​Судити не можна помилувати, або Як суддя Бугіль баги мажорів та прокурорів прикривав

Як наразі часто зазначають юристи, нині судді в Україні працюють за правилом: отримай рішення та «відчепись», лінуючись і справу уважно прочитати, і детально її розглянути. Правило у суддів першої інстанції просте: не подобається рішення? Йдіть до апеляції, а потому, якщо що, і до касації, інколи чудово усвідомлюючи, що з певними порушеннями прав людини під час процесу деякі обвинувачені підуть у пошуках правди і до ЕСПЛ, і вони там навіть виграють. Але що з того, якщо суддю за нехтування до своєї роботи не звільняють з роботи без права пенсії та без можливості працювати в системі і не обкладають штрафом за ганебні рішення, що порушують Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод?

Саме виходячи з такого принципу, видко, судив і суддя Шевченківського районного суду м. Києва Бугіль В.В. у справі № 761/32802/15-к, провадження №1-кп/761/172/2018, позаяк і справа розглядалась декілька років, і результат, м’яко кажучи, його суддівства здивував.

Судді в Україні при розгляді кримінального провадження вільні в оцінці доказів та у вирішенні усіх питань. Та все ж при розгляді справи суддя хоч і може керуватись внутрішнім переконанням, проте його рішення в судовому провадженні має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин правопорушення, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового провадження.

Проте у вищезгаданій справі невідомо, чим керувався суддя Бугіль, позаяк він проігнорував той факт, що суддя у кримінальному провадженні керується фактичними даними, отриманими в порядку та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства. Як і проігнорував об'єктивне дослідження всіх обставин правопорушення.

Справа, про яку йдеться, не варта виїденого яйця: дві пані, що їхали о 22 вечора влітку з ресторану, посварились з водієм таксі, а під час сварки одна з них звинуватила водія у викраденні мобільного телефону (про що її товаришка заявила у розмові з диспетчером і ця розмова була досліджена у судовому засіданні), після чого пані повідомила водія, що має знайомих правоохоронців у конкретному відділку і що наразі вона напише на нього заяву. Що, як виявилось, і зробила.

Як згодом стало відомо, пані навіть зробила експертизу, висновок якої нею згодом ніколи не заперечувався, проте навіть згідно цього документу отримані нею синці загоюються протягом 6 днів. Але чомусь через 5 тижнів при відтворенні обставин події, які проводилися без участі підозрюваного, на ній були пов'язки на правій руці та нозі і вона намагалася театрально шкандибати. Проте наданим нею висновком експерта жодних переломів встановлено не було. Ба більше: для проведення експертизи тяжкості ушкоджень вона надавала документи про забій лівого колінного суглоба. І це при тому, що навіть на відтворенні йшла мова про праве коліно.

А потому сталася дивина: пані та її товаришці відбило пам’ять, і вони вже в суді почали плутати час. Один свідок на суд не з’являвся, а інший навіть стверджував, що у той час повертався з роботи і що інцидент стався о 20.00 і ще було все видко.

І хоча водій стверджував, що нікого не бив, Бугіль у вироку вказує шедевральну фразу: «Ніяких тілесних ушкоджень він (водій – ред.) не завдавав, а вважає, що потерпіла сама впала, намагаючись наздогнати його автомобіль. Дані твердження обвинуваченого спростовуються свідком ОСОБА_6, яким у суду не має підстав не довіряти та не брати їх до уваги. Даний свідок не бачив як саме отримала потерпіла тілесні ушкодження, однак бачила початок конфлікту та підтвердила що відбувалася сварка».

Тобто: суддя Бугіль зазначає, що свідок нічого не бачив, окрім сварки, але при цьому вважає, що ці свідчення спростовують слова водія, а суд вірить свідку на слово, при тому, що захід сонця у суботу 11 липня 2015 року (на час інциденту) у Києві було зафіксовано о 21.08, то о 22.20 свідок, знаходячись на тій відстані, який свідок вказала, НІЧОГО побачити не могла.

Чи повен суддя звертати увагу на такі протиріччя? Згідно здорового глузду, суд мусив критично віднестись до таких показів, оскільки інцидент згідно з матеріалами провадження, стався дійсно о 22.30.

А от вже у вироку Бугіль вказує обставини: «потерпіла повідомила, що зламає ключ запалювання, і почала його ламати. ОСОБА_1 не витримав, так як автомобіль потрібний йому для роботи, взяв потерпілу за талію та допоміг їй вийти з автомобіля, після чого сів за кермо та поїхав, а потерпіла почала бігти за автомобілем, вдаривши автомобіль сумочкою та впала». Тобто: за показами водія, видко, що п’яна дівуля наносила шкоду авто, а водій не хотів надати можливість їй це авто зіпсувати. Проте засудили не дівулю, а того, хто вирішив захистити своє майно.

