Як раз і назавжди припинити «кнопкодавство»

Сьогодні голосування чужими картками в Українському парламенті продовжується в оновленому його складі. Не зважаючи на те, що «кнопкодавство» порушує Конституцію України, оновлений Регламент Верховної ради щодо особистого голосування за допомогою електронної системи, затверджений Януковичем наприкінці минулого року, від початку роботи Верховної Ради VII скликання журналісти та опозиціонери продовжують фіксувати факти голосування провладних депутатів чужими картками.

З одного боку, Єфремов робить гучну заяву про те, що не давав вказівок членам своєї фракції голосувати за відсутніх колег, з іншого, картка депутата від ПР Таїсії Повалій «ходить по руках» й, не залежно від її власниці, голосує за те чи інше питання.

Справа навіть не в тому, що відома співачка та їй подібні новобрані депутати ВР від початку не розглядали перспективу віддавання пріоритету засіданням в Раді по відношенню до основних видів своєї діяльності. Питання у системі відповідальності за подібні несанкціоновані дії.

Ще у 2011 році сенатор польського Сейму Лукаш Абгаровіч, запрошений на одне із засідань парламенту екс-депутатом Шкілем, різко розкритикував поширену в Україні практику та в інтерв’ю «5 Каналу» зробив гучну заяву про те, що для Польщі це взагалі нонсенс: «У нас так було один раз. І був суд, прокуратура, тому що у нас, у Польщі, це вважається шахрайством. Треба змінити закон. Яка це демократія? Яка свобода? Що таке депутат, коли хтось інший за нього може проголосувати!».

Закон, врешті, змінили, але Закон для влади не став пріоритетним, його дотримання розглядається лише по відношенню до опозиційних депутатів та звичайних громадян України. В країні, де повсюди квітне беззаконня, та на Закони не зважає навіть її президент, така дія, м’яко кажучи,трактується як півзахід.

Для припинення беззаконня має існувати жорстко регламентована система покарання: проголосував чужою карткою один раз – суворе попередження, проголосував вдруге – лишився депутатського мандату та потрапив під приціл Прокуратури, що не виконуватиме волю Януковича, а притягне до відповідальності особу, яка порушила Закон.

Лише усвідомлюючи можливість суворого покарання, провладні кандидати змушені будуть дотримуватись Закону, а «кнопкодавство», як явище, не матиме підстав для існування.

Віктор ТАРАНОВ, «Конфлікти і закони»