​Хід російсько-української війни за 90 днів

ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

«Від взяти Київ за три дні до витиснути українську армію з Луганщини? перетворивши її на випалену землю», – так коротко можна охарактеризувати результат 90 днів гарячої фази повномасштабної російсько-української війни, що розпочалася у лютому 2014 року, а з новою силою розгорілася 24 лютого 2022 року.

Попри суттєві невдачі у реалізації планів кремля, його стратегічні завдання залишаються незмінними – це знищення суб’єктності української держави як міжнародної (так званий нейтральний статус), фактична колоніальна залежність, подальша окупація суверенних українських територій; неприйняття української ідентичності, яку окреслено як «нацизм»; підрив внутрішньої суб’єктності України, знищення промислового потенціалу, руйнування інфраструктури.

Нині кремль від планів блискавичного бліцкригу перейшов до звичної тактики ступеневої агресії (за визначенням Степана Бандери).

Наразі війна рухається до переломного моменту. Виснаження окупантів, підтягування резервів та важкої наступальної зброї дають перспективу до початку активного відвойовування окупованих терновій та виходу на державні кордони України. Продовження війни неминуче призведе до демілітаризації росії на десятиліття, падіння її військових спроможностей.

ВТРАТИ ВІЙСЬК рф

За даними Генштабу України, бойові втрати російських військ у районі 29 000 осіб, при цьому рф говорить про 5 176 осіб. Пошкоджено за українськими даними 8 600 одиниць військової техніки рф. З них 4 тисячі одиниць підтверджено фото- та відеофіксацією, що в чотири рази більше за доведені українські втрати (близько 1000 одиниць техніки).

ГУМАНІТАРНА СИТУАЦІЯ

Втрати цивільних за облікованими даними ООН – 3752 загиблих та 4062 поранених. Однак багато жертв необліковано (особливо на тимчасово окупованих територіях), і справжні цифри можуть бути в кілька разів більшими.

Надзвичайно складною є ситуація на окупованих територіях Херсонщини (найбільш української за етнічним складом області на півдні України), де тривають етнічні чистки та встановлюється жорсткий окупаційний режим.

Все менше уваги світу надається «ядерному тероризму росії» – окупації однієї з найбільших в Європі Запорізької АЕС.

ХІД БОЙОВИХ ДІЙ

Гарячі дії точаться на Ізюмському та Сіверськодонецькому напрямках, де зосереджена найбільша кількість московських батальйонно-тактичних груп. У цьому напрямі кинуті також вивільнені московські сили з-під Маріуполя. Водночас в околицях Харкова агресор переходить від оборони до відступу – українські війська просунулись на північному сході, зокрема звільнивши Молодову та Старий Салтів. Це відкриває дорогу для загрози Вовчанську та Куп’янську і поступового напівоточення ізюмського угрупування ворога. Активізуються повітряно-морські бої в акваторії Чорного моря, в районі острова Зміїний. московія стягує всі ресурси, попри втрату позицій в інших регіонах, зокрема є інформація про поступовий вихід сил рф з баз у Сирії.

Змінюється характер воєнних дій – у березні була маневрена фаза, потім і наші, і ворожі війська сконцентрувалися і лінія фронту скоротилася. Триває перехід до більш позиційних дій. Є оцінки експертів про порівняння фази 2014 та подальших років. Але тут відмінна ситуація, оскільки триває посилення українських військ та насичення зброєю, паралельно зі спробами рф продовжувати наступальні дії. Ключова роль у переломі ситуації, що можливий до липня – технічна насиченість військ і перекидання навчених резервів для ротації та підкріплення українських сил.

Помітне зменшення московських претензій. Після спроби швидко розбити Україну в лютому-березні, у середині квітня агресор перейшов до сценарію оточення українських військ з Донбасу (з оточенням по лінії Гуляйполе-Покровськ-Ізюм). На кінець травня бажаним сценарієм є «міні-котел» в Донецькій та Луганській областях. На ділянці фронту від Лиману до Попасної військами рф досягнута перевага в артилерійських системах (західне постачання лише йде в Україну та має прикривати інші напрямки). Однак на інших фронтах – Запоріжжя, Херсонщина, Харківщина (включно з західним флангом ізюмського угрупування, на яке ще у квітні покладались головні сподівання командування рф) ворог змушений переходити до оборони і часткового відступу з боями (в районі Харкова). Про це свідчать і травневі дані розвідки США щодо концентрації батальйонно-тактичних груп агресора: на Харківському напрямку 5 БТГ на 100 км, на Ізюмському – 22 на 60 км, на Сєвєродонецькому – 19 на 100 км, на Попаснянському – 7 на 20 км, на Донецькому – 20 на 140 км, на Запорізькому – 13 на 130 км і на Херсонському – 7 БТГ на 160 км. Таким чином, лише на 2-3 напрямках у російських військ ще є потенціал йти в наступ, а на інших у них дуже розтягнута оборона. Ворог переходить до оборонних дій та закріплення рубежів окупованих територій на півдні.

