​Захід тисне на Київ, щоб схвалити гендерне законодавство

Польське радіо опублікувало статтю «Захід натискає, щоб Київ схвалив гендерне законодавство. Україна захищається» польського публіциста Ґжеґожа Ґурни, яка була оприлюднена на порталі wpolityce.pl:

Через збройний конфлікт з росією українська держава щораз більшою мірою залежна від допомоги Заходу. Та виявляється, що за фінансову і політичну підтримку доводиться платити. Якою є ціна? Усе вказує, на Київ натискають, щоб схвалити законодавство, яким будуть введені в дію гендерні вимоги громад ЛГБТК.

Тискові Заходу піддався і президентський, і урядовий осередки, що намагаються просунути зміни під гаслом введення в Україні стандартів ЄС. «За останні два роки здійснено більше нападів на інститут сім’ї, ніж протягом усіх років незалежності», – коментує нинішню ситуацію Адріан Буковинський, український активіст просімейного руху та прихильник ідеї пролайф.

У листопаді 2015 року Кабінет міністрів схвалив документ «План дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року». У ньому передбачається, зокрема, введення так званого партнерства, що відкриє шлях до надання одностатевим парам таких привілеїв, як у шлюбі. Вступом до цього має бути зміна статті 51 Конституції, з метою введення нового визначення шлюбу за допомогою виключення слів «жінка» та «чоловік» і заміни їх реченням: «кожен має право одружуватися».

В іншому пункті урядовий план передбачає запровадження в школах освітніх занять, що реалізують гендерну програму, наприклад, пропонуючи дітям і молоді «альтернативні сексуальні орієнтації». Відповідні зміни мають бути введені також до соціального законодавства, охорони здоров’я, трудового законодавства, кримінального кодексу. Наприклад, вік, у якому людина може займатися сексуальною діяльністю, має бути зменшений до 14 років, що практично означає часткову легалізацію педофілії.

Активісти просімейної організації «Всі разом» наголошують, що в Україні існує багато реальних проблем, таких як низький рівень життя, велика кількість сиріт, обмежений доступ до медичних послуг, відсутність у громадських місцях інфраструктури для осіб з інвалідністю або неможливість знайти роботу такими особами, а проте уряд, з упертістю маніяка, намагається профорсувати закон згідно з гендерною ідеологією.

Єдиним бар’єром, що унеможливлює введення нового законодавства, залишається український парламент. У цій справі поділ не збігається з партійною приналежністю. Власне, у всіх угрупованнях – від правих до лівих – є депутати, які захищають нормальну сім’ю та природне право. Протягом цього терміну правління вони є більшістю. У результаті, Верховна Рада в Києві багато разів відхиляла проекти антисімейного законодавства, котрі виносили на обговорення уряд та президент.

Про ставлення президентського осередку чимало говорить ситуація, що сталася останніми днями. В українському законодавстві передбачається – якщо як мінімум 25 000 людей підпишеться під проектом громадянської законодавчої ініціативи, влада зобов’язана його розглянути. Такий проект повинен бути оприлюднений на веб-сайтах адміністрації президента, кабінету міністрів та парламенту.

Українські громадяни, занепокоєні наступом лобі ЛГБТК, вирішили скористатися своїм правом. Зібрали понад 25 000 підписів за пропозицією «Про заборону пропаганди гомосексуалізму в Україні». Аналогічний закон у червні 2009 року – зі спротивом лише трьох депутатів – схвалив Сейм Литви.

Український проект поміщено на веб-сайтах трьох осередків влади, проте скоро, після протестів гей- та гендерних середовищ, його знято з офіційного сайту президента. Багато неурядових організацій запротестувало, вважаючи це порушенням права громадян вільно висловлювати свої погляди.

В Україні війна триває не тільки на Донбасі. Існує також війна в Києві, яка стосується культури.

Фото pixabay.com