​Якщо хочеш вбити в державі право - залиш його безконтрольним

У кінці 2014 року Секретаріату Уповноваженого ВРУ було передано повноваження щодо складення протоколів про адміністративні правопорушення в сфері доступу до публічної інформації. У подальшому склади адмін. правопорушень, з якими мають складати протоколи працівники Секретаріату, було збільшено вдвічі. Чи вдалась реформа?

1) Ресурс в 20 працівників не здатний забезпечити ефективне реагування на кожну скаргу… відповідно з’являється проблема тривалості. Вона, в свою чергу, призводить до абсолютно неефективної діяльності щодо розгляду скарг на порушення положень Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Комінтернівський районний суд Одеської області (постанова від 29.03.2018): складення протоколу про адміністративне правопорушення всупереч п.7 ч.1ст. 247 КУпАП (тобто після закінчення тримісячного строку) беззаперечно вказує на його недопустимість як доказу у справі про адміністративне правопорушення та на незаконність цього самого протоколу як підстави для притягнення до адміністративної відповідальності.

2) Далі виникла проблема, пов’язана з гібридизацією інституту Уповноваженого з прав людини. До проведення реформи Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» розповсюджувався на відносини, що виникали між фізичною особою та державою. Однак, оскільки Закон про доступ передбачає право і юридичної особи звертатись із запитами, постала необхідність розглядати скарги юридичних осіб в сфері доступу до публічної інформації. Результат такої неприродної гібридизації можемо спостерігати в судовій практиці. У постанові від 30.03.2018 р. Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області вказав, що Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» поширює свою дію виключно на правовідносини між фізичними особами та органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами та не застосовуються до правовідносин, які виникають між останніми і юридичними особами, громадськими організаціями, іншими громадськими об'єднаннями. У цій справі адвокатська компанія просила прокуратуру Донецької області надати інформацію щодо розгляду листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини стосовно виконання одного з рішень ЄСПЛ проти України. Прокуратура відмовила.

Суд, розглянувши протокол Секретаріату, вказав, що застосування до вказаних вище правовідносин (тобто юридична особа – державний орган) положень Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» зокрема, норм, які наділяють омбудсмена, його представників та посадових осіб Секретаріату повноваженнями здійснювати парламентський контроль, ініціювати перевірку та отримувати пояснення - не відповідає вищенаведеним нормам Конституції України та Закону.

3) Здавалось би, неналежна судова практика може трапитись навіть за ідеального законодавства. Правильно, в цивілізованих державах у випадках, коли сторона не погоджується з правозастосуванням суду першої інстанції, вона оскаржує таке рішення. Але це не про нас…

У результаті реформування Секретаріат уповноваженого з прав людини немає права на апеляційне оскарження. І все, на такій постанові суду першої інстанції має зупинитись провадження.

4) Відповідно до практики ЄСПЛ, розгляд справи щодо обвинувачення особи у правопорушенні, яке за своїм характером може бути кримінальним у автономному тлумаченні практики ЄСПЛ, не може відбуватись за відсутності сторони, яка підтримує обвинувачення. Враховуючи можливість звільнення особи з посади за порушення в сфері доступу до публічної інформації, можливість завдяки статті 60 Закону України «Про запобігання корупції» кваліфікувати незаконну відмову у наданні інформації як корупційне правопорушення, розмір штрафу, а також громадські роботи як можливе стягнення у разі повторюваності правопорушення – справа щодо притягнення до адмін. відповідальності за порушення ЗУ «Про доступ до публічної інформації» в переважній більшості випадків буде вважатись «кримінальною» для цілей п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини. Це означає, що під час розгляду кожного протоколу суд має забезпечити присутність сторони, яка має підтримувати і доводити обвинувачення. Розгляд за відсутності такої сторони однозначне порушення п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини в аспекті безсторонності суду. При цьому пам’ятаємо, в Секретаріаті 20 працівників + декілька в регіонах… Відповідно, інститут захисту прав людини, який має користуватись беззаперечним авторитетом і довірою суспільства, найавторитетніший голос стандартів з прав людини для держави став одним із джерел постійного ініціювання порушень прав людини. Як вам реформа? У цій партії громадянське суспільство, яке так пишається досягненням у вигляді прийняття ЗУ «Про доступ до публічної інформації», програло... Це шах і мат.

Нам досі не потрібний інститут Інформаційного комісару?

І це не вичерпний перелік проблем належного функціонування контролю в сфері доступу до публічної інформації. Так тут можна згадати про те, що особа може звернутись до суду з позовом. Але інститут судового позову в жодному разі не замінить інститут притягнення до відповідальності правопорушника, плюс тривалість розгляду справи в трьох інстанціях, після того… «дивовижний» світ виконавчої служби, який може змусити кожного забути про свої права і більше ніколи про них не згадувати.

Немає у нас ефективного контролю в сфері доступу до публічної інформації і за таких умов не буде…

Ірина Кушнір, facebook.com

Фото nu.org.ua