Далі – ще краще: суддя, маючи у справі висновок експерта №1993 від 22.09.15, в якому вказано, що у результаті дій водія дівуля отримала тілесні ушкодження у вигляді - «синці: в ділянці правого ліктьового суглобу з переходом в верхню третину задньо-бокових поверхонь передпліччя; на передній поверхні лівого колінного суглоба; на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба з переходом в верхню третину правої гомілки; на передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки та садни на передній поверхні лівого колінного суглобу, на лівій гомілці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень», тим не менш, бере до уваги навіть не цей висновок експерта, а покази дівулі, і при цьому, коли захистом було заявлено клопотання про призначення експертизи для з'ясування питання відносно того, чи могли утворитися тілесні ушкодження у цієї пані за тих обставин, на які вона вказує, судом було порушено право змагальності сторін та право водія на захист і було безпідставно відмовлено в задоволенні даного клопотання. Коли ж прокурору наголосили, що такими діями порушено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, той радісно повідомив: то не я, то – суд!

По факту, суддя, котрий не є експертом у медичній галузі, визнає версію пані і відкидає покази водія. І це - незважаючи на суперечливі докази, які мають істотне значення для висновків суду.

Але вражає навіть не це. Здивував той факт, що у вироку суддя Бугіль вказує: «стороною захисту були надані письмові документи, а саме адвокатські запити та диск з аудиозаписом розмови з диспечером таксі, висновок експерта №1/з від 19.01.2016 року.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що суд не може визнати допустими надані протоколи допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4, надані стороною захисту, оскільки свідки допитуються безпосередньо у судовому засіданні та суд не може посилатися при прийнятті рішення на дані протоколи». Проте, насправді, протоколи допиту свідків та протокол слідчого експерименту надавався стороною обвинувачення! А подібне ствердження судді у вироку доводить, що суддя дуже неуважно вчитувався у справу і не ставив собі за мету у ній розібратись, а тому у вироку протоколи допиту він, посилаючись на сторону захисту, зазначає, що не може визнати їх допустимими, а протокол слідчого експерименту визнаний судом допустимим доказом, і це в той час, коли сторона захисту до протоколу слідчого експерименту не мала жодного відношення, як і до протоколів допиту свідків.

Треба наголосити, що пані, подаючи цю заяву і розраховуючи на суд, ще й хотіла розвести водія на гроші. Проте, коли вже у судовому процесі вона побачила журналіста, з яким раніше перетиналась по свій роботі у достатньо серйозній структурі, то одразу відмовилась від цивільного позову. Однак, не підтвердила це письмово.

Звісно, розуміючи, що суд поводить себе дивно, стороною захисту було долучено до матеріалів провадження висновок спеціаліста за №29/17 від 24.01.2017 року, в підсумках якого зазначено, що тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичній експертизі панянки, «в своєму комплексі не могли утворитися при випадінні з переднього пасажирського місця легкового автомобіля з наступним волочінням». Але суд не взяв цих висновків до уваги, як і вирішив непотрібним призначення експертизи, аби дійсно з'ясувати: чи могли утворитися тілесні ушкодження у пані за тих обставин, які вона вказує.

І хоча сторона захисту наголошувала, що не можна тільки на підставі наявності у особи тілесних ушкоджень притягувати іншу людину до кримінальної відповідальності за відсутності встановлення причинного зв’язку, тобто: без встановлення, за яких саме обставин пані могла отримати дані ушкодження, суд цього не почув. Як і не звернув уваги на той факт, що, видко, у пані ноги, як у зеленого коника, бо (і це вказано у вироку), начебто випавши з машини, пані опинилася на асфальтовому покритті, впавши на правий бік. За таких обставин, навіть не будучи обізнаним в галузі медицини, а тільки користуючись здоровим глуздом, можна визначити, що ушкодження будуть на правій нозі зовні. Навіть пані, даючи покази у судовому засіданні, зазначила, що у неї були пошкодження справа по тілу( це зазначено у вироку). Але чому у неї, згідно нею ж наданого висновку експерта №1993 від 22.09.2015 року, синці: на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба з переходом в верхню третину правої гомілки? То що, виходить, що, падаючи на бік, на зовнішню частину ноги, вона отримує ушкодження передньої та внутрішньої поверхні ноги? Але і цієї інформаціє суд до уваги не взяв.

Загалом можна дійти висновку, що суддя Бугіль вирішив умаслити прокурорів і слідчих, і свій вирок виніс з метою типу задоволення обох сторін: і обвинувачення, і захисту. Щоб і вирок був обвинувальний, і до підсудного ніяке покарання не застосовувалось, бо термін притягнення до відповідальності за цією статтею сплив ще в липні місяці минулого року.

Та подібне не влаштовує сторону захисту, оскільки такі судові вироки, котрі навіть не є політичними, знову ж таки дають можливість мажорам вважати себе безкарними, а тому сторона захисту подала апеляційну скаргу. І є надія, що в апеляційному суді м. Києва працюють судді зі здоровим глуздом і повагою до верховенства права. Проте, до тих пір, поки такі судді, як Бугіль, провадитимуть неповноту судового розгляду та йтимуть на порушення вимог кримінального процесуального закону, і, зокрема, норми чинного законодавства, то ніяка судова реформа не допоможе, проте будуть і далі процвітати суди Лінча.

Конфлікти і закони

Фото «Конфлікти і закони»