​Чи спроможні старі кадри на зміни, або Хто очолюватиме медичні заклади Києва?

Українцям повсякчас говорять про реформу медичної галузі, про те, як треба змінювати систему, але замовчують при цьому той факт, що «реформування» покладається на старі, совкові кадри, які ще з часів СРСР звикли жити за рознарядкою, і все, що освоїли нового за часів незалежності України, - схеми, за якими навряд чи покращиться діяльність медичного закладу, але от власне фінансове становище – легко. Проте, повинні наголосити: рік тому журналісти редакції «КЗ» були переконані, що, можливо, керівництва медичних закладів України і заскорузлі, і сповідують принципи, засвоєні за часів СРСР, а також готові гнутись під політичну кон'юнктуру, як звикли з часів, коли були членами КПРС, але законодавство все ж – не порушують. І тоді навіть про це написали у матеріалі «Заповісти не можна відмовити», та вже в травні цього року отримали листа від Мінюсту, з якого випливало, що, відповідаючи на журналістські запити, деякі лікарні дали недостовірну інформацію, а отже у них таки процвітає корупція, а їхні працівники, заради збагачення, навіть не цураються співпрацювати з аферистами, що (особливо у Києві) йдуть на порушення закону. І постало питання: то чи можлива якась реальна реформа з кадрами, які, сповідуючи правила, що засвоїли ще з часів вступу до комуністичної партії, коли на першому місці стоїть не турбота про пацієнта, а бажання вгодити владі, бути в тренді політичного життя біля владного корита, якою б не була влада, до якого додалось вже сучасне ноу-хау: на тлі зубожіння лікарняного закладу, коли немає коштів ані для закупівлі обладнання, ані для закупівлі ліків, ані для якісного ремонту будівлі лікарні, головні лікарі, які їх очолюють, якось таки покращили матеріальній стан своєї родини.

Медична корупція – найганебніше явище, адже від неї страждають найнезахищеніші верстви населення – ті, хто потребує медичної допомоги, а отримати її, незважаючи на норму Конституції – не можуть, бо не мають коштів, тоді як люди, які очолюють лікарні більше 10 років, на свої статки поскаржитись не можуть. Але як може бути, що люди, які протягом декількох десятиліть очолюють медичні заклади, не можуть організувати в очолюваних установах надання якісної медичної допомоги, посилаючись на недофінансування лікарень і вкрай низькі зарплати медиків, при цьому власні статки збільшили? І звідси питання: а чи можуть оці старі кадри щось реформувати, якщо за той період часу, поки вони працювали, вони не покращили нічого, окрім власного добробуту? І який він, той добробут?

Редакція обрала декілька головних лікарів київських лікарень, аби з’ясувати: чи бува не наговорюють на добросердних людей, які, працюючи в медичній сфері, все життя віддавали пацієнтам, а тому і нині, незважаючи на пенсійний вік, знову подають свої кандидатури на посади головних лікарів? Адже людські домисли бувають різними, а, насправді, люди, які колись служили комунізмові і партії Леніна та звітували в комсомолі, щиро поділяють позицію, задекларовану комуністичною партією, коли гріх служити мамоні, а лише людям.

Обирали кандидатів, виходячи з їх віку та часу, за який вони очолювали ті чи інші медичні заклади Києва.

Тож, першим у списку буде Добуш Данило Євстахійович, який з 01.01.1999 року згідно наказу ГУОЗ та МЗ № 1107/к від 15.12.1998 р. призначений на посаду головного лікаря Київської міської клінічної лікарні №10, де працює по теперішній час. Як вказують офіційні джерела, свій трудовий шлях він розпочав в Іршавській райсанепідстанції на посаді помічника паразитолога. Тобто, навряд чи йому могли дістатись у спадок від батьків квартири та земельні ділянки. Хоча, звісно, квартиру вже можна було отримати від держави.

За декларацією, з якою можна ознайомитись за цим посиланням: https://declarations.com.ua/declaration/nacp_e36dcde3-5c83-49a9-bb83-ac623c726a47, Данило Євстахійович має одну власну квартиру, одна квартира у його дружини, та два авто. Джерела доходу – зарплата та пенсії його та дружини. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ці дві квартири виявити не вдалося. Як повідомили інспектори-консультанти, отже вони не були внесені до реєстру. Проте, у ньому фігурує Добуш Галина Федосіївна, яка може бути повною тезкою дружини головного лікаря, яка має 1/3 на декількох земельних ділянках Київської області Білоцерковського району.

