​Гудок у бік Росії: або навіщо міністру Януковича Сафіулліну Федерація легкої атлетики?

Інформація, що була опублікована на сайті «Главком» 22 серпня 2020 року про те, що кандидатом у президенти Федерації легкої атлетики України є Равіль Сафіуллін, спочатку Федерацією легкої атлетики України була сприйнята з недовірою. Навіть незважаючи на те, що повідомлялось, що Сафіуллін має підтримку чинного Міністра молоді і спорту Вадима Гутцайта і президента Національного Олімпійського комітету України Сергія Бубки.

Але про це вже стало відомо офіційно, про що і повідомили на сайті федерації.

Проте, дійсно, яке відношення людина Ахметова і Януковича, яка все життя опікувалась футболом та очолювала Професійну футбольну лігу України, має до легкої атлетики? Хіба серед професійних легкоатлетів немає своїх достойників, щоби опонувати діючому керівництву федерації? Чи, може, просто футбольні бонзи вирішили компенсувати втрати від загальної кризи за рахунок експансії на нові території?

І здавалося б, можна довго дискутувати і шукати відповіді на ці запитання, якби не одне «але». І воно полягає в тому, що просування на президента Федерації легкої атлетики призабутого близького соратника і міністра Януковича з відвертими проросійськими поглядами - це не лише прояв загального «реваншу» і заклик для «старих регіоналів» знову єднатися для відновлення політичного впливу, це - цілеспрямована нахабна спроба упокорити весь український спорт, взявши під контроль одну з найбільш впливових та патріотично налаштованих спортивних федерацій України, яка за останні роки принесла багато проблем і приниження Кремлю.

Весь світ давно усвідомлює: будь-які дії Росії - це завжди політика. Політика загарбника, котрий будь-якими методами хоче довести свою силу і свою перемогу. І так само, як і в міжнародній політиці, де військові дії Росії - це завжди нице загарбання, без визнання своєї вини, так і в спорті: Росія робить все можливе, аби отримати перемоги за будь-яку ціну. І тому те, що росіяни, бажаючи отримати медалі, використовували допінг та інші нечесні методи, лише доводить той факт, що вони усюди хочуть бути першими, навіть якщо для цього потрібно використати найгірші методи чи піти на тяжкі злочини.

А те, що орган з нагляду за чистотою світової легкої атлетики зажадав наприкінці січня цього року остаточно виключити Росію з міжнародної федерації цього виду спорту, що може призвести до недопущення російських легкоатлетів до Олімпіади навіть в нейтральному статусі, взагалі розлютило і роздратувало росіян, адже українська збірна не лише бере участь у всіх престижних змаганнях, а ще й отримує велику кількість перемог, що для російського імперського гонору є недопустимим.

Якщо ж взяти до уваги, що Федерація легкої атлетики України (ФЛАУ) не є пасивним спостерігачем, а активно протидіє просуванню російських інтересів, це - зовсім псує настрій Путіну. Ті ж санкції проти Росії були запроваджені та продовжені за активної участі ФЛАУ. І хоча до діючого Президента ФЛАУ Ігоря Гоцула у легкоатлетичного загалу природньо є багато запитань, але з точки зору представлення і просування українських інтересів він діяв у правильному напрямку. Протягом 2016-2019 років він входив до робочих органів Ради Європи з протидії допінгу та робочої групи ЮНЕСКО з імплементації антидопінгової конвенції, а в цьому році став заступником представника Ради Європи у Раді засновників ВАДА. Всюди займає тверду позицію щодо санкцій проти Росії. Також ФЛАУ постійно скаржилася до Міжнародної федерації з приводу участі спортсменів з окупованого Криму на змаганнях у Росії в складі команди Криму. Як наслідок, Росія змушена ховати їх в російських командах з інших російських територій без ідентифікації з Кримом. І вже зовсім принизливо для росіян ФЛАУ змусила їх виплатити Україні компенсацію в 170 тисяч доларів за легкоатлетів, які перейшли під російські прапори після окупації Криму.

Саме тому нині інтереси Росії полягають у тому, аби значно послабити Федерацію легкої атлетики України. Зробити ж це можна лише через зміну президента, котрий буде слухняним і більш чутким до російськихінтересів.

Тож хіба не такою кандидатурою є Равіль Сафіуллін — людина Ахметова та Януковича з чіткими проросійськими поглядами, особа з Макіївки, компанії дружини якого ще й досі не в стані припинення на окупованих територіях. Хіба може бути хто надійнішим, ніж людина Ахметова, котрий замість того, аби захищати Донбас — гудів? Акурат саме така особа потрібна і на чолі Федерації легкої атлетики України: на людях буде «гудіти» за Україну і українських спортсменів, а на ділі — здаватиме інтереси українських спортсменів.

Для проросійських сил, котрі нині нахабно просувають свої кадри на усі значущі посади задля реального захоплення влади у більш-менш законний спосіб, аби потому спробувати здати країну Росії через капітуляцію і на умовах, котрі вигідні Путіну, дуже важливо розставити вірних Росії людей на усі потрібні посади. І ось тут і криється відповідь на питання, чому людину, котра очолювала Професійну футбольну лігу України, сватають на посаду президента Федерації легкої атлетики України, до якої він має таке саме відношення, як заєць до геометрії.

Промосковським силам необхідно знизити проукраїнські погляди в Україні, або душити їх в зародку, або обмежувати. Робити це можливо - лише посідаючи ті чи інші посади і вже на них, імітуючи діяльність на благо України, насправді працювати на Росію, захищаючи її інтереси і впроваджуючи її правила.

Російська гідра, котру, на жаль, не добили у 2014 році, нині не панькається з правилами гарного тону і вже не бере на себе зобов'язань дотримання якихось нормальних людських норм. І не останнім її завданням сьогодні є дискримінація українського спорту на користь окупанта.

Тож не дивно, що на президента Федерації легкої атлетики України просувають символ епохи Януковича — людину, котра знає не лише, як правильно робити гроші на посадах і на спорті, а ще й вміє вправно працювати в інтересах Москви. Це для пересічних громадян спорт — поза політикою, а для Росії, котра усюди хоче накласти свою лапу і принизити українських спортсменів, зробивши їх другосортними і залишити без перемог, є вкрай необхідним саме з політичної точки зору у будь-який спосіб дезавуювати український спорт. Адже лише на ІІ Європейських іграх у Мінську українці взяли 16 золотих медалей, більшість з яких принесли саме українські легкоатлети. З точки зору політики Росії, таке потрібно виправляти. І через це, аби знищити український спорт і українську легку атлетику, потрібна така людина, як Равіль Сафіуллін - представник футболу, якому байдуже до легкої атлетики, але не байдуже до проросійської політики.

І ось тут виникає ще одне важливе запитання. Чи дійсно кандидатуру Равіля Сафіуліна підтримують особисто Президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка та чинний Міністр спорту Вадим Гутцайт? І якщо це так, то справи в українському спорті йдуть зовсім не в тому напрямку. Відповіді на всі ці запитання країна отримає вже дуже скоро - 10 жовтня, коли відбудуться вибори Президента Федерації легкої атлетики України.

Оксана Котомкіна, «Конфлікти і закони»

Фотоколаж «Конфлікти і закони»