​Кому реформа, а кому поповнення позовів до ЄСПЛ?

Якось вже так складається: щоб не проводила українська влада у вигляді реформування, в кінцевому результаті країна отримує прямо протилежне поняттю «реформа», поза як насправді цей термін означає не вседозволеність та маніпуляції, не узурпацію влади та розхитування усіх гілок влади, в тому числі і судової, а в перекладі з латини означає перетворення. А загалом це - перевлаштування якої-небудь сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ), що не знищує основ існуючої соціальної структури та призводить до значних покращень у суспільстві.

Проте українською владою, та особам, котрі працюють в системі, подібні роз’яснення – ні до чого. Як, загалом, й існуючі в Україні закони, Конституція, а також ота заклята ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, котрої українське судочинство начебто повинно дотримуватись.

Переконатись у тому, що українським суддям байдуже, якщо складаються підстави для позову громадянина до Європейського суду з прав людини – легко. Треба лишень походити на деякі судові процеси, послухати доводи, подивитись рішення суддів. І всі питання – відпадуть, оскільки судді точно знають: якщо справа і потрапить до ЄСПЧ, то жодного суддю не виженуть з системи без пенсії за професійну непридатність. Та й відповідати за своє рішення – не доведеться, оскільки система чітко оберігає «своїх», які можуть карати, а можуть – милувати, не залежно від КПК чи іншого кодексу, бо мотивування у деяких суддів базується зовсім не на дотриманні верховенства права з повним дотриманням букви закону, а на своєму баченні та тлумаченні.

І суддя Бугіль в одному з засідань це довів, коли по справі, що триває вже досить довго, на засіданні 20.10.17р відмовив у задоволенні призначення комплексної судово-медичної експертизи. Загалом, виходило дивно, оскільки під час цього засідання здивувала і позиція представника публічного обвинувачення, поза як раніше на суд приходив інший представник прокуратури і він не заперечував проти її призначення, оскільки питання щодо призначення комплексної судово-медичної експертизи для встановлення можливості утворення тілесних ушкоджень за конкретних обставин не підіймалося під час досудового розслідування, а тому не можна тільки на підставі наявності у особи тілесних ушкоджень притягувати обвинуваченого до кримінальної відповідальності за відсутності встановлення причинного зв'язку, тобто без встановлення, за яких саме обставин потерпілий міг отримати дані ушкодження.

Звісно, дивно, коли суддя відмовляє в такому клопотанні, адже під час процесу ставилось питання про з'ясування причинного зв'язку між діянням і суспільно небезпечними наслідками, що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони у злочинах із матеріальним складом, бо якщо такий зв'язок відсутній, кримінальна відповідальність за настання суспільно небезпечних наслідків виключається. Проте з якихось причин суд вирішив інакше.

Насправді українське судочинство, а подекуди і позиція прокурорів у процесах, бувають дивними. Навіть, коли вони чудово усвідомлюють, що їхні позиції та рішення є порушенням права особи на захист, принципу змагальності сторін та ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Та й було б цікаво почути офіційну думку від прокуратури, аби зрозуміти: з яких підстав різні представники публічного обвинувачення з однієї прокуратури за однією справою дотримуються різних думок або різного ставлення до задоволення клопотання, яке має суттєве значення для встановлення складу злочину?

Хоча, чому дивуватись, що суд відмовив в призначенні даної експертизи, тим самим порушивши принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кримінально процесуальним кодексом? Нині, коли в країні повна безкарність посадовців, прокурорів та суддів (щоб вони не вчинили), боятись же їм нічого. Хіба ж виженуть з системи, коли вже все «реформовано» у такий спосіб, що громадяни не тільки не довіряють судовій системі, а в же й сприймають суддів як ворогів? Невже це і була ціль реформування судової гілки влади?

Конфлікти і закони

Фото Zprávy - Aktuálně