​Як у ВР «слуги» закривали питання «відкритості» виборчих списків

Минулого тижня сталася подія, яка є дуже показовою, хоч вона і залишилась в інформаційному просторі майже непоміченою. Під час пленарного засідання Верховної Ради журналісти зняли, як депутат від «Слуги народу» Вікторія Вагнєр читає переписку своїх колег по фракції у фракційному чаті щодо законопроекту № 3485 про зміни до виборчого законодавства, який незабаром має розглядатися у другому читанні.

Переписка, в якій брали участь депутати Дмитро Гурін, Микита Потураєв, Олександр Аліксійчук та Єлизавета Богуцька, стосувалася питання «відкритості» списків. В цій внутрішній переписці «слуги» прямо визнають, що ніяких відкритих списків не планується, попри їхній піар на цьому й на принципах народовладдя взагалі.

Спочатку більшість в минулому скликанні, попри мої тодішні постійні вимоги й свої власні обіцянки, ухвалила Виборчий кодекс з фактично закритими списками. Потім у новому скликанні вже «слуги», попри свій піар (Зеленський навіть ветував Кодекс для того, щоб нібито зробити списки більш «відкритими»), врешті-решт ухвалили ті норми, які фактично залишають списки закритими.

Тобто, керівництво політичної партії формує список на виборах до Верховної Ради або місцевих рад, зокрема визначаючи порядкові номери кандидатів. І формально у виборців нібито є можливість змінити цю ситуацію і обрати у списку партії саме того кандидата, якому вони найбільше довіряють, а не того, кому більше довіряє партійне керівництво. Але це лише формально. Насправді наявний бар’єр у 25 відсотків виборчої квоти практично не дає шансів кандидатам, які користуються більшою довірою виборців, отримати вище місце у списку.

Наприклад, у Києві 25 відсотків виборчої квоти становить приблизно 1300 голосів. Саме стільки голосів потрібно набрати особисто кандидату, щоб отримати можливість просунутися вище у виборчому списку. Це вкрай складно, майже нереально.

Отже, «відкриті списки» насправді так і залишилися закритими. Проти цього я, до речі, активно боровся, коли був народним депутатом і входив до складу робочої групи з підготовки проекту Виборчого кодексу до другого читання.

Наша команда послідовно виступає за те, щоб бар’єри, які фактично перешкоджають волевиявленню виборців, були скасовані, і громадяни могли обирати депутатами тих людей, яким вони дійсно довіряють.

А що ж керівництво «слуг народу», які йшли на вибори під гаслами народовладдя, говорять з цього приводу? А вони якраз весь цей час публічно НІЧОГО не коментували. При цьому окремі депутати обурюються з приводу цього несправедливого і необґрунтованого бар’єру у внутрішній переписці.

Щоправда, заради справедливості варто зазначити, що на засіданні профільного парламентського комітету декому з учасників вищезазначеної переписки вистачило мужності публічно заявити про необхідність зменшення відсотків від виборчих квот.

Утім, навіть зменшення квот, будучи однозначно більш позитивним, ніж наявний вкрай високий бар’єр, не призведе до запровадження справді відкритих списків. Для цього потрібно внести системні зміни до виборчого законодавства, спрямовані на забезпечення виборцям можливості делегувати до парламенту та органів місцевого самоврядування саме тих представників, яким вони довіряють.

На засіданні Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування (https://www.youtube.com/watch?v=dU4hSaMCLro) можна було спостерігати, як голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко наполягав на голосуванні за правку, яка залишає 25-відсоткову квоту. А після того, як з мінімальною перевагою все ж пройшла правка про зниження квоти до п’яти відсотків, інший представник «Слуги народу», голова комітету Андрій Клочко, всупереч елементарній логіці, наполіг на розгляді правки, яку обстоював Корнієнко. І вона набрала таку саму кількість голосів. Відтак, в результаті вищезазначених дій «слуг народу», виникла колізія, коли враховані дві діаметрально різні правки, яка невідомо як буде вирішуватися під час розгляду законопроекту на пленарному засіданні.

Можна констатувати той факт, що теперішню владу цілком влаштовує наявна система фактично закритих списків. І це не дивно. Так, приміром, якщо у Києві Єрмак, Тищенко і Комарницький вже визначили «потрібних людей», які мають бути депутатами Київради від «Слуги народу», то для чого їм зайвий клопіт щодо того, що кияни захочуть бачити депутатом якусь іншу людину, якій вони довіряють і яка, можливо, не буде слухняно і без «зайвих питань» голосувати за явно корупційні рішення.

Це, до речі, стосується не тільки «слуг народу», але й так званої «опозиції». Не дарма у вищезазначеній переписці згадувалося про те, що «закрити списки – це вимога всіх великих партій і їх умова дати голоси» (мається на увазі законопроект № 3485). До речі, на вищезазначеному засіданні комітету можна було спостерігати, як представники «опозиційних фракцій» виявляють солідарність із представниками парламентської більшості в небажанні знижувати виборчий бар’єр.

Отже, вже найближчим часом будемо бачити, чи наважаться «слуги народу» скасувати несправедливі виборчі бар’єри, чи в черговий раз їхні обіцянки про народовладдя виявляться фальшивими. Закликаємо громадян бути пильними і цікавитися тим, наскільки передвиборчі обіцянки політиків відповідають їхнім діям. У свою чергу, наша команда буде ретельно стежити за тим, в якій редакції ухвалять закон про зміни до виборчого законодавства, й оперативно інформуватиме громаду про те, за якими правилами восени відбудуться місцеві вибори.

Юрій Левченко, facebook.com

Фото ЦЕНЗОР.НЕТ