​Маніпуляція свідомістю 2

Продовжуємо тему про маніпуляцію свідомістю. Початок можна прочитати в статті під назвою «Маніпуляція свідомістю» від 3 лютого 2022 року.

Слово – зброя. Як усю зброю, його треба чистити й доглядати (М. Рильський).

Часто-густо медіа, політики, експерти, соціологи беруть гріх на душу подачею неточних цитат, інформацій, вириваючи їх із контексту, унаслідок чого вони змінюють свій зміст, вибірково наводять факти в залежності від своєї позиції і прихильності до певних політичних сил, додають власні домисли та нічим не обґрунтовані коментарі.

Відомий американський соціолог Гарольд Лассвелл казав: «Для кожної людини важлива інформація складає знання того, яким чином вона може бути піддана маніпуляції і позбутися того ступеня вибору, який вона могла б мати...»

В останні 15 років становище тих, хто хотів би закритися від маніпуляції, різко змінилося, а наукові технології дали для маніпуляції такі сильні засоби, що старі системи психологічного захисту людей виявилися безпорадними.

Ми звикли отримувати відповіді на будь-який смак на свої питання ззовні, зазвичай від тих, від кого ми звикли їх отримувати: медіа, експертів, політиків, президентів. Це чудово працює, особливо коли йдеться про політичні рейтинги, передвиборчу пропаганду (а передвиборча компанія починається на другий день після виборів), які розгойдуються на ТБ і формують майбутній вибір громадян.

Євген Головаха формулює мету, за яку мають боротися, перш за все, медіа: «Люди поєднуються на основі ідентичності. Коли перемагає громадянська ідентичність, перемагає спільне, а не те, що розділяє. Це стосується будь-яких групових відмінностей. Суспільство інтегрується, коли перестає проводити жорсткий кордон між різними соціальними, демографічними, етнічними, гендерними тощо групами, і жити не за традиціями. Звичайно, воно може жити з найжорстокішим розділенням, як Індія, що століттями живе з кастовим поділом. Для України ця проблема актуальна, етнолінгвістична ідентичність (це мій термін) здатна відіграти погану роль, може зруйнувати тендітну інтеграцію нашого суспільства».

(Головаха Е. Нас ждет год тишины https://inkyiv.com.ua/2018/01/nas-zhdet-god-tishiny/)

А на практиці в більшості працює механізм сугестії, тобто спроба переконати суспільство у конкретних судженнях без самоочевидних логічних підстав.

Сугестія (лат. suggestio) — визначається, як процес впливу на психічну сферу людини, пов’язаний із пониженням усвідомленості і критичності при сприйнятті і реалізації впроваджуваного змісту, з відсутністю цілеспрямованого його розуміння, розгорнутого логічного аналізу і оцінки у співвідношенні з минулим досвідом і даним станом суб’єкта.

Цей прийом полягає у тому, що ЗМІ (власники медіа-ресурсів через своїх журналістів), політики, деякі аналітики, тим більше громадські діячі часто надають перевагу бездоказовим твердженням, замість аргументів, обмежуючи логічне мислення суспільства, і презентуючи тільки ті, які вигідні для них. Можлива мета: відволікти увагу від важливих суспільних проблем, часом для того, щоб «загнати» у масову свідомість певну інформацію. Сюди можна додати ще одну складову мети — емоції. Спроби «тиснути на емоції» в інформаційних та суспільно-політичних програмах практично в усіх випадках покликані замаскувати реальний стан речей або чиїсь реальні інтереси.

Яскравим прикладом (насправді, таких прикладів дуже багато) може слугувати «розкручування» на певних ТБ-каналах політичної партії «Розумна політика» та її лідера Д. Разумкова. Упродовж 20-21 січня 2022 року КМІС провів всеукраїнське опитування громадської думки. Методом телефонних інтерв’ю опитано 1205 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Рейтинг пана Разумкова серед кандидатів на виборах Президента України — 5% (трошки менше, ніж у Мураєва — 6,8%). У рейтингу політпартій на виборах до Верховної Ради України ПП «Розумна політика» отримала б 7,6%.

Партія одного лідера, без партійців, осередків, ідеології, програми, тобто всіх атрибутів політичної сили, набирає певний відсоток уподобання. Чи не дивно? Чому громадяни віддають свої голоси за фейкову партію?!! Можливо, через те, що цей пан був «молодим крилом» партії регіонів? Можливо, тому, що Разумков привів до ВР «слуг народу», чи, може, громадянам подобається, як він на етерах розповідає про світле майбутнє, яке повинно настати, коли його «нарід» обере на наступних виборах? Або його сьогоднішня опозиційна оцінка роботи влади, монобільшості та Зеленського?

