Пшонка-стайл як частина ДНК українських силовиків
- Подробиці
- Опубліковано 29.04.2025 20:33
-
Автор: Оксана Котомкіна, Конфлікти і закони Конфлікти і закони
- Переглядів: 2198
НАБУ відкриє справу проти голови детективів БЕБ Ткачука – нарешті
В Україні багато років спостерігається дуже дивна і дуже показова тенденція, коли пересічний правоохоронець живе набагато краще за пересічного українця. Я свідомо роблю цей водорозділ, бо вже давно виникає підозра, що у суспільстві присутня неофіційна кастова система, в якій представникам одних каст дозволено усе і трохи більше, а тим, кому не пощастило – закон.
Все це дуже нагадує феодальну структуру із сюзереном, який має максимальні права, та його оточенням із «знаті». Мало не кожного дня у заголовках ЗМІ ми бачимо «подвиги» цієї знаті. І чим вища або впливовіша посада, тим більш очевидною стає разюча відмінність способу життя представника знаті від побуту пересічного українця.
Ми бачимо прокурорів з «епідемією інвалідності», які отримують мільйонні виплати від держави до своїх і без того чималих статків. Ми бачимо начальників ТЦК, які сплять на грошах і купують собі маєтки і бізнеси в Іспанії. Все це почалося не сьогодні – достатньо згадати легендарний маєток Пшонки, який породив сумнозвісне поняття «Пшонка-стайл». Це продовжилося після Майдану – справою діамантових прокурорів. Це триває і сьогодні, коли ми, наприклад, бачимо маєтки на сотні мільйонів доларів у ексзаступника генпрокурора Дмитра Вербицького.
З появою нових правоохоронних органів, які мали б змінити систему і явити світу нову генерацію співробітників, для яких честь, гідність – не порожні слова, з’явилася надія на появу нових моделей функціонування, побудованих на прозорості, неупередженості та професійності. Але замість нових облич ми побачили старі харі, замість прозорості – давно знайомі фокуси із приховуванням статків та пошуком лазівок. Все заради того, щоб вести спосіб життя, який не відповідає офіційним статкам, і демонстративно плювати на суспільство, прикриваючись формальним дотриманням закону.
Мабуть, однією з найбільших потужних квінтесенцій подібних зразків «новітнього» українського правоохоронця є голова підрозділу детективів БЕБ Олександр Ткачук. Не перша, але й не друга людина у цьому органі, на яку покладалися (і чомусь продовжують покладатися) багато надій українського суспільства і західних партнерів. Нагадаю, БЕБ – це той орган, який мав би забезпечити, як слідує з його назви, економічну безпеку держави і сприяти дотриманню білих моделей бізнесу. Головне завдання відомства – виявляти правопорушення, у тому числі корупційні, які загрожують функціонуванню економіки держави, і створювати правові умови для розвитку легального білого бізнесу, надсилаючи чіткий сигнал, що добросовісний інвестор в Україні є захищеним.
Але про які етичні, інституційні, професійні моделі для суспільства може йтися, якщо один із ключових керівників БЕБ залишився на посаді після скоєння ДТП, внаслідок якої була тяжко скалічена молода жінка? Історія резонансна, про неї багато писали: «Тойота», якою керував Ткачук, на шаленій швидкості врізалася в іншу автівку, що зупинилася на дорозі через дрібну аварію. Удар був такої сили, що жінці, яка стояла перед машиною, буквально відрізало обидві ноги.
Якби на місці Ткачука був простий смертний, він би вже сидів (ч. 2 статті 286, «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому, від 3 до 8 років позбавлення волі). Проте пан Ткачук не лише не сидить, але навіть не отримав підозри або запобіжного заходу. Ба-більше: з огляду на свою посаду він має фактично необмежені можливості для впливу на свідків, слідство, потерпілу.
З моменту скоєння ДТП минуло майже 10 місяців, але справа досі розслідується. Перші експертизи було призначено лише через п’ять (!) місяців після інциденту, і досі призначаються нові – типова картина затягування справи. Тобто, маємо чергове підтвердження, як представники «касти недоторканних» уникають відповідальності й не змінюють свого звичного способу життя, навіть після того, як їхні дії призвели до непоправних втрат для інших.
Щодо способу життя. Як я вже писала, пан Ткачук живе у квартирі, на яку, судячи з офіційної зарплати, йому довелося б працювати не одне життя. Це елітне житло у Києві, на Воздвиженці, у престижному житловому комплексі «Подол-Град» площею 117 квадратних метрів, в якому пан Ткачук проживає з моменту здачі будинку в експлуатацію у 2017 році. Відкриваємо декларацію Олександра Ткачука (тодішнього старшого оперуповноваженого ДФС) за 2017 рік: його зарплата за основним місцем роботи складала 243 тисячі гривень на рік – приблизно 20 тисяч на місяць.
Як же так пощастило чесному правоохоронцю оселитися у лофті, вартість квадратного метру в якому оцінювалася приблизно у 5 тисяч доларів? Я б охоче повідомила читачам точну вартість цього помешкання на вулиці Дегтярній, але цього ми не знаємо, адже батько тодішнього ДФСника Ткачука, на якого була записана квартира, чомусь відмовився повідомляти, скільки вона коштує, рідному синові. Натомість дав йому право безкоштовного проживання у цьому житлі.
