​Вибір за нами

Оптимістичний епіграф: «Якщо ви не вірите, що найкраще майбутнє можливо, ви ніколи не зробите крок, який призведе до того, щоб майбутнє було кращим. Якщо ви вважаєте, що немає надії, її не буде. Вибір за вами» — Ноам Хомський.

Політика — це концентрований вираз моралі і моральності. Мораль — це цивілізаційні орієнтири, це наше ставлення до повсякденності. Модель суспільства будується за принципами: мораль, права людей, культура, економіка, закон і ніяк не в зворотному порядку.

Культура, критичне мислення (воно має значення, а це важче, ніж просто аналізувати) та мораль впливають на темпи розвитку будь-якої країни.

Український народ, працьовитий, розумний, але на постійній основі має владу аморальних симулякрів та брехунів, як загально прийняту «традицію». І тут важливіше не те, що прописано у законах, Конституції конкретної держави, а саме звичаї, тобто те, що викликає у людей протест, а що залишає більшість байдужими.

На «верх» лізуть безсоромні невігласи, вкриті коростою, яку потрібно здирати нещадно. І щоб винести геть це злежале лайно з авгієвих стайнь, потрібен поворот морально-національного русла.

Подивіться реально: де влада, парламентарі, а де народ… А де цей самий народ і його права у Конституції? Про Конституцію говорили, як про зґвалтовану жінку, наділяючи головний Закон людськими якостями. Отже ми маємо ту нещасну, на якій відбитки пальців Кучми, Януковича, Порошенка. А якщо сюди ще додати сумнівну діяльність Конституційного суду та Верховної Ради, то виходить дуже сумна картина.

Не виключення - і вибір народу в 2019 році! До влади прийшли безконтентні люди.

Чи розуміють Зеленський та його компанія, що створюють аморальну брехливу політику? Звісно, розуміють. Але жадоба до влади і корисливі інтереси беруть гору.

Всі 30 років незалежності влада привласнює право на обман, мотивуючи це благими цілями. Вона стає головним арбітром, що визначає, що є правда. І ніхто інший не може їй завадити в цьому, оскільки «свою» правду вона тиражує нескінченно і змушує нас жити по цій «правді». У населення залишається лише право сприймати «правила гри».

Все більше стають відомі корупційні злочини можновладців, їх нахабна поведінка, за які не настає жодного покарання.

А прийняті лобістські закони під гаслом «Проти олігархів», «Проти корупції» — це ж не системна боротьба влади з корупцією, монополіями, а конфлікти владних кланів.

Так формується «кумівський» капіталізм! Який з кожним роком все більше укорінюється. А те, що такого роду капіталізм блокує розвиток економіки країни, веде до злиднів населення, не хвилює ні владу, ні олігархів. Аморально? Безперечно! Але більшість українців переконана, що з цим нічого не вдієш.

Більше того, багато хто зізнається, що якби їм пощастило опинитися на місці цих «улюбленців долі», то вони вчинили б так само.

Вони знають, що корупція просякла всі сфери життя, вона пронизує суспільство в цілому, що демократичні свободи знехтувані, а бюрократія реалізує свої корисливі інтереси, що немає в країні інститутів, які могли б зупинити це «негідне правління» можновладців. Вони навіть пишаються тим, що, мовляв, «я політикою не займаються і не цікавлюсь».

Солідарність — не наш коник, особисте благополуччя понад усе!

Громадяни відчувають відповідальність за те, що відбувається в сім'ї та, у мінімальному ступені, те, що відбувається в країні. Проміжна стадія — те, що відбувається у дворі, районі, місті. Чим нижчий рівень, тим більше людей відчувають відповідальність.

Така ж розкладка виникає при відповіді на запитання: «Наскільки ви відчуваєте можливість вплинути, якою мірою ви можете впливати? Максимально люди вважають, що вони можуть вплинути на те, що відбувається в сім'ї, мінімально — в країні.

У більшості людей в підсвідомості закарбовано: «Маленькі українці» повинні робити, слухати і думати - як їм скажуть.

Менша, активна частина суспільства, шум може підняти, вийти на протест і покричати «Банду геть!», поставити владі ультиматум, а що після? І дійсно, що після? Що/хто після зеленої команди? Дуже не хотілося б, щоб знов на «теплих» місцях опинились лиходії, які під час виборчої компанії на льоту перевдяглися у бетменів.

Варто згадати ефектну промову Президента в 2019 році: «За мого президентства стосунки з підприємцями будуть прозорими. Більше жодних кулуарних перемовин з олігархами, нічних візитів до ОП і прихованих від суспільства домовленостей. Тому офіційно запрошую представників великого, середнього та малого бізнесу на зустріч вже найближчими днями. Пора всім працювати на країну за прозорими правилами».

На практиці народ затягнув пояси так, що талії вже не видно, а от сімейний кар’єр кварталівця «Юзіка» за час «Великого будівництва» продав щебню на 2 мільярди! Про це йшлося в «Watchdogs. Розслідування».

Або «герой» тижня народний депутат від «Слуга народу» Микола Галушко! Це той небожитель, який матюкав поліцейських, коли ті зупинили за порушення правил дорожнього руху його водія.

Пан Галушко потрапив у Верховну Раду на позачергових виборах у 2019 році. Балотувався від партії «Слуга народу» по округу в Броварах. Працює у Комітеті з питань правоохоронної діяльності.

За даними «Чесно», Галушко інвестував у власну перемогу найбільшу суму з тих, хто пройшов до парламенту в Київській області. Кампанія коштувала йому майже 1,3 млн. грн.

Керував фірмою «Галід», основна діяльність якої — приватні охоронні служби. Зараз нею керує родич нардепа. На сьогодні ця фірма має величезні державні замовлення! Збіг!? Не думаю!

Це тільки пару малих інформативних прикладів.

Про що мріяв Зеленський у 2019 році? А мріяв він про країну, де недоторканими є Карпатські ліси, а не депутати!

Передвиборчі красиві обіцянки реформ загортаються в обгортку «непопулярних реформ», залишені в спадок «прогресивними попередниками». У підсумку, одні в перманентному очікують кращої долі, інші витрачають наш час, податки, ресурси.

Тому народ і не бачить позитивного фактору Х на майбутнє. Чи увірвався терпець у суспільства?!

Сучасне суспільство не може обійтися без чиновників. Йому потрібні податківці, поліцейські, різного роду керуючі. Але при цьому головне, які інтереси домінуватимуть у національній бюрократії?

Урвати більше чи чесно служити? Мораль чиновника має стати головним чинником модернізації країни.

Але для цього мають виконуватися важливі умови — громадяни мають мати доступ до чесної інформації органів влади, а обрані народом депутати мають бути високоморальними. Те, що це здійснити непросто, бачимо з прикладу ВРУ, чиновників високого рангу, суддів.

Без справжніх ідеологічних партій та політичної конкуренції, високої моралі депутатів нам не досягти позитивних результатів.

Що заважає впровадити в наше життя систему стримувань та противаг? Наша не розвинута політична культура!

Наслідком масової необізнаності є наш низький рівень життя, фальшива охорона здоров’я, стагнація науки та освіти, занепад промисловості.

Утім, жевріє надія, що молоді українці не захочуть жити в несучасній, розгубленій, цинічній країні.

Сподіватимемося на найкраще.

Фото vn.20minut.ua