Загальна модель зрозуміла: людина у смокінгу і дорогезній краватці з «правильними» думками завжди буде цікавіше за людину з лопатою.

На цьому прикладі добре прослідковуються маніпулювання, пов’язані з цілеспрямованим спотворенням інформації. У цьому особливу роль грає символізація інформації, що безпосередньо пов'язана зі створенням «уявних світів». Відібрані слова та символи, манери поведінки є основою стратегій, ідентичності. Вони впливають на громадську думку і разом з тим відбувається заміна старих настанов новими. Тобто, суспільство живе новим «уявним світом», при цьому не роблячи ніяких висновків зі своїх помилок у минулому.

До речі, фейки не лише передають ту інформацію, яку хоче почути «споживач», вони самі створюють інформацію.

Треба розуміти, що держави активно вивчають масову поведінку, щоб уміти нею управляти. У Великобританії досліджують поведінку футбольних уболівальників, щоб зменшити ймовірність насильства у взаєминах уболівальників та поліції. Після будь-яких спалахів стихійного поводження вони стають предметом вивчення. У Лондоні активно вивчалися заворушення: якою була демографічна та соціальна структура протестувальників, з яких вони районів, шкіл, який у них рівень освіти. В Україні — безперечно Майдани, волонтерів, «червоні лінії», вивчають вік, освіту, настрої людей, які покидають країну.

Вплив кінопродукції на зміну поведінки теж вивчався. Це пов’язано з так званим процесом занурення в іншу реальність, звідки глядач переймає деякі правила поведінки, обираючи «свого» героя. Людина занурюється у життя «героя», приймаючи його модель світу. «Герой» формує очікування, пов'язані з позицією кожного індивіда. Він фактично визначає рольові призначення в суспільстві.

Приклад — «український вчитель Голобородько, якого обрали президентом». А український національний «діалог» народ-президент, так звані «відосики» — це теж умисний вплив на свідомість і поведінку людей.

На жаль, використання маніпулятивних прийомів, постійний поділ суспільства на «переможців» та «тих, хто програв», впровадження в масову свідомість спотвореної інформації викривлюють реальність. На тлі цього у людей слабшає здатність розмежовувати інформацію за ступенем важливості, точності аналізу. Як казав Герберт Міллер: «Мозок перетворюється в решето, в яке вивалюється іноді важливе, але в основному порожнє інформаційне навантаження». І, як висновок, інформація, отримана з телевізора, переважно є для аудиторії більш переконливою, ніж будь-які інші, раціональні аргументи.

Спотворення інформації дозволяє коригувати ступінь психологічного впливу, виготовляти такий образ реальності, в якому головне не реальність, а те, як її хочуть викласти, як організують те, що треба в ній побачити. Тому ще раз хочу наголосити, маніпуляція — це укривання впливу, коли приховується як вона сама, так і її результати та наміри маніпулятора. Громадяни стають легкою мішенню впливу.

«Сон розуму породжує чудовиськ» (El sueño de la razón produce monstruos) - назва фабули малюнків із циклу «Капрічос» іспанського художника Франциско Гойї.

Завдання суспільства не бути рибкою в сітях, а плавати вільно.

Тому потрібно навчитись мати свою точку зору, більше читати, а головне - ставити перед собою системні запитання. Цікавитись різними науками, вивчати іноземні мови, бо освіченість — це зброя.

Нагадаю, що маніпуляція — це не тільки погано. Пам'ятаєте, навіщо красуня Шахерезада розповідала казки своєму володарю Шахріяру? За допомогою маніпуляції вона протягом майже трьох років рятувала від смерті не лише себе, а й найкрасивіших дівчат своєї країни. Таких прикладів лише у фольклорі можна знайти десятки. Не лише за часів «Казок тисячі й однієї ночі», а й у нашому повсякденному житті маніпуляція виконує роль засобу м’якого захисту від самодурства влади, свавілля чиновників, поганого характеру колег, недружніх випадів із боку тих, з ким довелося випадково спілкуватися.

Позитивна, уміла маніпуляція, критичне осмислення і освіченість являють собою безсумнівну загрозу для брехливої влади і заангажованих медіа. Разом із тим, вони рятують суспільство від зневіри, дають поштовх для розвитку та усвідомленого вибору, відтак для покращення життя суспільства і кожного його члена зокрема.

Манана АБАШИДЗЕ, «Конфлікти і закони»

Фото надане автором