Попов підкуповує довіру киян, підгодовуючи їх кислою капустою та солоними огірками

Третій рік поспіль Разом із Українською Православною Церквою Голова КМДА Олександр Попов організовує новорічний ярмарок на київському Хрещатику. Традиційно ярмарок прикривають благочинними намірами з приводу допомоги дитячому будинку-інтернату, що на Вінниччині. Задля цього біля кожного МАФу розташовано спеціальні скриньки, в які, доброзичливі відвідувачі мають кидати грошенята. Крім того, час від часу, на території ярмарку влаштовують всілякі балагани та шароналивайки.

Все нібито чинно й показово, але якщо в попередні роки киянам реалізовували лише сувенірні товари, новорічні прикраси, солодощі та національне вбрання, то асортимент цього року розширився та представив киянам звичайнісіньку прокислу та підмерзлу капусту, яйця, сало, оселедець та солоні огірки.

Виходить, гауляйтер Попов, піклуючись про добробут киян, намагається згодувати їм дешеві та корисні, з його точки зору, продукти першої необхідності та наслідує дешевий та брудний приклад свого колеги по ПР, голови Обласної адміністрації Анатолія Присяжнюка, який вже впродовж декількох років розводить щурів та тарганів на площі, поруч із Центрвиборчкомом, влаштовуючи безтермінові продовольчі розпродажі гнилої ковбаси та посинілого сиру. Яскрава та показова ініціатива провінціалів в центрі столиці європейської держави вводить у ступор іноземців, які звикли бачити на центральних вулицях мегаполісів, та особливо столиць, інсталяції абсолютно іншого змісту.

До уваги Попова, здебільшого центральні вулиці столиць європейських держав перекриті для транспортного руху, але не для торгівлі капустою з огірками та оселедцем, а для проведення яскравих дійств, фестивалів та виставкових заходів, здатних розкрити національну, історичну, автентичну складову держави, продемонструвати її творчий потенціал. Ніде у Європі у центральних частинах мегаполісів ви не побачите вуличну торгівлю продуктами харчування. Така технологія притаманна для сільської місцевості - там, де не вистачає продовольчих крамниць і населення має можливість «затарити» свої «засіки» лише на ярмарку. Але провінціалам, які звикли господарювати в межах тридцяти – п’ятдесяти будинків, важко зрозуміти дух древнього цивілізованого міста, мешканці якого сприймають дозвіл справляти нужду будь де для всіх бажаючих туристів Євро- 2012 як жорстке знущання над їхніми цінностями та традиціями.

Зрозуміло, що на фоні знищених сучасними градоначальниками та їх папєрєдніками центральних великих та маленьких гастрономів можна розповісти киянам про доцільність подібного рішення, але не простіше повернути мешканцям Великого міста можливість користування традиційними способами торгівлі, а за одно й решту відібраних, перепрофільованих та знищених атрибутів цивілізованого столичного побуту та існування? Може, тоді Попову вдалося б завоювати декілька балів в очах киян, та ідея перемоги на майбутніх мерських виборах не здавалася б до смішного примарною?















Андрій КОНЮШЕНКО, «Конфлікти і закони»