​Польський фонд Dobry Brat допоміг у реабілітації вже 300 пораненим українським солдатам

Польський фонд «Добрий брат» (пол. Dobry Brat) допоміг майже 300 українським солдатам, котрі воюють на Донбасі. Про це Польському пресовому агентству (PAP) розповів голова фундації Маріуш Марковський. За його словами, були випадки, коли завдяки реабілітації у Польщі особа, якій сказали, що вона більше ніколи не буде ходити, почала бігати, повідомляє Польське радіо.

Марковський розповідає, що ідея допомагати українським військовослужбовцям виникла в 2014 році, коли на сході України спалахнув конфлікт з проросійськими сепаратистами.

У першу групу українських військових, які отримали допомогу в реабілітаційному центрі «Добрий брат» у селі Осєк в Поморському воєводстві, увійшли 35 осіб. Польський підприємець Маріуш Марковський, який займається бізнесом в Україні, а також його знайомі, оплатили тоді проживання та реабілітацію першої групи поранених українських військових.

Президент фонду підкреслює, що в ході надання допомоги українським військовослужбовцям, «Добрий брат» зіткнувся з великим викликом. «Це люди з бойовими пораненнями, яких у Польщі ми вже не знаємо», – пояснює Маріуш Марковський.

Не обходилося без труднощів: це був 2014 рік, учасники зміни стежили за інформацією про події на фронті, про напади, траплялася істерика. «У когось загинув друг, чиясь бригада потрапила під обстріл...» – говорить президент фонду. «Тоді я вирішив, що їм напевно потрібна допомога психолога. Моя подруга зі Львова погодилася приїхати до груп волонтеркою і працювати з ними під час реабілітації», – додає він. Також з ними на добровільних засадах працює польська лікарка з медичної реабілітації.

Голова фонду «Добрий брат» зазначає, що спочатку це мала бути одноразова допомога, але після перших реабілітацій розійшлася інформація про те, що «вони дійсно лікують», до фонду почало звертатися багато людей. Наразі у змінах взяли участь майже 300 поранених солдатів, деякі з них декілька разів. Зазвичай, їм від 18 до 30 років.

За словами Марковського, дві третини з них виїжджають вилікуваними. «Наприклад, хтось приїхав, кульгаючи, бо у нього була рана у нозі, яка була загоєна, але не реабілітована; після трьох тижнів спільної реабілітації він почав ходити. (...) Ще один хлопець, якому сказали, що він не зможе більше ходити, приїхав до нас на двох милицях, після трьох реабілітаційних змін він почав бігати», – каже голова фонду.

«Був також Сашко, який приїхав з батьком, бо взагалі не міг ходити самостійно, йому знесло шрапнелем майже половину голови», – згадує Марковський. «Після трьох змін, під час одного зі свят в Україні, він сам підійшов до могили своїх колег і став на коліна», – каже Марковський.

«У змінах взяли участь дві жінки. Одна з них втратила обидві ноги і страждала від фантомного болю. У другої жінки була рана ноги, тепер вона може танцювати», – каже Марковський.

На його думку, зі своїх змін у центрі солдати вивозять «здоров'я, сподівання на одужання і любов до Польщі». «Звичайно, не все вдається. На жаль, є деякі пацієнти, у яких кулі залишилися у тілі, наприклад в голові, на все життя, і ніхто не може їм допомогти», – шкодує він.

«Я довідався про досягнення цього проєкту від друзів, які брали в ньому участь раніше», – каже PAP офіцер української армії, який попросив не називати його імені. «Що стосується лікування та обладнання, то зараз у нас майже те саме в Україні, але мова йде про рівень роботи реабілітолога; лікар працював з нами від 7 ранку до 21 вечора», – наголошує солдат. «Це потрібно було зробити, щоб я міг відновити свої функціональні можливості. І мені це вдалося», – каже військовий, який втратив ногу. «Через деякий час я не кажу, що через місяць-два, але через деякий час ти починаєш ходити з тростиною, потім ти починаєш ходити сам, а потім ти навіть починаєш бігати», – додає він.

Кошти на допомогу, які надходять від бізнесменів в Україні та української меншини у Польщі, покривають транспортні витрати, перебування в центрі та реабілітацію. Нині поїздки на реабілітацію до реабілітаційного центру «Добрий брат» тимчасово призупинено через пандемію коронавірусу, але фонд сподівається відновити їх, коли з'явиться така можливість.

«Я 27 років в Україні. Я зробив тут непоганий бізнес. І я думаю, що Україна чогось заслуговує від мене», – говорить Марковський, який є співвласником компанії, яка займається, серед іншого, промисловою антикорозією.

За свою допомогу українським солдатам Маріуш Марковський був нагороджений Міністерством оборони України та Національною гвардією, а також отримав подяки від українського уряду. На знак подяки учасники змін дарують Марковському нашивки своїх підрозділів. Частина колекції висить у рамці на стіні його офісу в Києві.

Фото facebook.com/Dobry Brat. Centrum Rehabilitacyjno Rekreacyjne