​Конституційний покруч

(Категорично протестую проти свідомого плутання цієї назви з назвою новели І.Франка «Свинська конституція»!)

Що не кажіть, а українець любить святкувати: одягне вишиванку , підстриже вуса , вип’є чарку – другу - і йому біда по коліна! Свято!

А щодо українського пенсіонера, то і говорить не доводиться. Та і як же його не святкувати, коли за офіційно встановленим прожитковим рівнем в сумі 2118 грн (це означає здатність старечих ніг ще переставляти одну поперед другої) найзлиденніший пенсіонер отримує мінімальну пенсію в 1638 грн, т.б. на 485 грн менше за того, котрийсь ще так-сяк совгає ногами. І, якщо і цей ще ворушиться – значить свято!

А у магазині на нього чекає ще й поздоровлення - податок на додану вартість! Як це Ви не знаєте, що це таке?! Це ж надзвичайно просто: от, скажімо, до прикладу, Коломойський або Ахметов, або ще котрийсь із фундаментальної когорти олігархів України, виготовив для Вас автомобіль…Як? Ви не хочете автомобіля? Дивно. Ну, нехай каструлю – каструлю – не заперечуєте? От і добре. Так от, виготовив оцей олігарх - най йому буде не просто добре, а надзвичайно добре – автомобіля та й пересилає його до столиці України, а це ж таки правда, чогось та варто? Що? А, вибачаюсь за «авто», я хотів сказати «каструлю» - і шле його, чи то пак, її до ринку, скажімо, на Бесарабку. Бензин для перевозки треба? Треба! Масло машинне? О, я бачу, Ви непоганий економіст! Ну там ще треба заплатити вантажникам, прийомщику, а за зберігання забули? Та й продавцю треба щось з того мати. Второпали? От звідки береться «податок на додану вартість». Як не второпали?! Поясню: виготовлення каструлі обійшлось підприємцю, для прикладу, в 100 грн, а ще ж треба виділити гроші на сплату податку на додану вартість, саме за тих, про кого я згадував… Зрозуміли? Ні? Ще раз: податок на додану вартість хто сплачує? Хто?! До чого тут Ахметов чи Коломойський? Та ні, що Ви! Це сплачуєте Ви, шановний. Ну, ну, не треба так круто… Вам і каструля не потрібна? А то Ви просто зайшли до магазину купити хліба, ну то й платіть отой самий «на додану». Розумію, розумію, але, як то кажуть у відомому фільмі: «Закон… є закон!». Зі святом таки, що там не кажіть, громадянине незалежної української держави! А то Ви і на майданах побували і знаєте, як свищуть беркутівські кулі над головою? То – двічі Вас із святом!

От і пояснюй йому елементарні речі сучасної політики, а він своє гне: його дід і частково навіть батько воював з московськими зайдами 1918 року, що напустились бідою на незалежну Україну! Дід віддав життя за проголошену IV Універсалом Центральної ради незалежну Україну, а батько дістав кулю в потилицю аж на Колимі на відзнаку свята Жовтневої революції 7 листопада 1937 року. І цей пенсіонер мене вже доймає своїми питаннями: чого Україну – так він називає Українську Народню Республіку – навіть не згадують, наче її ніколи не було, наче, крім Леоніда Кравчука, у нас не було своїх «докомуністичних» президентів?

Кожного разу, по завершенню поздоровлення зі святом Конституції України, я поспішаю у справах, а сказати по правді, просто тікаю від пенсіонера, бо як не пнусь пояснити, чого нам велено святкувати 29 річницю незалежності України, а не, скажімо, 102 – гу , у мене нічого не виходить. А так, так, точнісінько так , - так, як відзначають, окрім Білорусії і України, всі колишні радянські «республіки-колонії», які разом з нами … а так, так!...102 роки… незалежність Української Народньої Республіки 1918 року! Проголосили та й проголосили, на тому і зупинилося. І чекаємо, що далі буде… маємо , що маємо…

О, я бачу, він знов повертає до мене, то я маю бігти, а Ви вже самі доводьте йому, для чого вершителі долі України – комуністична більшість Верховної ради 1996 року – ота сама, яка і ухвалила «нічну конституцію», викинула із базового визначення конституцій Європи і, головне, з першої світової конституції США 1787 року, одне однісіньке слово «незалежні», я маю на увазі термін «три незалежні гілки влади». Як, і Ви не знаєте?!... ммм. Я, бачте , теж не знаю, але догадуюсь… Побіг, побіг, бувайте. Он, бачте, ідуть у вишиванках… з вусами,.. то вже не варто псувати їм… та й нам… свята, вони не дуже то люблять доскіпливих питань. Головне – свято!

З Конституцією, будьте здорові!

Олесь ГРИБ, журналіст, режисер, громадський діяч

Фото з відкритих джерел