​Правосуддя Америки, або Шок по-українські

Нинішні українські можновладці, хоч і не говорили в голос, але, скоріш за все, поділяли думку Трампа, що процес над Манафортом – процес розправи над незгодним. Але вони до останнього себе тішили думкою, що Трамп таки закриє слизьке питання, бо – президент. Як писали в американських ЗМІ, твіти Тримпа, а також його заяви, були нічим іншим, як спробою вплинути на присяжних. Та – не вплинув. А от іншого механізму, як виявляється, у Трампа і не було. Не може він зателефонувати судді та дати наказ, що для українських нащадків членів КПСС – дивина дивна, бо як то президент не може нагнути когось? Він що, не цар?

Українським можновладцям, більшість з яких є або колишніми комсомольцями та комуністами, або дітьми та онуками колишньої української партійної номенклатури КПРС, до останнього нейнялося віри, що хтось може піти проти американського президента або його людей. Українські номенклатурники, які є дзеркальним відображенням російського корупційного ладу, як і путін, переконані: купити можна кожного і вплинути - теж на будь-кого.

Щоправда, у путіна його скрєпні переконання, що усі такі ж, як і Шредер, коли можна домовитись, дедалі частіше дають проколи. Українські ж нащадки колективізму, що зрісся с криміналом, у своїх діях також мотивуються цим самим правилом. Чого варте створене в Україні порохоботство, куди втрапила велика кількість «експертів», які не цураються за гроші не лише хвалити президента, а ще й продовжують стратегію, розроблену Манофортом для януковича по дискримінації політичного опонента Юлії Тимошенко. Вправно так продовжують, вміло.

Загалом, засудження Манафорта для більшості української політичної та наближеної до неї спільноти стало здивуванням, адже в Україні мислять тими правилами і догмами, до яких звикли. А вони – прості. Політична тусовка переконана: влада президента – непорушна, і президент в Америці теж може (читай - має право!) тицяти пучками і робити все, що йому заманеться. Інші, знову ж опираючись на українські реалії, думали: у Манафорта багато грошей – відкупиться. І тим і іншим не стало наснаги припустити, що десь можуть існувати протилежні суспільні правила гри, за якими інтереси суспільства вищі за інтереси власного збагачення, а діяльність судової системи поставлено на сторожі забезпечення Верховенства права і закону. Багатьом українцям незрозуміла непорушність американських інституцій. Вони, дивлячись на гнилість системи в Україні, впевнені, що влада і гроші дозволяють відкупитись від усього, а також дають право знищення держави в інтересах ворога, аби лишень за це були гарні дивіденди.

Українські реалії, коли певний пласт суспільства переконаний, що є нормою конвертування влади в гроші та бізнес, коли є впевненість, що відкупитись можна від будь-якого порушення закону, а представники силових органів мають право на індульгенцію за ганебність поведінки, свавілля та корупцію, впливають і на світогляд частини українського суспільства, яке очікує, що за такими ж правилами живуть і в інших країнах.

Але найганебніше те, що нинішня влада, котра прийшла на крові Небесної Сотні, усіма доступними методами не лише формує у громадянського суспільства таку думку, а навіть нав’язує, постійно доносячи до людей меседжи, що в усіх країнах влада поводить себе так само. І цей меседж сприймався, допоки українці не побачили осудження Манафорта за несплату 60 мільйонів доларів. Більшість українців – прозріло, адже от Насірову за озвучені 2 мільярди гривень – воля вольна. Та й взагалі: що для українських корупціонерів якихось 60 мільйонів доларів, коли он президент на Мальдівах сніданок замовляв за 10 тисяч доларів?

Українці, бачучи, як засудили Манафорта, усвідомили всю ницість української феодально-олігархічно-нащадко-комуністичної влади?

Одна частина суспільства – прозріла, інша – робить вигляд, що нічого не сталося, а влада, в особі президента, розуміючи, що прояв її клептократії та брехні вже набрид не лише українцям, але й західним партнерам, - просить вибачення, як мала дитина.

І все це на фоні відсутності в Україні законності, повного свавілля силовиків, розкрадання бюджетних коштів, але вже - прозоро, покривання осіб, які вивели з країни куди більше коштів, ніж за яких засудили Манафорта, та сприяння діяльності кума путіна, який в Україні себе почуває комфортно, бо… має свої стосунки з президентом Порошенком.

Єдине, що насправді турбує оточення Порошенка, це думка, що і їх можуть, як Манафорта. Але такі думки вони від себе женуть. Впевнені – відкупляться, або ще щось придумають.

Ігор ЛОШКАРЬОВ, «Конфлікти та закони»

Фотоколаж «Конфлікти та закони»