​Поточне «горе з розуму»


Останнім часом пишу мало. Бо багато чого не розумію. Що характерно, не я один такий.

Не розумію, чому «План української перемоги», в першу чергу, переможну мету війни, наші очільники хочуть обговорювати не з українцями, яким план виконувати ціною своїх життів і страждань, а з американськими політиками, які навіть зброю нам забороняють використовувати на повну? Так воно не спрацює.

Намагаюся зрозуміти, але не виходить: а що ЗСУ і досі роблять у Курський області, якщо наш наступ там фактично зупинений, а от ворожий наступ у Донецькій області тільки набирає обертів? Певний успіх курської операції як раз і полягав у її непередбачуваності і динамічності. Якщо втратити динаміку — гарантовані проблеми.

Зовсім на голову не налазить дурна публічна дискусія стосовно загибелі пілота та втраченого F-16. Бо по уламках літака відразу зрозуміло, що стало причиною: «дружній вогонь» чи помилка керування. Треба просто сказати правду та рухатися далі, бо це війна. До речі, на жаль, були випадки, коли наш МіГ-29 атакував крилату ракету або «шахед», пілот помилявся і надто зближувався з ціллю, у результаті чого літак потрапляв у хмару уламків, що призводило до трагічних наслідків.

Не розумію раптову лавину повідомлень про українську «диво-зброю» з неможливими характеристиками: то фантастична ракета-дрон, то балістична ракета краще «Атакамса» з «Іскандером» разом. Єдине раціональне пояснення, що це штучний «туман війни», який має приховати використання західної далекобійної зброї по історичних територіях рф. Але це надто позитивна версія, щоб у неї повірити без фактичних підтверджень з фронту.

Нерозуміння переходить у розпач, коли наприкінці третього року війни бачу, як волонтери збирають гроші не на якісь смаколики чи побутові речі для бійців, а на зброю — дрони, РЕБ, транспорт. Це ж фактично вирок нашій державній системі виробництва та закупівлі зброї! Саме державні структури повинні аналізувати бойове застосування, формулювати випереджаючи вимоги для виробників і випускати або закуповувати все, що необхідне. Бо чим масовіше, тим дешевше. Але замість цього маємо більшу, ніж у мирні часи, бюрократію, непрофесіоналізм, який межує з диверсією, і корупційні ознаки на кожному етапі. Волонтерство дещо маскує проблему, але не здатне її вирішити.

А найбільше не розумію, на що, власне, розраховує наша влада? Нема навіть намагань виправити кричущу несправедливість, яка є головним стримуючим фактором і у мобілізації, і загалом у переводі країни «на воєнні рейки». А тоді що? «Паляниця» влучить у кремль, і путін капітулює? Чи Байден раптом прокинеться і пригрозить зрівняти москву «Томагавками» аж до того первинного болота, звідки походить московія?

Або несподівано виявляться правдою позаземні реляції нашого прем’єра, що все, про що обіцяли — виконується? І про гігават енергії. І про мільйон дронів. І навіть про мільярд дерев. Не розумію...

Звісно, влада вважає головною умовою перемоги, що українське суспільство стисне зуби, затулить рота і почне мовчки виконувати будь-які накази з ОП. Але ж так не буде. А ось це як раз є чітко зрозумілим.

Олександр Кочетков, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Олександра Кочеткова



Коментарі

Коментарі відсутні. Можливо, ваш буде першим?

Додати коментар

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Ведучий Ігор Гаврищак та полковник ЗСУ у запасі, військовий експерт Роман Світан у воєнному зведенні за 29 червня обговорили наступні теми:

детальніше
Конфлікти і закони © 2008-2025.

Електронна версія всеукраїнського юридичного журналу «Конфлікти і закони». Свідоцтво про держреєстрацію: КВ № 13326-2210Р від 19.11.2007 р. Повний або частковий передрук матеріалів сайту дозволяється лише після письмової згоди редакції. Увага! Починаючи з 21.11.2013 року (дня провалу євроінтеграції з ЄС), редакція журналу «Конфлікти і закони» (всупереч правилам правопису) залишає за собою право публікувати слова «партія регіонів» та «віктор федорович янукович» з малої літери. Також, починаючи з 29.06.2016 року, редакція «КЗ» залишає за собою право назавжди публікувати на своїх сторінках з малої літери слова (і утворені від них абревіатури) та словосполучення «москва», «росія», «російська федерація», «володимир путін», а разом з ними і скорочення «роскомнадзор» (як і всі інші держустанови росії), порушивши таким чином встановлені правила правопису незалежно від мов, на яких ці слова та назви публікуються. Це наша зброя в інформаційній війні з окупантом.