​Чому влада ненавидить військових?

«Коли війна вривається у двері, не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю, і право на життя відстояти в горнилі бою...»
Гурти Тартак/Нічлава – «Не кажучи нікому»

Під час війни є свої правила та тригери, але вони не повинні виходити за межі моральності і законності і не переходити до аморальності і беззаконня. Війна – це виняткові обставини. Вона дозволяє людям діяти за умов, вільних від норм в рамках розумних обставин. Коли настане мир, вам треба буде сказати: «Гаразд, а тепер ми повертаємося до верховенства права, бо це наше слабке місце». Великим викликом буде необхідність спрямувати волю на побудову правої держави та більш обізнаного суспільства.

Ми періодично стаємо свідками конфліктних ситуацій, коли цивільні демонструють хамське ставлення до людей у формі. Це викликає як справедливе суспільне обурення, так і питання: а чи є певна людина у формі дійсно захисником, а не «ряженим» пройдисвітом, який паразитує на патріотичних почуттях людей? Щиро кажучи, й таких персонажів є чимало. А перед виборами їх стане ще більше, але це «пройдисвіти вищого гатунку», бо велика спокуса попасти у «вседозволенність» під назвою – Верховна Рада.

Як забезпечити культ поваги та шани до справжніх захисників Батьківщини? Як не дати політиканам використати їх у своїх брудних ігрищах?! Як не опуститись до спекуляції на війні? Ці питання постануть перед нами вже скоро, якщо вже не постали.

На вулицях столиці, в метро можна побачити людей у інвалідних візках, скалічених… у військовій формі. Хто ці люди? Це є справжні захисники, яких скалічила війна, чи це шахраї, чи це дійсно інваліди, які виживають на мізерну пенсію, тому вимушені «бити» на жалість громадян - вдягають військову форму, щоб «заробити» декілька гривень, тобто, це ті, хто взагалі соціально не захищенні, і владі на них відверто начхати?!

А якщо це дійсно колишні військові стоять з протягнутою рукою, то питання до міністерки Юлії Лапутіної (Міністерство у справах ветеранів України): чому наші ветерани (війна з 2014р.) бідні і нещасні, та покинуті напризволяще?

На жаль, у нашій країні не дуже добре ставлення до військових як з боку урядовців, так і з боку певних громадян. І це викликає, щонайменше, здивування ще з 2014 року.

Двадцять четвертого лютого 22 року влада перелякалась не на жарт, коли московити стрімко зайшли на територію України, і подумала, що 100 тисяч гривень заробітної плати військовим – це справедливо. А коли зрозуміли, що можна вже не хвилюватись, вирішили, що і 30 тисяч гривень достатньо, ми тут їм картоху по 22 грн. закупимо, форму волонтери «підгонять», да і не тільки форму, а пасіонарні громадяни на автівки і решту, в тому числі деяку зброю - «скинуться».

От і постають питання: чи поважає влада воїнів, які стають окремою кастою?

То як же держава віддячує бійцям та забезпечує повагу до воїнів? Є і погані новини. Мабуть, буде доречно відштовхуватись від Біблійного «пізнай по справах їх…» А справи такі:

Розмір стипендії курсантів військових вишів 600-800 грн в залежності від року навчання. Це — щонайменше, у тричі менше, ніж у студентів цивільних вишів.

Курсанти - це майбутня офіцерська еліта! І вже скоро підписанти контрактів на службу в Збройні Сили України, Національну гвардію України, Державну прикордонну службу України.

Це ті, хто скоро стануть майбутніми командирами, і від них залежить успішність ведення бою. Для яких гасло «Служити в армії почесно» не лише набір слів!

Молоді військові повинні отримувати достойне матеріальне забезпечення, бо безпека країни в їх руках, а не в суддів і прокурорів, які отримують по-життєве утримання по 200 тис грн. в місяць, нічого не роблячи.

Національний Університет Оборони України і досі носить ім’я Івана Черняховського (назву Указом затвердив янукович ще у 2013р.).

Іван Черняховський - радянський командувач фронту Другої світової війни.

У 20-ті роки ХХ ст. був долучений до частин особливого призначення, задачею яких була «боротьба з контрреволюцією на селі», а це значить - придушення повстань проти радянської влади в Україні. У Польщі Черняховський доклався до репресій представників Армії Крайової, заарештовуючи, розстрілюючи та відправляючи до Сибіру поляків.

Так коли вже з’явиться політична воля змінити назву вишу?

Президент Зеленський 24 січня підписав законопроєкт, який посилює кримінальну відповідальність військових.

Документ передбачає внесення відповідних змін у Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення та інші законодавчі акти нашої держави. За цим законом, судам заборонять пом'якшувати покарання чи давати умовні терміни для військових, засуджених за окремі види злочинів:

непокора (ст. 402)

невиконання наказу (ст. 403)

погрози або насильство щодо начальника (ст. 405)

самовільне залишення військової частини (ст. 407)

дезертирство (ст. 408)

самовільне залишення поля бою (ст. 429).

Так поспішали прийняти цей законопроект, що не врахували статтю 60 Конституції: «Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність». Тобто, будь-який «штабний», який жодного разу не був на лінії вогню, може видати хибний наказ, який не можна буде виконати, покарає досвідченого командира… Закон вже «працює».

Про корупцію в Міністерстві оборони навіть згадувати не хочеться. Усім відомі так звані закупівлі. Безвідповідальна позиція пана міністра. І це політична еліта?! А необхідно, аби будь-який корупціонер, який в умовах війни працює на підрив державності, розглядався - як ворог.

Величезна частина дійсно Еліти, яка мала б стати елітою політичною, вже загинули на полі бою. Ті, хто могли б стати реформаторами, депутатами, науковцями, ті, хто міг змінити щось на краще – воюють, і будуть воювати, і можуть загинути. А з тих, хто повернеться живими, будуть і скалічені і психологічно травмовані. Цим людям доведеться заново будувати своє життя, їм доведеться зіштовхнутися з бідністю і безробіттям. Судячи зі всього, пенсії їм не призначатимуть (хіба що по-інвалідності), якщо вже зараз є ініціатива забрати у ветеранів пільги. А якщо і будуть, то мізерні, за які навіть квартиру купити не зможуть.

Голова Українського ветеранського фонду Наталія Калмикова сказала, що «станом на 23 лютого – за день до відкритого вторгнення рф – в Україні було понад 400 тисяч ветеранів. Зараз наші сили безпеки та оборони налічують приблизно 1 млн осіб. Ми можемо вважати, що всі вони потенційні ветерани».

То як збираємось забезпечити культ поваги та шани до захисників Батьківщини?!

Манана АБАШИДЗЕ, Конфлікти і закони

Фото ukrinform.ua