Юридична казуїстика, або чому пол...

Юридична казуїстика, або чому політики ігнорують права українців

Подробиці

Опубліковано 09.03.2010 17:36

Автор:

Так вже повелось, що вітчизняні парламентарі ігнорують законодавство власної держави без будь-яких юридичних наслідків ані для себе, ані для своїх політичних партій. Українське суспільство якось не звикло притягати цих осіб до відповідальності або висувати умови, за якими такі депутати вже не могли б займатись політикою, а змушені були б йти у відставку. І народні обранці, усвідомлюючи свою абсолютну безкарність, преспокійно порушують закони і Конституцію України. Звісно, деякі їхні політичні опоненти через ЗМІ звинувачують порушників закону у неправомірності їхніх дій. Щоправда, у більшості випадків такі заяви зависають у повітрі і до жодних юридичних наслідків для тих, хто ігнорує закон, не призводять.

Але нардепи, звикши порушувати закони, тепер посягнули вже на право українців обирати владу. Звісно, що 450 блазням не звикати. Основний закон ігнорують вже давно. Найяскравішим прикладом цього є факт, коли нардепи зазначили, що до влади можуть приходити лише політичні партії, тоді як 38 стаття Конституції наголошує, що громадяни мають право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Проте мажоритарну систему, за якою кожен, хто бажав брати участь у діяльності влади, відмінили, а отже тепер до влади мають право приходити лише ті, хто є членами тих чи інших політичних партій, а насправді – особи, які заплатили політичним лідерам різних рівнів (районів, областей, міст) за депутатський мандат. Тож про яку рівність громадян йдеться? Політичні партії, що являють собою грошові мішки, застовпили усі депутатські місця. І зробили це не для того, щоб захищати права громадян, а щоб у радах усіх рівнів влади лобіювати інтереси власного бізнесу, або брати участь у розкраданні землі та бюджетів.

Але й такого порушення прав українців нардепам виявилося мало. І вони, без вагань, 16 лютого 2010 року приймають постанову про скасування виборів до місцевих рад та сільських, селищних і міських голів. Одразу ж усі засоби масової інформації почали видавати на гора факти, що подібна постанова порушує Конституцію. Проте крім пустодзвонства, нічого не було. Депутати (усіх партій і фракцій) насправді не дуже переймались цією проблемою, позаяк жодна партія не зацікавлена у проведенні місцевих виборів (адже і БЮТ, і ПР не наберуть потрібну їм кількість голосів за партійними списками). Тож, покричавши про незаконність постанови, депутати замовкли.

Аж раз, у пресі з’являється інформація про те, що Блок Юлії Тимошенко оскаржив у Конституційному Суді України постанову Верховної Ради про відміну місцевих виборів, раніше призначених на 30 травня. Але насправді ця інформація не відповідає істині з точки зору того, як це послання розуміють пересічні українці, які далекі від юридичної термінології. Адже на ділі КСУ подання від групи народних депутатів (яке дійсно надійшло до Конституційного суду) ще не розглядав. Але, згідно з юридичної термінологією, подача депутатами подібного конституційного подання називається „оскарженням” (оскільки воно подавалось за процедурою оскарження). Але самого оскарження постанови від 16 лютого 2010 року про скасування виборів до місцевих рад та сільських, селищних і міських голів ще не відбулося. Хоча для БЮТ поширення інформації про подачу до Конституційного суду конституційного подання під заголовком „Блок Юлії Тимошенко оскаржив у Конституційному Суді України постанову Верховної Ради про відміну місцевих виборів, раніше призначених на 30 травня” є дуже класним піарним кроком, оскільки з одного боку вони сказали щиру правду (враховуючи процедуру оскарження), а з другого - донесли до не занадто юридично грамотного населення гарне посилання: ми вже відстояли ваше право на вибори. А саме таке підсвідоме повідомлення і хотіли бютівські піарщики донести до населення.

Хоча Конституційний суд подання групи депутатів ще не розглядав. Та й усі політичні сили не зацікавлені у проведені цих виборів (той же БЮТ не проти, аби депутати проголосували поправку, яка б подовжувала повноваження нинішніх депутатів селищних та міських рад на рік, давши їм повноваження обиратись не на чотири, а на п’ять років), а ПР-дони теж не хочуть жодних виборів, оскільки їхні справжні голоси підтримки у суспільстві – 26 процентів населення, і Вітя-три відсотки- зі своєю політичною силою не зовсім потягне фальсифікації, адже той же народ, розізлившись, може прийти на вибори і вже не буде чотири відсотки проти всіх (люди вже усвідомили помилковість такої політики), та й ті одинадцять мільйонів, які проігнорували президентські вибори, теж можуть виявити бажання брати участь у всенародному волевиявленні, а отже Вітя-три відсотки зі своєю партією олігархів нічого не набере, а лише втратить й те що має, оскільки його рідні 26% можуть розвіятись між Яценюком і Тігіпком. Тож до тих пір, поки ПР-дони не будуть впевнені, що мають величезний админресурс, аби сфальсифікувати вибори, вони на вибори не погодяться.

А те, що ПР-дони у будь-яких виборах не зацікавлені (та представники інших партій), доводить і той факт, що депутати у другому читанні підтримали зміни до регламенту і таки вирішили (знову у порушення Основного закону України, хоча КСУ вже давав роз’яснення статті Конституції України з приводу того, як повинна створюватись коаліція, і зазначив, що „в аспекті порушеного у конституційному поданні питання словосполучення „коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України“, що міститься у частинах шостій, сьомій, дев’ятій статті 83 Конституції України, слід розуміти як сформоване на встановлених Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України засадах об’єднання за результатами виборів кількох депутатських фракцій, кількість народних депутатів України в яких становить більшість від конституційного складу Верховної Ради України, які (депутатські фракції) на основі узгодження політичних позицій погодились на спільну парламентську діяльність. http://www.ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=19873).

Та хіба порушників закону це спиняє? Звісно: якщо люди звикли порушувати закон постійно, а президентом стала людина, що має за плечима кримінальне минуле, то чого боятись ігнорувати права громадян? Що не кажіть, а Україна вже перетворилась на Уркаїну – державу третього світу з владою бандюковичів.

Роксолана МАЙ

Наступна стаття »