Відносно відгуків про роботу 10 лікарні, то в більшості випадків вони – позитивні. Певні пацієнти пишуть, що колись вже там лікувались і нині їх вразило, що тепер лікарня виглядає краще, аніж років 20 тому. Встановлені пластикові вікна, нормальне харчування. Єдиний недолік – платні операції та відправляння на МРТ до приватних клінік. Щодо скандалів, то Добуш Данило Євстахійович начебто до таких не втрапляв, а з політичними інтригами – не зв’язувався.

Інша річ, вивчати декларацію (https://declarations.com.ua/declaration/nacp_23522e67-f2f5-4cb3-b53f-58fee5195a5b) Таїсії Володимирівни Лободи, головного лікаря Київської міської клінічної лікарні № 12: дві її особисті квартири, одна земельна ділянка в Ходосовці Києво-Святошинського району Київської області, житловий будинок у Житомирській області та три земельні наділи у Чуднівському районі Житомирської області. Щоправда, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будинок їй дістався у спадок. А ще у неї – гарний бізнесмен чоловік, у якого і власне житло, і велика кількість нерухомості, яку можна здавати в оренду та отримувати дохід, про що в декларації – вказано. Хоча, Таїсія Володимирівна вказала, що одним з джерел доходу є ТОВ «ЛТС», де її чоловік власник, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб, там – інші засновники:

Проте, це не означає, що сімейна пара Лобода Сергій та Таїсія не мали відношення до створення цієї юридичної особи, як і інших:

Відгуки про лікування в очолюваній пані Лободою лікарні – різні, але тут більше негативних, аніж позитивних.

Не цурається пані Лобода і політичних угод, а також скандалів. Свого часу була у списку Блоку «Наша Україна - Народна Самооборона», а у серпні 2015 року її повна тезка втрапила у скандал навколо Чернечого лісу на Київщині, де 22 гектари заповідного лісу було приватизовано ГО «Садове товариство «Горобина», серед членів якого тезки депутатів та чиновників, що прислуговувались колись КПРС, а згодом вже й партії регіонів. Хоча, якщо повернутись до декларації пані Лободи та згадати про земельну ділянку у Ходосовці, яку вона задекларувала, то, можливо, тоді в скандалі брала участь і не тезка.

Чи спроможна така людина на реальні реформи в медичній галузі? Саме такі будуть змінювати систему? Чи пристосовуватись до неї? Це вже питання риторичні.

Проте не менш цікавим виявилось і вивчення і декларації (перед звільненням https://declarations.com.ua/declaration/nacp_1cfdbec5-0d4f-4b25-890c-d4f4a28ee8c5) Пілецького Анатолія Михайловича - головного лікаря Київської міської клінічної лікарні № 8, про якого ЗМІ вже неодноразово писали.

Важко сказати, як така особа може впроваджувати реформи, якщо знову подасть свою кандидатуру на посаду головного лікаря, але от те, що власні статки він уміє акумулювати, тут і передбачати нічого не потрібно. Як свого часу писали «Наші гроші», Анатолій Михайлович проживав у будинку на 400 кв. метрів. Нині в його декларації вказано земельну ділянку 1200 (м2) у Гореничах Києво-Святошинського району Київської області та земельну ділянку 5000 (м2) у с. Новосілки Вишгородського району Київської області, а також - житловий будинок 427 (м2), який наразі записано на дружину. Хоча, як повідомляли ЗМІ, прославився він не надбанням нерухомості та землі, а автопарком, про що і повідомили журналісти, порахувавши можливість придбання у 2017-2018 роках таких гарних машинок.

Це при тому, що, «починаючи з 90-х, Пілецький працював в бюджетних лікарнях і ніколи не мав бізнесу, так само як його дружина і сини. Але автопарк у його сім'ї дуже непростий» -наголошували ЗМІ.

