У парламенті, як і в Україні, банкує Банкова

Вибори до парламенту за партійними списками показали, що у влади немає шансу знайти підтримку суспільства. І це незважаючи на те, що влада (вмовивши опозиціонерів, які на це повелися) змінила закон про вибори. Мажоритарники, яких влада провела до парламенту, повинні були підсилити лави Партії регіонів. Та народ не надуриш. Громадяни як ненавиділи владу Януковича, так і продовжують ненавидіти. А що опозиція? Вона готова до кардинальної боротьби з режимом? На це та інші питання «Конфлікти і закони» шукали відповіді у депутата ВР від партії «УДАР» Наталії Новак.

Пані Наталія, сьогодні українці перестали довіряти опозиції, оскільки бачать, що дуже часто відбуваються домовленості між владою і опозиціонерами. Як би Ви прокоментували ставлення народу?

Дійсно, є така думка, що громадяни розчарувались в опозиції. Але у нинішньому складі парламенту є дві нові політичні сили, які не несуть відповідальність за діяльність опозиції Парламенту попереднього скликання, натомність пожинають її плоди, в тому числі і під час виборчої кампанії. Зокрема «УДАР» намагатиметься зробити все, щоб не розчарувати своїх виборців. А громадяни з приводу нових опозиційних сил лише з часом будуть вирішувати - довіряти їм чи ні, і лише на підставі тих дій, які ці сили проводитимуть. Тож, на мою думку, говорити про недовіру громадян ще зарано.

Звісно, зарано, громадяни майже не бачили засідань Ради…

Сьогодні в парламенті, як і в Україні, банкує Банкова. Проте Верховна Рада нині є тим майданчиком, де можна довести людям, що опозиція все ж таки має можливість відстоювати права громадян. І те, що опозиція блокувала трибуну, вимагаючи персонального голосування, доводить: нам не можна поступатись, оскільки є зрозумілим, що у Партії регіонів існує віртуальна більшість, проте відсутня реальна. Багато депутатів від ПР йшли до Верховної Ради заради лобіювання власних інтересів, недоторканності та вирішення проблем бізнесу, а також доступу до бюджету. Але вони не планували працювати у Верховній Раді, як нардепи. Але, якщо ти обраний народним депутатом, то виконуй Конституцію, регламент і – голосуй особисто. І от коли парламент почне голосувати особисто, тоді країна побачить, що у партії влади більшість - відсутня.

Проте у соціальних мережах констатують: останні події - не перемога опозиції, а її домовленість з владою і чергова поразка…

Не для того депутати партії «УДАР» два тижні блокували трибуну, щоб домовлятися з владою. Безумовно, це є першою перемогою. Влада зрозуміла, що ця Верховна Рада суттєво відрізняється від попередньої і їй не доводиться сподіватися, що вона і далі нищитиме безнаказно норми закону на очах у всієї країни. Але й ми розуміємо, з ким маємо справу. Тому ми завжди напоготові - і на будь-які незаконні дії буде адекватна відповідь.

На жаль, суспільство вже багато років чує правильні слова. Всі пам’ятають, як Янукович, бувши в опозиції, критикував уряд Ющенка та жалів людей, що живуть на тисячу гривень, обіцяючи усім покращення. Риторика була красивою, а наразі Янукович і Ко розкрали країну, підвищили ціна на все, а доходи у багатьох так і лишились на рівні тисячі гривень. То ж де гарантія, що і нинішня опозиція не обійдеться риторикою та гаслами, а сама нічим не відрізнятиметься від нинішніх крадіїв у законі?

Вибори показали, що, незважаючи ні на що, люди голосували за опозицію. І вони чекають на зміни. Але, з іншого боку, певна кількість людей голосувала і за цю владу (хоча, звісно, було і багато фальсифікацій), або люди не змогли відстояти результати свого волевиявлення. Але, насправді, вже і електорат Партії регіонів втомився від влади та її дій. Нині у країні поступово складається ситуація, коли низи не бажають жити по-старому, а верхівка – не може запропонувати нічого нового, бо не хоче змін - такий стан речей дозволяє правлячому "режиму" й надалі грабувати свій народ і свою країну. Якщо так піде й далі - ситуація може прийняти неконтрольованого характеру. Проте парламентські види боротьби і революція – це різні речі. Ми ж, як парламентарі, повинні проводити саме парламентську боротьбу, виконуючи функцію розвінчування влади, унеможливлення прийняття нею антинародних законів. І наше завдання - зробити все можливе, аби на наступних виборах громадяни більшістю проголосували за опозицію. Така тактика – це правила гри в усіх нормальних парламентах.

Річ у тому, що нинішня влада – шулери. Вони спокійно змінюють будь-які правила гри під себе, обманюючи опозицію і полишаючи її в дурнях. Тож, можливо, досить їй підігравати?

