​Нульова декларація президента Зеленського – погана й слабка політика

Як мирний договір перетворився на ультиматум

Закон №1539, який запускає декларування доходів громадян з 1 вересня, схожий на спотворену реалізацію однієї з ключових передвиборних обіцянок Зеленського – провести «нульову декларацію» для бізнесу під 5%. Насправді ставок цілих вісім (від 2,5% до 11,5%). А сам документ має мало спільного з ідеологією підтримки бізнесу чи економічної свободи.

Легалізація активів, отриманих фізособами до 01.01.2021 року:

- проводиться з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 роки;

- нібито звільнить від відповідальності за несплату податків, обов’язкових зборів і «посадових злочинів» (ст. 366 і 367 КК України), а також від адміністративної та фінансової відповідальності в сфері податкового, антимонопольного (економічної конкуренції) і валютного законодавства;

- має диференційовану вартість «податкової індульгенції» залежно від:

- географічного розташування активу (в країні – 5%, за кордоном – 9%);

- форми його перебування (у вигляді середньострокових боргових паперів уряду – 2,5%);

- готовності платити одразу або трьома частинами щороку (3%, 6% і 11,5%);

- бажання стати першопроходьцем, внісши відкупну на самому початку нульового декларування (з 01.09.2021 до 01.03.2022 за ставками 7% і 9,5%);

- автоматично «прощає» громадянину 400 000 гривень, квартиру (площею до 120 кв. м), будинок (площею до 240 кв. м), нежитлове приміщення (площею до 60 кв. м) і ділянку землі (площею до 2 га).

До цих благ можна додати автомобіль або мотоцикл (встановлені обмеження щодо вартості – до 0,4 млн грн і обсягом двигуна – не більше 800 куб. см для мотоцикла).

Предмети розкоші у вигляді яхт, катерів, літаків і гелікоптерів не амністують.

Однак якщо зовні документ виглядає корисним, то під час детального ознайомлення можна виявити в ньому слабкі реперні точки.

1. Високі ризики замороження/вилучення активів

Амністовані гроші на спеціальному рахунку в українському банку будуть проходити перевірку на благонадійність (фінмоніторинг) як до внесення, так і весь період перебування в банку. Тобто, доки банк сумнівається в джерелі походження, гроші вам не повернуть. Скільки це триватиме, не зрозуміло. При цьому заборона на легалізацію готівки (закон вимагає покласти гроші до банку або «обернути» на актив, дозволений для легалізації) за слабкої довіри до українських банків і архіскладної перевірки значних сум, що вносяться на банківські рахунки, а також висока ставка легалізації в іноземному банку (9% і 11,5%) роблять документ слабо життєздатним і вкрай ризиковим.

Але й це не все.

Потенційним учасникам декларування доведеться пережити 60-денну камеральну перевірку від податкової служби. І в разі виявлення порушення умов розміщення валютних цінностей у банківських (інших) фінансових установах або відсутності/невідповідності документів, що підтверджують вартість та місцезнаходження активів, отримати скасування державних гарантій і донарахування податку за ставкою 18%. Простіше не брати участь!

2. Податкова дискримінація активів за місцем їх географічного розташування

Базовий принцип оподаткування – рівність усіх платників перед законом, забезпечення однакового підходу до всіх, незалежно від місця походження та перебування капіталу. Застосування підвищених ставок для активів, які перебувають за кордоном (йдеться про ставку 9% і 11,5% для закордонних активів), – податкова дискримінація. Корупція й відсутність судового захисту активів усередині країни надають несправедливого (конфіскаційного) характеру акції і роблять мало здійсненною її функцію як чинника повернення капіталів, що втекли з України.

Для прикладу, податкова амністія в Туреччині передбачає, що фізичні та юридичні особи, які до кінця року скористаються схемою добровільного розкриття інформації про свої активи, будуть повністю звільнені від оподаткування розкритих активів і податкової перевірки. Тобто ніяких податків і ніяких перевірок! Мирний договір із громадянами і бізнесом. Для іноземних активів є лише одна вимога: вони повинні в будь-якому форматі почати працювати на економіку Туреччини як інвестиції. Відчуваєте різницю?

3. Слабкі гарантії держави для учасників нульового декларування

Відсутність виразних державних гарантій особистої безпеки, репутації й імунітету від того, що інформація стане підставою для подальших переслідувань із боку правоохоронних і контролюючих органів, а також криміналітету. Порятунком міг би стати механізм анонімної декларації – знеособлена декларація, яка була подана не особисто, а через уповноважену особу – нотаріуса (алгоритм прекрасно спрацював в Ізраїлі). Цей варіант був прописаний в першій версії законопроекту. Але в кінцеву версію алгоритм не потрапив, що погіршило ситуацію з гарантіями. Виходить, більш розумно саботувати процес, який не викликає довіри та несе загрозу безпеці й репутації.

4. Висока ставка збору

Міжнародна практика свідчить, що найчастіше ефективними є податкові амністії, що проводяться під помірні або знижені ставки. У випадках із пропонованими ставками в 9%, 9,5% і 11,5% амністія гарантовано не спрацює.

Адже існують можливості використання не менш законних і дешевших способів легалізації активів.

Наприклад, знижено ставки податків (під 5%) згідно з договорами про уникнення подвійного оподаткування або інвестиції в деякі види пасивних доходів всередині країни. Або навіщо інвестувати в ОВДП за амністією під 2,5%, коли проста купівля боргових паперів і відсотки по них на сьогодні взагалі не оподатковуються?

Впродовж останнього десятиріччя частота застосування інструментів податкової амністії та амністії капіталів дуже висока. На тлі світової політики податкової прозорості десятки країн вдаються до них – вдалими прикладами служать Аргентина (2016), Ізраїль (2016–2017), Італія (2015, 2018), Індонезія (2017–2018) і Туреччина (2018, 2020–2021).

Однак масив наукових досліджень і міжнародної практики проведення податкових амністій показали, що вони є спірним і неоднозначним інструментом для зростання доходів бюджету.

А досвід їх проведення досить суперечливий (більшість швидше неуспішно, ніж успішно). Особливо проблеми проявляються в країнах із високою корупцією і слабкими інститутами влади. Все це присутнє і в українському нульовому декларуванні.

Але крім технічних помилок суперечливою стала ідеологія процесу – замість стимулу до детінізації та зростання економіки черговий «катувальний механізм» для збору податків з економічно активних українців.

Таким чином, платники податків, швидше за все, не підуть на «фіскальну Голгофу», а Україна займе місце в низці країн, що провалили й дискредитували механізм податкової амністії. І повторно вдатися до неї в найближчому майбутньому ми не зможемо.

Нульова декларація президента Зеленського – погана й слабка політика, яка, найімовірніше, не спрацює.

(текст Слава Черкашин)