Я вже писала, що батьки Ткачука не є власниками бізнесів або спадкоємцями арабських шейхів, тому немає жодних ознак у відкритих джерелах, що вони можуть дозволити собі таку коштовну квартиру. Всі їхні інтереси були сконцентровані у Житомирі та Бердичеві, то з якого переляку їм купувати квартиру вартістю щонайменше 400 тисяч доларів в елітному кварталі у столиці? Та ще й як мінімум половину цієї суми вбухати у ремонт? Це виглядає як традиційна спочатку ще міліцейська, а потім поліцейсько-прокурорська схема із переписуванням майна на членів родини.
Відповідь на питання, яким же чином Олександр Ткачук міг отримати таку круту квартиру, не маючи на це легальних коштів, може дати одна цікава деталь його біографії: тодішнє відомство пана Ткачука – Державна фіскальна служба – розслідувало кримінальну справу по забудовнику цього ЖК, компанії «Укрбуд». Потім справа була благополучно закрита, а пан Ткачук став щасливим мешканцем просторої квартири. Не здивуюся, якщо моніторинг інших мешканців цього будинку виявить підвищену концентрацію працівників ДФС на вулиці Дегтярній. Бо, як свідчить народна мудрість, коли справи закриваються, це комусь потрібно.
Дивне диво, але наявність цього житла з ознаками недоброчесності в його надбанні не стала на заваді кар’єрного зростання пана Ткачука взагалі і його призначенню до БЕБ – зокрема. Підозрюю, що це може бути пов’язано з тим, що зіркою пана Ткачука активно опікувався вже колишній заступник голови БЕБ Віталій Гагач, якого ЗМІ ідентифікували як кума заступника голови ОП Олега Татарова.
Як бачимо, у БЕБ зібралися найкращі люди міста. Та про які нові підходи до управління чи обнадійливі сигнали для українських і міжнародних інвесторів можна говорити, якщо у вищому керівництві досі сидять персонажі на кшталт Ткачука, рівню життя якого могли б позаздрити багато бізнесменів-фігурантів справ БЕБ, не кажучи вже про «посполитих» українців.
Я подала заяву на бездіяльність НАБУ щодо розслідування обставин придбання цієї квартири пана Ткачука, адже, попри всі корупційні ознаки, по ній так і не була відкрита кримінальна справа. Підозрюю, це сталося через те, що ця історія дуже давня і важка для доведення. Але річ у тім, що ознаки злочину у ній є очевидними, а завдання НАБУ, функціонування якого забезпечують українські платники податків, у тому й полягає, щоб розслідувати важкі, проблемні і неприємні з огляду на впливовість фігурантів справи.
Рада повідомити, що Вищий антикорупційний суд погодився з моїми доводами щодо наявності ознак злочину у діях Ткачука і постановив, що дослідженням цих ознак має зайнятися НАБУ в межах досудового розслідування.
«З огляду на викладені у заяві про вчинення кримінального правопорушення факти, неможливо категорично стверджувати про відсутність події чи складу кримінального правопорушення, натомість зазначені у заяві обставини мають бути перевірені органом досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування», - йдеться у рішенні ВАКС від 25 квітня за підписом слідчого судді Олексія Кравчука.
Також Вищий антикорупційний суд поклав на НАБУ питання визначення правової кваліфікації даного правопорушення.
«Визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення під час внесення до ЄРДР є виключною дискрецією слідчого/прокурора, який визначає її на підставі зазначених у заяві відомостей та фактів про скоєння кримінального правопорушення», - говориться в ухвалі суду.
На мою думку, йдеться про незаконне збагачення і відмивання корупційних коштів.
«Зобов’язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою Котомкіної Оксани від 07.04.2025 року про вчинення кримінального правопорушення. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає», - резюмує ВАКС.
З нетерпінням чекаю повідомлення від НАБУ про відкриття кримінальної справи проти Олександра Ткачука із вказуванням конкретних статей, за якими вона відкрита. Оскільки саме це і постановив ВАКС. І закликаю підопічних Семена Кривоноса відмовитися від «корпоративної солідарності» і провести неупереджене розслідування – якщо вони не відчувають себе представниками «вищої касти».
Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони
Фотоколаж Конфлікти і закони
Також з цієї категорії...

Правозахисники радять протестувати на Майдані...
20 июл. 2013 г.

Соратники Юлії Тимошенко хочуть пересвідчитись,...
15 нояб. 2013 г.

ГПУ внесла до ЄРДР відомості...
10 мар. 2014 г.
Набираючі популярність...

Похоронна дипломатія: у Римі світові...
29 апр. 2025 г.

10 років позбавлення волі ексзаступнику...
29 апр. 2025 г.

Столична поліція затримала двох чоловіків...
29 апр. 2025 г.
Останні новини
29.04.2025 20:33
Пшонка-стайл як частина ДНК українських силовиків29.04.2025 14:08
Похоронна дипломатія: у Римі світові лідери домагаються мируПолковник ЗСУ у запасі та військовий експерт Роман Світан разом із ведучим Ігорем Гаврищаком у воєнному зведенні за 29 квітня обговорили наступні теми:
Коментарі