Можливо, Анатолію Михайловичу так щастило, бо він має впливових друзів, про що він свого часу повідомляв виданню «Факти», на той час його звинуватили у скоєнні тяжкого злочину і тоді ж лікар повідомив, що вважає, що його використовують як «наживку» - щоб дістатися до впливових друзів. А друзі у нього, видко, з кола Литвина і колишніх комуністів та партії регіонів, оскільки Пілецький Анатолій Михайлович рішеннями Київської міської територіальної виборчої комісії № 15/26 від 12.02.2006 р. був зареєстрований кандидатом у депутати Київської міської ради, висунутий виборчим блоком політичних партій «Народний блок Литвина». Того самого Литвина, що підписував Харківські угоди під закидання яйцями і який, за чесним словом, зрадив Україну, а тому на нього і тиснули в період після Помаранчевої революції.

Змінюватиме і така людина систему? Якщо нині відгуки пацієнтів і є позитивними, то безпосередньо до певних спеціалістів цієї лікарні, а от щодо того, як там обслуговують і що там діється, то пишуть про тарганів та нахабство в приймальному відділені. І якщо людина, яка очолювала заклад з 1999 року та вміло пристосовувалась під систему, навіщо їй після шістдесяти років щось змінювати?

Не може не здивувати пересічну людину і декларація Макаренка Михайла Васильовича, теж мастодонта від чиновницької медицини, бо Михайло Васильович також «реформує» медицину з усіма партіями, які приходили до влади. Посівши у 1997 році посаду головного лікаря Київського міського пологового будинку №5, він беззмінно просидів на цій посаді і до нашого часу, бувши не лише очільником пологового будинку, але й головним спеціалістом з акушерства та гінекології Департаменту охорони здоров’я м. Києва. Весь час він посідав лише посади, не маючи бізнесу і не займаючись комерцією, проте у його декларації https://declarations.com.ua/declaration/nacp_4b5db27f-d28b-4d3a-ada4-3c2482fbdcc9 можна побачити досить чималу кількість майна. Житловий будинок у Софіївській Борщагівці Києво-Святошинського району Київської області на 342 (м2), три земельні ділянки, розташовані там же на Софіївській Борщагівці: 841 м2 та у 394 і 202 м2.

Яким було здивування, що дві останні Михайло Васильович придбав у 2016 році, адже, згідно його ж декларації, дохід у нього складався із зарплаті за основним місцем роботи – 274336грн. та за сумісництвом 71913грн. і 43478грн.

Хоча, кому в диво? У нас в країні багато таких талановитих осіб, які, маючи доходи, за які і однокімнатну квартиру у Києві не придбаєш, примудряються купувати достатньо дорогі і великі земельні ділянки. А ще у лікаря є об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок загальною площею 146,6 м2, так само у Софіївській Борщагівці, квартира на 68,4 метри (яку міг отримати від держави у 2003 році) і гараж завбільшки трикімнатної квартири у панельному будинку – на 90,6 метрів. А на додачу авто - Land Cruiser 100. І все це потрібно обслуговувати. Чи можна вкластись у ті прибутки, які Михайло Васильович вказав у декларації?

Продивившись державний реєстр речових прав на нерухоме майно, виявилось, що на тій же Софіївській Борщагівці у жінки, яка є повною тезкою дружини Михайла Васильовича – Путієвої Тетяни Федорівни, в наявності є ще нежитлове приміщення. Але всіма збігами та дивиною майстерності при середніх доходах купувати земельні наділи повинно НАЗК, яке чомусь не сильно переймається неспівпадінням доходів та майна, на ці доходи придбаного.

Ще цікавіше, коли повних тезок зі збігом дат народження, а також прізвищ дочки та дружини Михайла Васильовича зустрічаєш в реєстрі з Болгарії в документі «ДРУЖЕСТВЕН ДОГОВОР на «Комплекс Катерина» ООД Днес, 17.12.2014». Там під номером 22 стоїть прізвище жінки з Києва Путієвої Тетяни (1956 р.н.), а під номером 57 – Макаренко Катерини (1981 р.н.), теж з Києва.