Дійсно, з діючої владою дуже важко грати за правилами. Тому й опозиція не повинна грати за правилами, які нав'язує влада. Була домовленість: влада голосує особисто, а опозиція не блокує трибуну. Проте влада свою частину домовленості одразу ж порушила, бо не зацікавлена в особистому голосуванні, позаяк у неї не реальна, а віртуальна більшість. А тому «корисні» для себе закони вони не можуть протягнути без махінацій з картками для голосування. На жаль, ми бачимо, що влада працює за принципом - "а потому что мы - банда". Тобто вони впевнені, що можуть робити все, що забажають, а всі інші змушені з цим миритись. Представники ПР порушують регламент, Конституцію, оскільки наголошують на тому, що їх більше, і через це вони можуть не дотримуватись закону. Вони не хочуть працювати, оскільки переконані, що усі їхні законотворчі забаганки можна приймати по скороченій процедурі. А це – порушення тієї ж Конституції і регламенту. Не секрет, що нині опозиція і країна поставлені в умови, коли досягти справедливості – нереально. У парламенті у них - свої, у судах – свої. І навіть коли приймається антиконституційний закон, який стовідсотково суперечить Конституції, то Конституційний суд все одно визнає його конституційним. Але така практика – відверте нехтування законом, не може продовжуватись довго. Вона викликає обурення суспільства, здивування та неприйняття світовою спільнотою і, однозначно, повинна бути припинена.

За короткий час каденції цього скликання можна було спостерігати такі методи протесту, як «жіночий бунт» і засідання депутатського корпусу опозиції. І якщо картинка є красивою, то в реальності для країни це - мало що дало. Як Ви вважаєте, чому?

Будь-які зміни починаються з маленьких подій. Насправді, представники ПР були впевнені, що зможуть зламати нову опозицію і вона стане такою ж аморфною, як і минулої каденції, а згодом звикне до їхніх махінацій. На практиці ж вони стикнулись з протидією аферам: не лише депутати чоловіки не змирились з протизаконністю дій влади, а ще й депутатки підняли бунт. Що ж до зборів депутатів, то Рибак був зобов’язаний скликати сесію, проте порушив закон, незважаючи на те, що на це засідання прийшло більше 150 депутатів, і ці люди були в наявності. І саме це довело владі, що наявна більшість саме у опозиції, а не у влади.

Ми чуємо від опозиційних фракцій багато правильних слів про те, що влада вже себе скомпрометувала. Однак всі чудово розуміють: Янукович ніколи добровільно владу не віддасть. Як же опозиція збирається боротися з режимом шулерів?

Опозиція буде вживати всі законні методи боротьби, як парламентські, так і позапарламентські. Але безумовно й те, що опозиція повинна діяти в унісон з українським народом. І якщо це будуть вуличні акції протесту, опозиція візьме в них участь.

Але у опозиції немає реальних лідерів, які б могли покликати за собою народ…

Не можу погодитись з тим, що лідери у опозиції відсутні. І це показала боротьба в Парламенті за індивідуальне голосування. Хоча повинна погодитись, що ситуація в країні складна, серед людей росте спротив владі, оскільки вона замість розвитку країни проводить політику "нахабного споживання". І це в той час, коли більшість населення виживає за мізерні кошти. Також люди відчувають безкарність влади та наближених до неї представників олігархічного капіталу, і це теж викликає у громадян ненависть і бажання зміни влади. Проте я переконана, що, в решті-решт, морально чисті особистості на чолі опозиції зможуть не лише протистояти владі, а й змінити її.

Пані Наталія, скажіть, чи існує у опозиції реальний план по визволенню політичних в'язнів, чи країна і далі спостерігатиме за полум'яними промовами «великих борців за справедливість» в той час, коли влада вбиватиме цих людей у застінках?

Я б не говорила, що опозиція не проводить боротьби за звільнення політичних в’язнів. І нині в Раді розглядають питання і з приводу декриміналізації деяких статей, опозиціонери співпрацюють з європейськими та американськими експертами, обговорюючи ці питання. Проте ми чудово розуміємо: жодні механізми не будуть спрацьовувати, оскільки доля політичних в’язнів залежить від волі Януковича. Наприклад, всі чудово розуміють, що Луценко за гратами сидить не за злочин. Це – помста. І в питанні звільнення політичних в’язнів треба дивитись глибше. Адже, коли з’являються політичні переслідування? Тоді, коли сформовано режим. Тож наразі треба говорити про сформований в Україні тоталітарний і антидемократичний режим. І він впаде лише тоді, коли кожна людина особисто відчує його неприйнятність. Іншого виходу – не існує.

Розмову вела Оксана КОТОМКІНА