Суддя Євросуду: вимоги ухвалити спеціальний закон «Про Зібрання» є суто політичними, а не правовими

14 листопада 2013, Європейський суд з прав людини оприлюднив своє рішення у справі «Шмушкович проти України». Про це «Конфліктам і законам» повідомили у прес-службі ВГО «Інститут Республіка». Євросуд констатував: 2009-го року українська влада в особі одеських мерії, міліції та судів (на той момент президент України – В. Ющенко, прем’єр – Ю. Тимошенко, міністр внутрішніх справ Ю. Луценко, мер Одеси – Е. Гурвіц) порушили:

- статтю 11 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (СВОБОДА ЗІБРАНЬ ТА ОБ’ЄДНАНЬ);

- статтю 6 Європейської Конвенції (ПРАВО НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД).

Також Євросуд  зобов’язав Україну виплатити Михайлові Шмушковичу 2 000 євро за порушене право.

19 березня 2009 депутат Одеської міськради та заступник голови громадської організації «Зеленка» Михайло Шмушкович провів пікетування Одеської міськради з вимогою припинити забудову історичної частини Одеси. Про пікет він повідомив мера міста за 2 дні. Пікет відбувся без будь-яких ексцесів та порушень громадського порядку. Але згодом Приморський районний суд за поданням міліції оштрафував його за те, що він повідомив владу про пікет за 2 дні, а не за 10, як цього вимагав Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988. Мовляв, таким чином Шмушкович порушив ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів і демонстрацій).

Євросуд своїм рішенням вказав, що таким чином відбулося незаконне втручання держави у право українських громадян на мирні зібрання.

Євросуд також фактично підтвердив, що Указ Президії ВР СРСР від 28.07.1988 не може застосовуватися в Україні, а застосування статті 185-1 КУпАП є незаконним, поки не ухвалено спеціального закону про мирні зібрання.

Євросуд даним рішенням, як і у справі «Вєрєнцов проти України», знову підтвердив необхідність реформування законодавства в цілому, а не створення спеціального закону. Суддя Євросуду Станіслав Шевчук у своєму коментарі вказав, що намагання ухвалити спеціальний закон про мирні зібрання мають суто політичний, а не правовий підтекст. «Конституція України не вимагає , щоб право на мирні зібрання залежало від прийняття будь-якого відповідного закону. Стверджувати протилежне, це значить прийняти стару позитивістську думку про те, що положення Конституції про права людини та основних свобод не мають прямої дії і вимагають прийняття "стимулюючого" законодавства. Але, на мій погляд, стаття 39 у поєднанні зі статтею 8 Конституції, яка встановлює пряму дію конституційних положень, підлягають безпосередньому застосуванню судами і кожен може звернутися до суду безпосередньо для захисту конституційних прав і свобод» - зазначив суддя.