Сам комплекс користується великою популярністю і рекламується в болгарському сегменті інтернету і, видко, користується великим попитом у громадян пострадянських країн:

Проте, якщо розглядати всі нюанси в декларації з точки зору політичної лояльності до влади, а не до пацієнта, то такі збіги – не рідкість. І Макаренко Михайло Васильович – не виключення. А з владою у нього завжди існувала не лише угода замовчування. Він лояльно ставився не лише до комуністичних поглядів, несучи ідеологію комсомольсько-комуністичного напрямку, але і тоді, коли українців вже не зобов’язували підтримувати деструктивні організації, які працювали на росію, Михайло Васильович свідомо підтримував зв’язок з такими партіями. І не відомо: чи через бажання отримання заповітного депутатського значка, чи тому, що ностальгія за СРСР була більшою за бажання служити пацієнтам. Чого лише варта його співпраця з Медведчуком, коли він у 2006 році підтримав не проєвропейського кандидата, а свідомо обрав співпрацю з ворогом України. Як повідомляло у той час агентство Інтерфакс-Україна, список кандидатів у депутати по виборах до Київради було затверджено в ході міжпартійної конференції міських організацій Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), Республіканської партії України, партій «Жінки за майбутнє» та «Центр». Тоді до першої п'ятірки списку увійшли: головний тренер Національної збірної України з футболу, член політбюро СДПУ (О), народний депутат Олег Блохін, заступник голови СДПУ (О), народний депутат Вадим Місюра, голова Київської міської організації Всеукраїнського політичного об'єднання «Жінки за майбутнє» Лариса Бернадіна, головний акушер-гінеколог Києва Михайло Макаренко, депутат Київської міськради Ганна Матіко-Бубнова, про що написало видання «День» https://day.kyiv.ua/ru/article/den-ukrainy/vybory-2006-0.

А що таке блок «Не так» і які люди до нього входили, видко з рекламного ролику того часу, в якому Медведчук вже тоді констатував, що Україні НАТО не потрібно. А от наслідки діяльності цих людей ми можемо спостерігати сьогодні, коли окупант росія вбиває наших хлопців, захопивши частину української території https://www.youtube.com/watch?v=q_PLFge7hj8.

І з часом Михайло Васильович не змінював своїм поглядам. Він часто був в оточенні тих політичних сил, які не підтримували українську незалежність, лишаючись схильними до того, що Україна повинна бути васалом росії.

Звісно, звичка комуністичного пристосування та коротка пам'ять українського електорату дозволили Михайлу Васильовичу зробити вигляд, що Медведчука у його публічному політичному житті не було. Тож згодом він балотувався до Обласної ради від блоку Кличка, а потому робив спробу йти з регіоналами.

Відгуки про 5 пологовий будинок – різнобічні. Частіш обговорюють вартість пологів. Проте про персонал, який не може за свою зарплату купити земельну ділянку, згадують лише теплим словом, зазначаючи, що лікарі працюють професійно і в тих умовах, які їм створили. І, звісно, вони заслуговують на кращу оплату своєї роботи та на достойне забезпечення своєї праці.

Проте в Україні начебто декомунізація і заборона колишнім комуністам та представникам партії регіонів посідати відповідальні посади? Та й офіційно в державі відбувається боротьба з корупцією та викриття неправомірності тіньових доходів.

Та все ж, як можна спостерігати в реальності, як колишні комуністи, так і регіонали і ті, хто використовував свою посаду заради поліпшення власного матеріального становища на тлі офіційних повідомлень про недофінансування медичної галузі, переконані, що мають право, отримуючи пенсію, реформувати медичну галузь.

Нині майже всі перераховані вище керівники подали декларації перед звільненням. Тобто, на сьогоднішній день, видко, посаду в.о. головного лікаря виконують інші. Але ці люди, які вже майже 20 років «покращують» роботу медичних закладів (які чомусь, на відміну від керівників, що їх очолюють, лише зубожіють), знову хочуть подаватись на керівників. То чи буде галузь реформована? Чи і надалі ми спостерігатимемо імітацію, що не вплине на покращення.

І ще: є дуже велика підозра, що якщо вивчати декларації більшості очільників медичних закладів в Україні, то НАЗК надірветься від обсягу роботи.

Конфлікти і закони

Фотоколаж «Конфлікти і закони»