​Завіса некомпетентності

Розглядаючи декларації чиновників, більшість населення вибухнула гнівом. Як вже сьогодні відомо, більшість декларантів не розраховувало на таку агресивну реакцію. А коли вона з’явилась, народ почали ображати, називаючи Шаріковими та совками, які заздрять статкам. Навіть доволі прогресивний народний депутат Ігор Луценко і той не зрозумів, що насправді відбулося. Він теж зазначив, що народ – не правий. І що декларування покликано відрізнити корумпованих чиновників від некорумпованих, і якщо людина займалася бізнесом, то питань до неї бути не може.

Мушу не погодитись з шановним паном Ігорем, оскільки в Україні більшість тих, хто йде до влади, розглядають посаду або депутатство як можливість заробити кошти. Політика в Україні і є бізнес. Якщо ти в політиці, то і бізнес – розвивається, якщо ні – його відберуть ті, хто вважає, що він їм потрібніший. І Шановний народний депутат Ігор Луценко не може цього не знати. Як і не може не знати, що саме політику (тобто – свою посаду) використав навіть наш президент, аби стати багатшим майже на п’ятдесят мільйонів. Це роблять всі. Лишень згадайте скандали з сином Авакова, з Пашинським та формою для армії. А Коболєв зазначав, що у Верховній Раді близько 70 народних депутатів пов'язані з бізнесом з видобутку газу. І чи вони відмовляться від того, аби отримати зиск від держави для свого бізнесу? На жаль, ні.

Проте суспільство обурили навіть не ці особи. Обурення викликане тим, що більшість з тих, хто ніколи не займався бізнесом, або понад 15 років посідає державні посади, мають шалені статки. І це стосується і Гройсмана, і Гриніва, і Кириленко, і багатьох прокурорів та вічних партійців, котрі в житті нічим іншим, ніж словоблуддям, не займались. Ці пихаті особи за роки існування України зробили собі статки на партійній роботі. Все, що робили: інколи день голодували, цілувались з коровами, звали на віче, вимовляли промови. І все те – не щиро. Для наївних українців, які хотіли вірити, що Ющенко – врятує Україну, Кириленко – боротиметься за мову, той самий Гринів відстоюватиме інтереси нації.

Виявилось, все, що вони можуть відстоювати – власні статки, які вкласти з розумом – не можуть, а уявляють їх витрачання лише на вілли, яхти, швейцарські годинники, діаманти та антикваріат. Ніхто з них не створив робочих місць, не побудував лікарень, не профінансував нових технологій. Вже не говорячи про те, що жоден з них не дав грошей на допомогу військовим.

Та все ж, наразі питання хочеться поставити інакше: як може бути так, що усі ці особи, які так успішні у поповнюванні власного бюджету, на ділі виявляються такими поганими менеджерами, що не здатні вправно керувати країною?

Адже більшість продукованих ними законопроектів – порожні, або шкодять країні та людям. Багато серед них – лобістських, що несуть користь лише конкретним людям або їхньому бізнесу. А їхні реформи не призводять не лише до покращень в країні, а навпаки – навіть знищують те добре, що існувало.

То, можливо, ніякі вони не управлінці і не гарні менеджери? А так, випадкові люди, які можуть навіть бізнес робити, лише застосовуючи адміністративний ресурс? Як може бути, що президент, який, як він стверджує, створив успішну корпорацію, країну ж призвів до повного зубожіння? Чи менеджерські здібності працюють лише у межах бізнесу, а на керування державою не розповсюджуються? Це саме питання можна поставити і Гройсману, якого нахвалювали, як найкращого мера, а на практиці людина виявилась дуже багатою, проте – недалекою.

То ж хто керує країною, якщо люди, які при владі, не здібні реалізувати жодних позитивних реалій для українців? Все, що ми спостерігаємо, це – завіса некомпетенції серед тих, хто називає себе управлінцями, господарниками та державниками.

Їхня некомпетенція проглядається в усьому. Це і є проблемою українського істеблішменту, який ховається за непотизмом та купою грошей.

І ці люди бажають лишатись на тих місцях, котрі посідають. І зовсім не заради покращення життя українців. Чи виведення держави з кризи. Саме тому і вони і почали запускати механізм, який би притупив народну злість. І один з важелів цього механізму - це переконання, що є хороші бізнесмени з великими грошима, і погані крадії, які наразі і повинні прозвітувати, звідки вони взяли свої кошти.

Щоправда, такий підхід проблеми не вирішить, бо українці свідомі того, ху із ху в політиці. Вони і раніше розуміли формулу розкрадання держави. Лише не усвідомлювали, що відбувається це так ганебно і цинічно, на фоні війни і зубожіння народу.

І недаремно іноземні ЗМІ пишуть, що викриття такого розриву між невеликою купкою міліонерів і народом на фоні високих тарифів та зубожіння може призвести до соціального вибуху. Наразі і справді ніхто не знає, що може спрацювати детонатором, особливо, коли людям доволі красномовно показали, що їх обкрадають усі, навіть, як зазначив Гриценко – президент.

Оксана КОТОМКІНА, «Конфлікти і закони»

Фото із соцмереж