Однак навіть у найбільш загрозливому районі Сєвєродонецька-Лисичанська бої будуть продовжуватись тривалий час, а результати літньої кампанії визначатиме швидкість постачання західної зброї та залучення українських підрозділів, які зараз проходять навчання.

Вагомий фактор застосування протитанкових засобів та безпілотників, повітряних боїв та системи ППО унікальний за останні кілька десятиліть і стане матеріалом для висновків військових експертів світу щодо планування майбутніх операцій (зокрема, можна прогнозувати відкладання плану китайського вторгнення на Тайвань). Інша проблема – московська система ППО також демонструє нездатність відбивати абсолютну більшість атак. Це ставить під питання надійність системи протиракетної оборони у випадку ядерної війни – не лише росії, але й США та КНР (бо їхня здатність не проходила бойової перевірки).

Попри небажання та нездатність Лукашенка входити у війну масштабно, кремль використовує як повітряні бази в Білорусі, так і білоруські війська для відволікання уваги частини українських сил. Слід очікувати збільшення таких навчань і перегрупувань на волинському напрямку для демонстрації загрози лініям комунікацій, по яких йде західна техніка.

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКТОР

Водночас до осені набуватиме значення економічний фактор. Українська економіка втратила ряд ключових точок поповнення бюджету. Лише Азовсталь забезпечувала 0,6% ВВП та 3,8% українського експорту. Більше значення набуває аграрний сектор, надійний експорт якого важливий для багатьох держав. Він вимагає розблокування портів в західній акваторії Чорного моря. Велика кількість біженців до Європи поряд з проблемами дає можливість тимчасово зменшити соціальні витрати. Однак, з часом стабілізації на фронті, до осені-зими слід розробити економічну програму національного розвитку. Плюси – низький старт, збільшення мобільності населення, втрата бази олігархату. Мінуси – соціальне невдоволення з перетіканням в політичні проблеми, збільшення безповоротної еміграції. Вочевидь, москва розраховує на розхитування соціально-економічної ситуації в найближчі місяці.

СИТУАЦІЯ ВСЕРЕДИНІ рф

З позитивів для росії є непропорційно високе залучення у військо та втрати представників етнічних менших, що дозволить вирішити питання з послабленням спротиву імперії в майбутньому. Також росія, захопивши значні території на півдні, таки змогла забезпечити сухопутний коридор до Криму та постачання води.

У внутрішньо-російській політиці бачимо домінування цензури та провладних меседжів. Однак дійсність змушує як визнавати втрати військовослужбовців, так і зменшувати переможні прогнози швидкої допомоги. Особливо критична ситуація у прикордонних областях з Україною та в азійській частині (через масштабні пожежі). Зростає побоювання та інтерес населення до теми можливої мобілізації, як і скепсис щодо результатів конфлікту. На цьому фоні кремль вдається до заміни керівництва регіонів, а також особливу увагу приділяє пропаганді в національних республіках. В Інгушетії порушено кримінальну справу за масову відмову солдатів воювати в Україні. 30 військовослужбовців із двох військових частин просто покинули техніку та залишили поле бою без дозволу командира взводу. Особливо багато проблем у Тверській області – після пожеж в Тверському інституті військово-повітряної оборони (де розробляли конструкції ракет «Іскандер») та на Дмітровскому хімічному заводі в Івановській області (один з найбільших у рф). В Краснохолмскому районі прокуратура в ході моніторингу мережі виявила і заблокувала 5 ресурсів, що надавали інформацію про виготовлення «коктейлів Молотова». Опублікована інформація про нібито запобігання теракту, який на 9 травня готували студенти місцевого коледжу.

Амбівалентна подія в Башкортостані – голова Республіки Радій Хабіров розпочав формування добровольчого батальйону для підтримки «спеціальної воєнної операції». Це бажання вислужитись перед путіним та очевидне наслідування Кадирова, який поки єдиний з лідерів суб’єктів, що контролює приватну армію. У той же час може свідчити про спробу творити підконтрольні силові групи.

МІЖНАРОДНИЙ ФАКТОР

А) Коаліція на підтримку України

Військові невдачі росії суттєво опустили геополітичний статус росії з гравця геополітичної трійки до ролі зухвалого порушника спокою на регіональному рівні. Загалом лише військова поразка росії, припинення функціонування цієї країни як імперії, забезпечення права на самовизначення і державність усім окупованим росією народам може забезпечити тривалий мир.

