій.

Країну в таких умовах втримали самі громадяни, які на пустому місці утворили становий хребет - тут і допомога військам, і вскладчину збір коштів на лікування дітей, різноманітні суспільні проекти, стратегічні ради і навіть - масштабний проект Нового Курсу України. Волонтерство є частковим його проявом, і якщо очистити його від наносного мулу і нарослих бізнес-схем, то ми побачимо збудовану ними логістичну систему загальнодержавного рівня.

Головна проблема в тому, що «deep state» не є самодостатнім. Він не є суб'єктним, бо його репрезентантом повинна виступати держава як організаційна структура - це базовий принцип представницької демократії. А вона систематично - протягом років - самоусувалась від представницької функції, натомість тяжіючи до «колоніально-компрадорської факторії», яка забезпечує викачування грошей з країни, а єдиною її метою є «контейнерний розпродаж» майна із подальшим поглиненням цієї «факторії» чи то Ост-Індською Компанією чи то Російсько-Европейською Компанією. Це і є основна причина втрати суб'єктності нашої країни.

Оскільки Україна є надто великою, «поглинути» її одна корпорація не може. Звідси і постійні спроби «федералізувати» чи, якщо уже правильно говорити, «конфедералізувати» Україну. Бо коли у вас правовий режим кожної області може бути встановлений окремо (як передбачають зміни до Конституції, подані президентом Зеленським), це називається конфедерацією. В умовах, коли держава як організаційна структура є факторією, що по факту підпорядкована картелю зовнішніх корпорацій - це називається «корпоративно-франшизною державою», або «корпоративною республікою».

У рамках такого ладу кожну область (чи кілька областей - не суть важливо) буде контролювати окрема ФПГ чи ТНК, а люди, формально зберігаючи статус громадян, стануть їх власністю. Перш за все тому, що будуть відсторонені від будь-якого прийняття рішень. А за новим Трудовим Кодексом навіть місце їх роботи будуть вирішувати за них - це не жарт і не перебільшення, таке право вписане в урядовий проект.

Це наша найближча перспектива, якщо все буде відбуватись у рамках чинної логіки подій та чинного порядку «урядових реформ». Це необхідно чітко осмислити і усвідомити.

Але не менш чітко необхідно усвідомити причину, чому така перспектива виникла. І виникла саме в Україні, яка із всіх пострадянських республік мала найкращі стартові умови. Причин дві:

- Українці так давно звикли жити в умовах «нації без держави», що вважають достатнім існування «deep state», а участь у державному управлінні не тільки вважають зайвим, а й вважають злом саму політику. Така поведінка типова для всіх народів, які жили виключно в умовах окупаційної адміністрації. За умови її домінування люди схильні вибирати не очільника держави (бо він поведе за собою і змусить все-таки брати участь в державі), а «хорошого генерал-губернатора». Який не буде драти три шкури і буде необхідною передаточною ланкою між народом як прохачем і «обкомом» (неважливо, Московським, Вашінгтонським чи Брюссельським) як приймачем рішень. Хай на мене не ображається Галичина, але ця модель вперше народилась там - можете перевірити, якими словами Денис Танячкевич звертався і до російського царя, і до австро-угорського уряду;

- Українці зосереджені на щоденному бутті і на фізичному виживанні, а тому їх мало цікавить все, що знаходиться за межами їх обійстя. Вони вирішують повсякденні задачі - і це займає практично всі їх сили. Тому, за великим рахунком, їм все одно, під яким прапором вони виживають. Їм би прогодуватись, навчити дітей і випхати їх за кордон - із надією, що ті добре влаштуються і витягнуть до себе родину. А який прапор майорить - російський, український чи якоїсь там ДНР - їм наплювати. Така модель народилась в Білорусі, а потім цілеспрямовано формувалась на Донбасі в умовах партійної монополії ПР. Завдяки приходу до влади януковича, її поширили по всій країні - основним інструментом такого упокорення населення виступив так званий «податок на життя», сиречь, непідйомна комуналка, яку людина фізично не може заплатити, працюючи чесно. Оскільки подібна модель виявилась дуже ефективною з точки зору збереження плутократичного ладу, всі його наступники брали її на озброєння і поглиблювали ситуацію.

Таким чином, у нинішній ситуації однаково винні як Схід, так і Захід. Це необхідно осмислити і усвідомити, що обидві ці моделі є ненормальними. Жодна із них не може лягти в основу державності, адже вони обидві призводять або до анексії країни, або до формування корпоративно-франшизного ладу. Необхідна інша модель, яка опиратиметься на громадян як становий хребет і виконуватиме всі необхідні управлінські та представницькі функції. Тільки так можна повернути країні суб'єктність.

Прихід до влади якогось окремого, навіть найкращого політика сам по собі нічого не змінить - цим необхідно займатись всім разом.

Вячеслав Ільченко, facebook.com

Фото politeka.net



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Унаслідок ворожого вогню один наш герой отримав поранення. За даними розвідки, 2 липня наші захисники вогнем у відповідь поранили одного окупанта

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2020.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.