​Король голий. І в сліпому трасті

Давно не коментував українську дипломатію. Аж ось підвернулась хороша нагода - телефонна бесіда президента Порошенка з держсекретарем Тіллерсоном.

Почати потрібно з того, що саме з Тіллерсоном. Не з віце-президентом Пенсом ні, боронь Боже, з Трампом. Хоча нібито загибель громадянина США - члена місії ОБСЄ на Сході України привід немалозначимий.

Пригадую, як смішили прогнози наших «експертів» восени минулого року про те, що Україні варто придивлятися до напарника Трампа по виборчих перегонах Пенса, оскільки після обрання віце-президентом він буде опікуватися українськими питаннями. Як бачимо, навіть по телефону поговорити не може. А будьте впевнені, що дати доручення організувати Порошенку (цілому президентові) телефонну бесіду з Тіллерсоном (всього лише міністром) Банкова не могла. Тіллерсон - це наразі найвищий рівень, на який може розраховувати Україна. Хоча, звичайно, терміновість, усі зайняті, бла-бла-бла.

Але це не так і важливо. Зрештою, Тіллерсон буває у Трампа все частіше. Щоправда, і увага на цих зустрічах, як повідомляють, майже повністю прикута до справ китайських, північнокорейських чи сирійських, а не російських чи, тим більше, українських (бо українських справ у нової адміністрації поки що немає).

Тепер про суть. Бо щоб розраховувати на належну високу увагу, відповідно і питання мають бути неабиякої ваги.

Тези телефонної розмови, згідно з повідомленням президентської адміністрації, були такі:

- бойовики (цікаво, що за бойовики? Чому президент соромиться сказати - росіяни, невже він хоче, щоб США допомагали нам проти «бойовиків», а не рф?) погані і підірвали патруль місії ОБСЄ;

- через це потрібна миротворча місія ООН;

- на Донбасі загострення, і потрібно виконувати Мінські домовленості, передусім росії, і чомусь передусім безпекові компоненти (це звучить у викладі АПУ дивно, бо політичних зобов’язань для рф Мінські домовленості не накладають, - так їх сформулював і підписав власне сам Порошенко);

- потрібно продовжувати санкції проти РФ;

- давайте поговоримо про мою зустріч з Трампом (мовою дипломатії це звучить «обговорено ... графік двосторонніх контактів, у тому числі на найвищому рівні»).

Скажу Вам чесно, це повідомлення на сайті президентської адміністрації викликає розпач. Король - голий, і вперто не хоче цього помічати.

Бойовики - погані. Пуста теза. Тіллерсон напевно готовий був би повірити у те, що і рф погана. Але президент України цього не сказав. Ну, а зрештою, погані - і що?

Потрібна місія ООН. Цей «козир» українська дипломатія традиційно витягує з засмальцьованого рукава тоді, коли нічого сказати. Це лише слова. Чому? А тому що окрім періодичного (раз на півроку) згадування цієї тези, Україна нічого не робить для її практичного просування. Це знають усі наші партнери, а тому просто не звертають на це увагу. Таке собі українське словоблуддя. Ви спробуйте знайти за три роки експлуатації цієї теми чітке пояснення Банкової чи Михайлівської - яку ми хочемо місію, з яким мандатом, якої чисельності (натомість, чешуть язиками чи то про місію ЄС, чи то про миротворчу місію ООН, чи то про озброєну місію ОБСЄ)? Та й взагалі - це лише мені видається абсурдним говорити про миротворчу місію ООН в антитерористичній операції? Це щоб помирити нас з терористами? Але знову ж таки, Бог з ним, Порошенко давно «загублений у перекладі». Але пошукайте, наприклад, згадку про цю тему в повідомленнях про візит Клімкіна у Вашингтон в березні ц. р. А так же не може бути, що Україна серйозно ставиться до чогось, а під час першої зустрічі високого українського посадовця з високопоставленим представником адміністрації Трампа про це не говориться. Навіть якщо Тіллерсон цього не знав, який-небудь аташе держдепу з українсько-білорусько-молдовського відділу йому скоро покаже цю «історію хвороби». І Тіллерсон переконається, що не все, що говорить президент України, потрібно сприймати за чисту монету.

Потрібно підтримувати санкції проти рф. До цієї тези не підкопаєшся. Все правильно. Потрібно. Порошенко пояснив США, що вони повинні зробити. Але, боюсь, що в США більше чекають пояснень, що буде робити Україна?

А Україна, судячи з повідомлення про телефонну бесіду, буде лобом пробивати зустріч Порошенка з Трампом. А навіщо? Аплодисменти Порошенком за жертви українців були зняті в Конгресі у вересні 2014 року. І вже тоді він розповідав, що «бойовики погані», що Мінські домовленості безальтернативні, що Україна зі США не просто стратегічні партнери, а наша держава мала би стати основним партнером США поза НАТО. То чому ж через три роки він знову пішов на пониження ставок і повернувся з «основного партнера» до стратегічного партнерства?

А тому що для Порошенка і української дипломатії (чи, точніше, української дипломатії у виконанні Порошенка) все лише слова. Ніяких реальних справ за словами не йде.

Король голий. І в сліпому трасті.

Bohdan Yaremenko, facebook.com

Фото president.gov.ua