Уже очевидним фактом 90 днів війни стало те, що росія перестала бути європейською країною як політично, так і географічно. Географічно зв’язок з Європою залишається лише морем і трубопроводами, а політичне повернення неможливе в принципі.

26 квітня у Німеччині на авіабазі «Рамштайн» пройшла зустріч міністрів оборони 44 країн для координації військової допомоги для України. 30 з присутніх – представники усіх держав НАТО. Але присутні ще 13 держав. І список запрошених чітко вказує на план Вашингтона та Лондона з формування глобальної коаліції Заходу та його союзників. У Європі – Швеція та Фінляндія, що найближчими місяцями приєднаються до Альянсу. Представники Далекого Сходу – Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея та Японія. Представники Близького Сходу – Ізраїль, Катар та Йорданія. Всі друзі США, попри непрості стосунки між собою. Вочевидь, Тель-Авів, що намагався уникнути прямого виступу проти москви, теж змусили підтримати Вашингтон. Підтримка Києва стала тригером формування глобального блоку Заходу (умовно під гаслами демократії проти авторитаризму, фактично проти спроб захитати Pax America). І спрямований він не лише проти росії (це тимчасова загроза), а й насамперед проти Китаю та його васалів (одним з яких стає сировинний придаток Пекіна – москва). Про це свідчить не лише географічний обсяг, кількість населення країн-учасників. Але й економічний потенціал. Маємо справу з найбільшими економіками світу – США (1 місце), Японія (3 місце), Німеччина (4 місце), Британія (5 місце). Загалом 11 країн Великої Двадцятки, а ще слід долучити потенціал інших держав ЄС.

рф вдається до економічного шантажу щодо Фінляндії, обмежуючи поставки електрики на фоні курсу Швеції та Фінляндії на інтеграцію до НАТО. Водночас вперше за кілька місяців проведені переговори глави Пентагона Остіна з міністром оборони рф Шойгу, який домагався припинення збройної допомоги Києву, яка вочевидь стає проблемою для кремля.

Б) Китайський напрямок

У березні Китай публічно закликав до мирного врегулювання і звинувачував НАТО у фактичній провокації рф. Однак з квітня все більше китайських фірм зменшують контакти з росією, а чиновники інтенсивніше закликають до миру. Врешті, Сі Цзінпін згадав про визнання територіальної цілісності України.

Одне з пояснень – затягування конфлікту - перестало задовільняти Пекін. Останніми роками росте напруга довкола Тайваню і в Південно-китайському морі, однак саме Китай, як слабший, потребує більше часу для посилення армії та економіки. Російсько-українське зіткнення мало відвернути увагу США, а також посприяти двурушництву Франції та Німеччини, залежних від московських енергоносіїв. А мир на тих чи інших поступках рф сприяв би внутрішньо-політичній кризі та дискредитації американської влади. Однак хід війни призвів до протилежного результату – посилення та консолідації Заходу. Очевидно, що подальше розгортання такого сценарію гратиме лише на шкоду політичним амбіціям КНР.

Більше того, продовження війни в Україні відволікає росію від ситуації в Центральній Азії, де зростає ризик гарячого конфлікту в Таджикистані (в автономії Гірського Бадахшану 18 травня оголошено антитерористичну операцію після антиурядових виступів, вже є десятки вбитих). А за афганським кордоном озброюється таджицька опозиція. Розповзання зони нестабільності на Узбекистан і Казахстан ставить під загрозу північні комунікації торгівлі з Європою, вкрай важливі в рамках китайської візії «Один пояс – один шлях». Тобто, Пекіну доведеться або посилювати військову присутність (чого він намагається послідовно уникати), або змушувати москву переорієнтовувати залишки своїх сил. Однак на політичному рівні однозначно Пекін забиратиме медіаційну функцію в москви (недієздатність якої показав провальний саміт голів держав-членів ОДКБ).

В) Європа

У континентальній Європі посилилась риторика «миротворчості» та замороження конфлікту (модель Мінська-3). Пропозиції озвучують італійські політики, помітна промосковська позиція Угорщини. Але очевидну цю позицію підтримує частина еліт Франції та Німеччини, які через настрої населення та тиск США не можуть самостійно озвучувати. Причини як в інфільтрації московською агентурою та мережею «путінферштеєрів», так і в економічних інтересах відновлення нормальної торгівлі з сировинною базою рф. Те, що на параді 9 травня путін здавався слабшим, може свідчити про формування образу для Заходу, в кореляції з заявами Макрона, Шольца, деяких американських інтелектуалів про те, що слід зберегти лице путіна, думати про компроміс. Вочевидь, у цьому напрямку як посередники працюють Чубайс, Абрамовіч. Раніше лівий соціолог Хомський порівнював путіна зі стихійним лихом, на яке просто слід зважати. Затягується передача далекобійної зброї, що обґрунтовується небажанням розширювати ескалацію між НАТО та рф.

