​Петре Олексійовичу, а де ж у ваших діях Бог?

Тут виявилось, що український президент Бога ставить понад усе - не захист країни, не економіку, не науку, аби Україна перестрибнула аж у 22 сторіччя якимись винаходами, а саме те, що повинно зробити людину покірною - релігію.

Релігія - це вид політики, який довгий час дозволяв тримати людей в покорі. Людей неосвічених, тих, для яких не було доступу до прогресу, технологій, новітньої медицини. А так як Україну за останні 28 років з нормальної країни таки перетворили на відсталу, з якої освічені люди виїжджають, а лишаються лише ті, хто не може поїхати, а також сірі та посередні, для яких релігія, магія, знахарство набувають значно більшого значення, аніж наука та просвіта.

Звісно, що після того, як Кучма та янукович руйнували країну, коли янукович свідомо нищив заводи з виробництва бензину, а також армію, коли більшість виробництв розорювали та ліквідовували, даючи світлу дорогу російському бізнесу та товарам з росії, у Порошенка був шанс поставити крапку в такій «співраці» і розпочати відновлювати державність, виробництво, науку, освіту, культуру.

Проте усі роки свого президенства Порошенко лише розглядав Україну, як і його попередник, як дійну корову для власного збагачення. А коли стало зрозумілим, що українці не оцінили його бажання їх грабувати і не бажають бути рабами, він зі своїми технологами запустив піар-акцію «Томос-тур».

На жаль, у Порошенка, на відміну від Мідаса, який, до чого не торкався, перетворював це на золото, навпаки: за що не береться - псує. Для України вільна церква і Томос - то прекрасно. І церква повинна стати на захист країни від пропаганди попів московського патріархату, які усі є агентами КДБ. Проте Петро Олексійович підійшов до питання створення української церкви не як державник. Як державник повівся Філарет, який ніде не провадив піар-компаній, не розказував, кого як і де проштовхувати, а тихо, суто по-державницькі, зробив так, аби нову церкву очолила людина, яка продовжить політику Філарета, який все життя прагнув, аби існувала саме українська церква.

А от Петро Олексійович, який, як повідомлялось раніше, був і прихожанином московського патріархату, і отримував благословення від російських попів. А от враз і сам перетворився на попа, що почав псувати ставлення більшості українців до Томасу, бо коли у людини порожній холодильник і немає чим заплатити за ЖКХ, її дивує, що на питання відносно боротьби з корупцією, Петро Олексійович відповідає: «Сходіть до церкви, поставте свічку, бо ви невіруюча людина. І Господь Вас попустить».

А от що справді церква думає про корупцію та про релігійність тих, хто сам краде, а також заохочує красти?

Більшість священнослужителів, якщо у них поцікавитись цим питанням, зазначать, що, одна річ, декларувати свою релігійність, інша — знати і виконувати Заповіді Божі. І при цьому священнослужителі посилаються на Святе Письмо, констатуючи, що найважливішими заповідями є: люби ближнього свого, не кради, не бреши. Не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, не пожадай чужого.

Чи є в обіцянках Петра Олексійовича додержання заповіді «не бреши»? Чи, коли він обіцяє, він впевнений, що відкупиться, помолившись у церкві? А як щодо заповіді «не жадай чужого»? Як вона вписується у рейдерство, яке процвітає в Україні? А як сприймати тоді віджаття ПриватБанку, або «Житомирської кондитерської фабрики»? Хоча, згідно цієї заповіді, купувати за безцінь колись державні підприємства, до цього їх спеціально довівши до майже банкрутства, теж є гріхом. Але де ж тоді у поведінці олігарха Порошенка Бог?

А ще Святе письмо констатує: «Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, бо ми один одному члени» (Еф. 4:25). Як бути в цьому випадку? Адже насправді Порошенко не виконує своїх обіцянок і постійно говорить неправду. Чому?

Хоча, найбільша заповідь Божа полягає у заповіді: «Люби ближнього свого». Чи можна говорити про те, що президент України любить ближніх? У чому проявляється любов? У постійному обкраданні населення? У реформах, коли проведено таку, наприклад, медичну, при якій, як розказала ЛБ доктор медичних наук, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медуніверситету, професор Ольга Голубовська, наприклад, при епідемії грипу «невідкладну допомогу ліквідували - викликати лікаря додому неможливо. Екстрена допомога на високу температуру не виїжджає. І це не просто відмова - такі правила. Люди не можуть при температурі 39-40 йти в амбулаторію і чекати там своєї черги - в такому стані вони з ліжка піднятися не можуть». Але є й ще багато чого, що влада в особі Порошенка називає реформами, але що вкрай суперечить біблійним заповідям, адже в Святому письмі сказано: «Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний» (Прип. 14:21). То ж де Бог в діях президента?

І справді, чому президент України в країні, де церква відділена від держави, і де велика кількість різних конфесій та вірувань, все ж обрав російський варіант декларування релігійності, яка дуже далека від справжньої віри у Бога? Навіщо українцям скрєпи на російський манер? Адже тупе нав’язування релігійності без справжньої віри не може бути корисним і призводить до деградації суспільства, тоді як в Україні треба розвивати науку, піднімати економіку, давати можливість вільно виявлятись людській свідомості, а паралельно, відмежовано від держави, розвиватиметься Українська церква, як і інші віросповідання.

А загалом, якщо Петро Олексійович справді віруюча людина, він повинен тоді втілити в життя ще декілька заповідей Божих. Не проголосити, а втілити. В першу чергу: любов до ближнього, «Не обирай ближнього твого»(| Лев 19:13), у другу - виконати сьому та десяту заповіді: «не кради» та «НЕ пожадай Нічого, ЩО Є ВЛАСНІСТЮ твого ближнього!» А щоб довести свою істинну віру, хай виконає те, що вказано в (Лев 6: 4): нехай поверне грабунок, що викрав, або відібране, що відняв, або сховок, що було доручено, або загублене, що він знайшов».

Роксолана МАЙ, «Конфлікти і закони»

Фотоколлаж «Конфликты и законы»/оригінал ipne.ws