​No money, no honey, Або чому в Україні нівелюють громадянське суспільство?

Розпочата путіним війна проти України та українського народу продемонструвала окупанту, що його в Україні вважають непотребом, а люди готові захищати свою країну та підтримувати українських вояків. Громадськість піднялась на захист країни, а військкомати не встигали дивуватись від кількості тих, хто готовий йти на фронт. Також сам по собі створився і волонтерський рух для підтримки армії, а на передову поїхали добробати.

У 2014 році здавалося, що от громадськість вже взяла владу під контроль, а велика кількість громадських діячів увійшла до інститутів влади або почала з владою співпрацювати.

Здавалось би, що суспільство почало відновлюватись і повинно почати розвиватись у правильному напрямку.

Проте, щось таки сталось не так. Війна, що загострила і відчуття, і емоції, і відповідальність, змусила одних людей змінити своє ставлення до росії, перестати з нею працювати і почати ігнорувати російські товари, а інших — навпаки, перетворила на нелюдей.

Як не дивно нині спостерігати, але виявилось, що велика кількість тих, хто закликав до правильних дій, пропагував моральні цінності на противагу аморальності влади януковича, лишень долучились до співпраці з владою, самі стали перетворюватись на дракона влади.

На жаль, виявилось, що велика кількість громадських активістів насправді не сповідують принципи демократії, верховенства права і не мають у своєю арсеналі моральних цінностей, які вони проголошували і завдячуючи яким достукались до мільйонів сердець українців, які втомились від аморальності та деградації влади.

Те, що нинішні представники влади вчиняють наперекір своїм же заявам, коли вони були в опозиції, вже нікого не дивує. Але таку ж позицію обрали і деякі представники громадського сектору. Подекуди, певні з них, при вимові чарівного слова «гроші», або якогось, ще не відомого українцям коду, дуже легко, поступаються усіма принципами, які ще вчора сповідували.

Загалом, скандал з Аласанією виклав на гора те, про що самі псевдоактивісти замовчують, але про що суспільство говорить давно: наразі ті, хто увійшов у співпрацю з владою, начебто на громадських засадах, самі, усвідомивши смак та запах грошей, вирішили, що це їхній вдалий шанс: збагачуватись, навіть через схеми.

Так, схеми, запроваджувані активістами, подекуди відрізняються від схем влади, але вони теж непрозорі і мають на меті збагачення. Про таке, «випадкове», зовсім «неприбуткове» ноу-хау, свого часу написав у блозі «Української правди» Сергій Лямець, розкладаючи по поличках, як начебто борці з корупцією не проти використовувати існуючу систему влади заради власного збагачення, при цьому, як і влада, посилаючись на закон та його дотримання. Стаття «Хто і скільки заробляє на Prozorro» показує справжнє обличчя тих, хто, за їхніми словами, бореться з корупцією, але за першої ж можливості застосовує власні схеми для власного збагачення, які вписуються в рамки закону.

На превеликий жаль, в Україні ще й досі існує спадок-ілюзія від СРСР, який констатує: українські (радянські) люди — ідейні. Це на Заході все вирішують гроші, а у нас гроші — ніщо, бо люди — за ідею і порядність. Парадокс полягає у тому, що на Заході до питання власних інтересів, в тому числі і фінансових, ставляться чесно: No money, no honey. Переклад цієї ідіоми — різний. Від «за задоволення потрібно платити» до «немає грошей, немає роботи, товару, послуг». Проте волонтерство та інші благодійні вчинки при цьому на Заході не зникають. Ба більше: постійно в пресі можна побачити інформацію і про те, як, наприклад, Білл Гейтс перерахував на благодійність 16 мільярдів доларів, а дивні люди то безхатченка врятують, то йдуть волонтерами на якісь акції по захисту довкілля, чи ще чогось. Але головне те, що, незважаючи на принцип начебто перемоги матеріальних цінностей, на Заході в пріоритеті — моральні принципи. Наші ЗМІ періодично повідомляли і про те, як німецький президент попав у халепу через кредит по-блату, і як того ж Строс Кана відправили у відставку через секс-скандал. Чому ж західний світ не «гниє» через те, що у пріоритеті у них гроші? Відповідь — банальна: у цивілізованому світі прийнято розрізняти роботу активістів, волонтерів, ідейність та роботу за гроші, які дозволяють нормально жити. Причому, ті ж активісти і волонтери дуже часто отримують за свою діяльність якийсь інший компенсаційний пакет. Але при цьому, якщо потрібно проявити свою громадянську позицію, люди без вагань багато речей роблять безкоштовно, а той самі готові вкладати власні кошти для допомоги. Приклад - згуртованість громади Америки після буревію, коли люди допомагали тим, хто постраждав внаслідок стихії.

Проте американці та європейці завше дають зрозуміти: ми - працюємо за гроші, оскільки люди, у першу чергу, турбуються про свою матеріальну незалежність.

В Україні ж створено систему, за якої люди (так лишилось у спадок від імперії СРСР) дуже пафосно говорять про правильні і користі вчинки, але одна частина суспільства так і поводиться, ставлячи на перше місце порядність та принципи (через що, часто, має низький рівень доходу), інша ж, проголошуючи такі ж лозунги, на перше місце все ж ставить власний прибуток, а тому, отримавши доступ до державних коштів, починає реалізовувати схеми в рамках закону. Чому? Та тому, що в Україні чесним шляхом заробити грошей, аби вистачало не від зарплати до зарплати, майже не можливо. І більшість тих, хто отримує можливість дотику до коштів, або формує схему, при якій велика кількість людей недобровільно змушена оплачувати нав'язану та узаконену послугу, сервіс, або дозвіл чи довідку, з якої одна особа, фірма, або така структура, як Прозоро, що заснована міністерством та одним з ГО, або ж створює корупційні схеми, які дозволяють збагачуватись. Є і третя категорія осіб, які за окладом отримують гарні доходи, але і вони роблять спроби фінансових махінацій та шахрайств, оскільки усвідомлюють, що при зміні влади, обставин, чи ще через якісь нюанси, можуть втратити дохідне місце, а тому вкрай необхідно отримувати максимальний прибуток сьогодні і зараз.