Києву важливо відхиляти ці пропозиції, бо прийняття до розгляду і обмірковувань лише консолідує тиск на Україну. Активність путінської агентури з одного боку зменшує швидкість надання європейської допомоги, а з іншого свідчить про бажання кремля заморозити конфлікт на досягнутих позиціях. Геополітично слід розвивати співпрацю з англосаксонським блоком і державами Центральної Європи (насамперед Польщею, Румунією, країнами Балтії та Скандинавії).

Г) Колапс ОДКБ

16 травня відбувся саміт лідерів членів ОДКБ у москві. По суті, бачимо провал спроб залучити останніх «союзників» рф до війни – путін змушений обмежитись «інформацією колег по ОДКБ» про військові дії. Прозвучали і прямі звинувачення з боку Вірменії у тому, що росія та інші члени не підтримували її у конфлікті з Азербайджаном. Для Таджикистану наростає загроза конфлікту з опозицією, що базується на афганській території.

ПІДСУМКИ

Військова організація держави має бути на найвищому рівні координації (війна – це боротьба організаційних структур). Тил, територіальна оборона, резерв, Національна гвардія, Збройні сили – це все елементи єдиної системи, які мають працювати узгоджено і в єдиному напрямку.

В рф під санкціями проявляються проблеми з виробництвом високоточної зброї (яка вражає ціль з ймовірністю більше 50 %). Так само зростає нездатність робити нові безпілотники, підтримувати систему навігації. Але зберігаються великі запаси менш точних снарядів, працює виробництво гаубиць, які армія рф зможе ще довго застосовувати.

У сучасній війні воюють, насамперед, за рахунок вогневої потужності. Близько 95 % втрат наносяться артилерійськими ударами. Головна проблема зараз – нестача наших боєприпасів (на один наш артилерійський вистріл у відповідь ведеться у кілька разів інтенсивніший вогонь ворога). У короткостроковій перспективі Україна потребує потужних поставок західної зброї, зокрема далекобійних та високоточних одиниць (типу протикорабельних ракет Harpoon, систем залпового вогню Himars, MLRS).Звісно, частина західної техніки вже задіяна на фронті, зокрема, йдеться про французькі гаубиці Caesar. Ленд-ліз запрацює за кілька місяців, але вже 90 % раніше обіцяних далекобійних 155-м гаубиць від США передано Україні.

Тривають поки що залаштункові спроби заморозити ситуацію на існуючій лінії зіткнення, дати можливість росії «зберегти лице», заставити Україну сісти за стіл переговорів з меню, що складається з політичних поступок. Утома війною і страх перед застосуванням рф ядерної зброї, наростання продовольчої та сировинної кризи можуть у перспективі зменшити «ентузіазм» в озброєнні України у нинішніх союзників. Тому вкрай важливим є налагодження виробництва критично важливих компонентів військової техніки та озброєнь в Україні.

На перспективу необхідне відновлення підприємств оборонно-промислового комплексу у віддалених західних областях. Передусім, порохового виробництва (що не було зроблено за 8 років війни), виготовлення патронів та артилерійських снарядів.

Але зараз важливіше зосередити зусилля на розробці високоточної зброї. Наприклад, «Нептунів» (над якими надто повільно працювали ще з 2010 року). Середньострокова мета – створення стратегічних неядерних сил (ракетного озброєння з дальністю дії до 500 кілометрів, що дозволить завдавати симетричних ударів по центрах ухвалення рішень ворога).

Розвиток Балто-Чорноморської спільноти (з Швецією та Фінляндією включно) мав би стати пріоритетом ще з 2015 року. Включно з військово-технічною кооперацією. Хороший приклад – україно-турецький проект «Байрактар». До прикладу, можна спільно працювати над станціями радіотехнічної розвідки (наприклад, українського проекту «Кольчуга» та чеської розробки «Vera»).

Необхідно налагодити роботу щодо системної підготовки населення до можливих бойових дій, здобуття базових парамедичних навиків, уміння діяти в умовах обстрілів, володіння зброєю і базовим стрілецьким вишколом. Ці навики мають здобути всі дорослі чоловіки та жінки в Україні. Недостатньою залишається робота по виявленню прямої російської агентури та агентів впливу в органах влади, структурах сектору безпеки і оборони, серед бізнесу та представників гуманітарної сфери.

Юрій Сиротюк, директор НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень»

Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», кандидат політичних наук

Фото ussd.org.ua