​Ви не любите Зеленського? Ви просто не вмієте його готувати

Мене цікавить політика - ефективність влади. Емоції, образи і т.д. - це від лукавого, про це не говоритиму. Питання до Зеленського зрозумілі - що він робитиме на посаді президента і хто в команді? Відповіді на ці питання поки не маємо, і це теж поки зрозуміло - у пошуку електоральної підтримки Зе-штаб намагається уникати важких відповідей на питання, що розділяють суспільство.

Ну, що ж - бажання об’єднувати, а не розділяти - це похвально (і це кардинально відрізняє штаб Зе від штабу, прости Господи, Пе). Але час для позиції невизначеності Зе невпинно збігає.

Проте, дещо ми можемо спрогнозувати і зараз.

«Фактор Коломойського» - мені здається, що теза про цілковиту керованість Зеленського така ж надумана, як і те, що він не може бути успішним верховним головнокомандувачем (особливо у виконанні прихильників верховного головнокомандувача, який поки що нічого у військовому плані не виграв, і на тлі переважного голосування за Зе військових підрозділів на передовій). Але не маю сумнів, що через поширеність і частоту повторюваності цієї тези, Зеленський і ментально, і політично відчуватиме постійну потребу її спростовувати. Час покаже.

Якщо хочете іронічну версію, то нинішній і попередній президенти України були олігархами. Зміна президента-олігарха на президента, який добре знайомий з олігархами, - це теж прогрес.

Побороти олігархічний уклад української економіки за наступні 5 років не зможе ніхто. Оскільки для цього треба подолати бідність, і значно розширити середній клас. 5 років нереальний термін для цього. Тому фактор впливу «великого бізнесу», включно з Ігорем Коломойським, на політику з України нікуди не подінеться.

Але вплив Ігоря Коломойського на українську політику зовсім не такий руйнівний, якщо порівняти з іншими важковаговиками: бізнес-інтереси Ігоря Коломойського не зав’язані на росію, він демонстрував свої навички і громадянську позицію і під час Революції Гідності, і в найтяжчі моменти війни, а також він не проявляє агресивності в плані перерозподілу економічних та інших активів, як це робить, наприклад, той же Порошенко і робив янукович (перерозподіл українських активів, що належать росіянам, - інше питання). Отже, політичний вплив Коломойського ніяк не пов’язаний ні з просуванням російських інтересів, ні з можливістю дестабілізації через внутрішні війни олігархів.

Погоджуюсь, що «фактор Коломойського» при можливій майбутній адміністрації президента Зеленського має залишатися предметом громадського контролю (як і усі інші аспекти діяльності влади та великого системного бізнесу і взаємодії між ними). Але це не тема для нагнітання і поширення страхів.

Тепер до теми, «що Зеленський робитиме при владі»?

Чесно скажу, мого знайомства з Зеленським цілком недостатньо для відповіді на це питання. Але можу на холопський розум прикинути варіанти.

Почну з найнесподіванішого.

Зеленський не цікавитиметься війною і дипломатією.

Так, я можу уявити цей варіант.

Президент Зеленський виконуватиме формально функцію призначення посадових осіб (пригадуємо по півроку-рік непризначених 20-30 послів на початку каденції Порошенка - навіть це пережили), але не проявлятиме ініціативи заглиблюватися в суть питань реалізації зовнішньої і оборонної політики. Зрештою, для цього у нас є міністерства і уряд назагал.

Натомість, він зосередиться на чомусь, пов’язаному зі стратегією внутрішніх трансформацій в Україні, творитиме реальні чи навіть ілюзорні проекти технологічних, соціальних трансформацій, зміни бізнес-клімату і т.д. І це буде корисно. Адже дилема одночасної промоції України, як країни ділових можливостей, і країни, що відбиває зовнішню агресію, вкрай гостра і поки немає осмисленої концептуальної відповіді.

Тому, якщо на міжнародних переговорах і візитах президент Зеленський залишатиме конкретику для супроводжуючих його професіоналів, а зосередить публічну і непублічну частину президентських дипломатичних пріоритетів присвяченою проблемам внутрішніх трансформацій в Україні, то це буде високо затребувана і змістовна діяльність. Зрештою, світ втомився повторювати, що здатність України протистояти російській агресії залежить від внутрішньої модернізації.

Така ситуація стане хорошою нагодою повернути відповідальність і експертизу керівникам МЗС, МО, Генштаба, СБУ, СЗРУ та інших структур, чиї керівники призначаються президентом, а тому ще за часів пізнього Кучми відучилися під час спілкування в адміністрації президента говорити щось інше, окрім «йа воль» і «чєво ізволітє?»

Певне дистанціювання президента від керівників зазначених відомств допоможе йому легше з ними прощатися в разі провалів чи явних помилок.

Також це сприятиме встановленню характерного для парламентсько-президентських форм правління балансу повноважень між урядом і президентом.

Влада не терпить вакуумів. І якщо якийсь простір буде вивільнено президентською гілкою владою, її заповнить або виконавча, або законодавча. Демократія не постраждає, хоча сам процес зміни балансу супроводжуватиметься політичними міні-кризами.

Тепер щодо політичної недосвідченості Зеленського.

На першому етапі ця слабкість може бути легко обернута на перевагу.

Для майбутньої парламентської кампанії позиціонування «я новий і прогресивний президент, а опоненти - старі і заскорузлі» створює прекрасні агітаційні можливості.

На міжнародній арені, якщо Зеленський оточить себе професіоналами, то в той період, який йому знадобиться для професійного росту та навчання навичкам, недосвідченість в більшості випадків буде нескладно представляти як щирість. Повірте, щирість на міжнародних переговорах - рідкісна і цінна валюта, та непогана підстава для формування особистих стосунків з партнерами. Супровід професіоналів при цьому рекомендований категорично.

Непосвяченість Володимира Зеленського в таємниці світової закуліси має один позитивний момент - він нікому нічого не винен. Небагато. Але для країни, що веде зовнішню політику зі слабкої позиції з добряче викрученими назад руками - все рівно краще, ніж нічого.

Ну, і таке. Жоден президент не зробить для вас більше, ніж ви вимагатимете. Проблема не лише в тому, яким президентом буде Зеленський, але і в тому, якими ми будемо громадянами.

І останнє. Голосувати за Зеленського не соромно. Соромно шукати лукаві пояснення злочинам і злочинцям, якщо лише ви не адвокат.

Bohdan Yaremenko, facebook.com

Фото washingtonpost.com