Щоправда, про ці нюанси в голос — не говорять. В Україні не заведено повідомляти про лобіювання чужих інтересів за гроші, або правду про те, що свій власний фінансовий гешефт вищий за інтереси інших, в тому числі і суспільства.

Одного разу українці вже чули про скандал, що відбувся на «Громадському ТВ», і там, в осередку активістів, теж були різні обвинувачення, в тому числі і фінансові. Цього ж разу країну сколихнув резонанс зі звільненням Аласанії.

Ще декілька років тому журналістська спільнота, поміж собою, скаржилась, що те, що відбувається під керівництвом Аласанії, дещо дивує: гроші держава виділяє, але керманичі і наближені отримують гарні кошти, а журналістам платять символічно. А кого з журналістів зарплата не влаштовує - вказують на двері. І от нині відбувся скандал зі звільненням Голови правління Національної суспільної телерадіокомпанії України. Представники деяких антикорупційних ГО почали наголошувати, що 31 січня 2019 року Зураба Аласанія відсторонено з посади голови UA:Суспільне з порушенням процедур у непередбачений контрактом спосіб таємним голосуванням, що в умовах України таке вірогідно, оскільки порушення законів та підзаконних актів нині практикується, особливо серед тих, хто колись голосно відстоював законність, а нині може цей демократичний підхід ігнорувати, позаяк, як і чиновники, і представники влади, переконані: місце сидіння визначає точку зору, а вона у них наразі відрізняється від тієї, яка існувала, коли у них не було доступу до мінімальної влади.

Проте, навіть якщо відсторонення відбулось з порушеннями, як на цьому наголошують деякі представники громадського сектору, розміщена у ФБ членом Національної ради Тетяною Лебєдевою частина ще не затвердженого протоколу — вражає. Лєбєдєва написала: «у зв’язку з тим, що низка видань поширила неправдиву інформацію щодо мотивів розірвання контракту ПАТ НСТУ з З.Аласанією, повідомляю, що відсутність висвітлення важливих подій за участі перших осіб держави Суспільним мовленням НЕ була причиною даного рішення. Уривок проекту рішення, який цитує, зокрема З.Аласанія, був запропонований одним з членів Наглядової Ради В’ячеславом Козаком, і лише частково увійшов в остаточне рішення Ради. Аби уникнути інсинуацій, публікую повний текст одного з проектів рішень. Цей текст, повторю, НЕ став рішенням Ради. Остаточна мотивація припинення контракту з Аласанією буде оприлюднена у найближчі дні». А в частині документу, який вона опублікувала, вказано декілька дуже некрасивих нюансів: «під керівництвом Аласанії компанія веде незбалансовану і суперечливу фінансову політику: одночасно оголошує режим жорсткої економії, відправляє деяких працівників у неоплачувані відпустки, при цьому проводить закупівлі, проводить ремонти, виплачує премії тощо»; за рік керування компанією ... не спромігся впорядкувати фінансову звітність компанії»; «створив паралельну до правління виконавчу структуру» і т. п. (https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2137144159680390&set=a.524596167601872&type=3).

Звісно, як вже вказувалось вище, можливо, відсторонення з посади голови UA:Суспільне і відбулось з порушенням процедур у непередбачений контрактом спосіб. Але перераховані вище причини — вражають, даючи зрозуміти суспільству, що найважливішим у погодженні на посаду було не створення якісного продукту, а можливість певній кількості осіб отримувати непоганий прибуток.

На жаль, деякі українські активісти не відрізняються від представників влади, які теж свої посади і можливості при призначенні на посаду розглядають лише з точки зору швидкого збагачення, оскільки, якщо не використати повноваження, то зі зміною політичної волі, чи влади, чи якихось інших причин непереборної сили, посади можна позбутись, а з нею і — гарних доходів. А от звітувати за кошти більшість — не бажає.

Тож що потрібно зробити, аби українські активісти, які борються з драконом, не перетворювались на цього ж дракона? В першу чергу, необхідно змінювати систему, при якій влада та доступ до бюджетних коштів не розглядається як механізм власного збагачення. По-друге, звісно, що вкрай потрібно, аби в державі піднімалась економіка і працювали ринкові відносини, при яких більшість працездатного населення може мати нормальні статки та заробітки, а генії ще й збагачуватись, створюючи якісні продукти, винаходи, чи запроваджуючи гарні ідеї. Ну і неминуче відновлювати у суспільстві принциповість та відхід від подвійних стандартів, чесно зазначаючи, що на першому місці є сім’я та її матеріальне забезпечення, а все інше — другорядне, але не менш важливе.

І лише тоді ситуація зміниться, адже, як не дивно, наразі більшість борців з корупцією не згадують приповістей про дракона, що існують в світових літературах і які доносять до читача, що дракон раніше був людиною і хотів звільняти людей, але зачарувавшись золотом, перетворився на дракона, оскільки жага до володіння коштовностями знищила в ньому людину.

«Конфлікти і закони»

Фотоколаж «Конфлікти і закони»