Коридорні права Шевченківського с...

Коридорні права Шевченківського суду, або як запроторили Миколу Коханівського за грати (фоторепортаж)

Подробиці

Опубліковано 29.03.2010 21:07

Автор:

29 березня Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення обрати для Миколи Коханівського запобіжний засіб у вигляді утримання під вартою на 2 місяці.

Зразу зазначимо, що суд зробив все можливе, аби ЗМІ не потрапили на таке досить резонансне засідання. І це не дивлячись на те, що засідання було відкрите і присутність кожного громадянина України на ньому гарантована Конституції України. Та, напевно, у Шевченківському суді про Конституцію забули як голова суду, так, власне, і головуюча суддя у справі Миколи Коханівського. Та на цьому конституційні порушення не закінчилися. Суд по розгляду справи про обрання запобіжного заходу для підозрюваного Миколи Коханівського розпочався на півтори години раніше оголошеного часу. Навіть адвокат затриманого Сидір Кізін не знав про перенесення часу слухання. Так, без адвоката і будь-кого з захисту, розпочалося ганебне судовище. Ба більше. Коли Сидір Кізін спробував потрапити до зали засідань, вартуючий на дверях міліціян (чомусь одягнутий у цивільне) перекрив адвокатові доступ. І єдиним аргументом вартовика була відповідь – суддя заборонив.

А що вже говорити про пресу! Журналісти, які прийшли висвітлювати судове засідання, навіть не могли потрапити не тільки до судової зали, де проходило слухання, а й на поріг приміщення Шевченківського суду. Та коли пресу все ж таки допустили до занехаяних коридорів судовища ( і це лише завдяки клопотанням депутатів Верховної Ради Ярослава Джоджика та Івана Зайця), усе стало на свої місця: преса – перед закритими дверима судової зали (за теперішніми мірками шевченківського судочиння), адвокат із затриманим та сторона обвинувачення (слідчий Шевченківського РВВС та представник прокуратуру цього ж району) – у залі суду. Щоправда, втрапили до зали й вище згадані депутати – Ярослав Доджик та Іван Заєць, яких, не дивлячись на депутатські посвідчення, майже з бійкою впустили міліціянти.

Проте через певний час (а на той час спливло вже понад дві години судового процесу), після подання з боку захисту відводу на головуючого суддю по справі (який також не був врахований під час судового процесу і судовий склад залишився незміненим, що порушує право на захист), пресі таки дозволили увійти до судової зали, але в обмеженій кількості – одна телекамера і чотири фотокамери. Нічого не скажеш, свобода слова у нашій країні тепер визначається кількістю технічних засобів, а не правом вільно висвітлювати інформаційну подію! А дозволили пресі бути присутній у суді після того, як у коридорах Шевченківського суду працівники ЗМІ (та присутні тут же, у коридорах, представники ГО «Люстрація») подали на ім’я голови суду колективну скаргу щодо порушення конституційних прав на вільне отримання інформації, яка не є державною таємницею.

Шевченківській суд вже давно має славу «найгуманнішого суду міста Києва», проте 29 березня 2010 року він вкотре довів свою прихильність до криміналітету, адже під час судового засідання у справі Коханівського були порушені усі процедурні вимоги та принципи судочинства. Суд брав до уваги свідчення виключно помічника Дмитра Табачника Віктора Вороніна і не долучив до справи покази свідків даного інциденту біля Міністерства освіти.

Більше того, адвокат потерпілого зазначив, що перенісши час розгляду справи, суддя спеціально хотіла провести засідання без участі адвоката потерпілого, що є найбільшим порушенням прав затриманого. Через це адвокатом було подано клопотання про відвід головуючого, який суд і не взяв до уваги.

За словами адвоката Сидора Кізіна, кримінальну справу проти Миколи Коханівського порушено 18 березня за ч.2 ст. 296 Кримінального кодексу України (хуліганство), що передбачає до 5 років позбавлення волі. І що дивно, після самої акції нікого затримано не було. Під час акції – 17 березня у правоохоронців не було жодних претензій до Миколи Коханівського. Його затримали вже 26 березня 2010 року, коли він з’явився до слідчого давати пояснення. І хоча свідки інциденту зазначають, що бійку спровокував Воронін, Миколу Коханівського все одно затримано. І це незважаючи на те, що свої заяви про взяття Миколи Коханівського на поруки підписали народні депутати: Андрій Шевченко, Ярослав Джоджик, Андрій Парубій, громадські організації “Молодий рух”, "Люстрація" та інші громадські діячі.

Тож, можна констатувати: в Україні судочинство перетворюється на брутальну трагікомедію. І як би порядні судді (а такі все ж ще існують в Україні) не робили спробу вибілити своїх братів у судових мантіях - це марно. Приклади деяких процесів доводять: судочинство себе зганьбило. Сліпа Феміда тепер ще й лишається без рук і без ніг, оскільки цих частин тіла її позбавляють судді, для яких ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА менш варте, аніж телефонне від тієї чи іншої політичної сили, і воно зовсім нівелюється перед гонорарами з багатьма нулями. А тому в Україні чекати на справедливий суд не доводиться. Бандитська влада купує всіх. Честь, Совість, любов до Батьківщини – у цих донських прихвостней відсутня. Але Божа справедливість існує. І вона відіграється і на них і на їхніх дітях.

Конфлікти і закони

Фоторепортаж із зали суду

Адвокат Сидір Кізін намагається продертися через охорону в судову залу

Втрапити до зали суду забороняли і депутату Верховної Ради Ярославу Доджику

Верховенство права переховується від журналістів за закритими дверима

Спинний паркан захисників влади від народу

Микола Коханівський – "особливо небезпечний" для Табачника і Вороніна

Настанови правоохоронців для журналістської братії

Доля Миколи Коханівського вирішувалась тільки в дорадчій кімнаті?

Свобода слова у нашій країні тепер визначається кількістю технічних засобів

Правовий алтар в очікуванні вироку

Суддя Горб І.М. зачитує вирок

Патріота України повертають у СІЗО, а справжні нуворіші керують державою...

Наступна стаття »

Коментарі

+0 #1 нетабачник 30 мар. 2010 г., 09:38:20

Окупаційна адміністрація підпискла собі вирок. Час піднімати людей. Януковича й його промосковську, табачну банду "в законі" час відправляти на належне місце - за грати. А поки що готуймо народний засіб - вила.