​Розмірковування над деякими уроками

Цей текст не про міжнародну політику і не про талібів. І є суб'єктивною думкою. Він, скоріш, про реалії, які торкаються і України. А точніше - текст про Україну і те спільне, що, як виявилось, у Афганістана і України таки існує. Особливо в контексті розгляду діяльності урядів, президентів, «еліт» та втілених симулякрів реформ.

Коли українці виходили на Майдани, вони хотіли одного - змін. Змін в бік Європи, аби отримати і вищі доходи, і чесний суд, і права громадян. І перший і другий Майдани були підтримані західними союзниками. І українці на останньому Майдані повірили у можливість змін на краще, навіть, незважаючи на те, що росія розв'язала неоголошену війну, яка українців не злякала, а, навпаки, об'єднала і громадяни стали на захист своєї країни.

І ось з 2014 року можна починати проводити схожі та відмінні паралелі між Афганістаном та Україною.

Порошенко, як і уряди Афганістану, проводив реформи. Як нам відомо, їх відбулось аж 144. Але що в тих реформах схожого, так це те, що на них виділялись кошти, проводились великі піар-компанії, звіти та презентації, однак інтересів громадян в тих реформах не було. Все, що пропонувалось, було симулякром. І не тому, що реформи мали погану назву, або вони не потрібні країні. Просто все реформування зводилось до імітації процесу без бажання зміни системи.

Сьогодні, пишучи і говорячи про Афганістан, більшість воліють не згадувати, що до війни, яка розпочалась військовим вторгненням Радянського Союзу під приводом боротьби проти повстанських груп моджахедів, Афганістан був майже європейською (хоч і бідною) країною з помірним мусульманством. Можливо, як нинішня Турція. Фото тих часів, які можна знайти і сьогодні, демонструють аж ніяк не радикальне суспільство. Тож у демократичного уряду, який було приведено до влади американцями, була можливість повернути порядки і правила, які існували до війни, врахувавши всі інтереси суспільства. І такі зміни не викликали б у суспільства відторгнення, оскільки воно вже жило за тими правилами.

Однак, зважаючи на те, що світ спостерігає сьогодні, окрім реально правильних речей (і то на вимогу американців: рівність жінок, введення декларування і.п.), видко, влада займалась аж ніяк не перетворенням і розбудовою суспільства і, тим паче, соціальною сферою.

Як написав у своєму ФБ Ігар Тышкевіч, з приходом американців до влади в Афганістані було приведено новий демократичний уряд. Але його формування було досить специфічним - повернення з еміграції частини лідерів, яких не сприймало афганське суспільство, які з перших же кроків почали з ігнорування національних і племінних особливостей.

Однак, хіба в Україні відбулось інакше? Велика кількість усіляких консультантів, радників та громадських активістів, котрі отримали владу, або були нею обласкані, одразу стали запроваджувати дивні зміни, які називали «реформами», і проявляти дивну поведінку, чим почали викликати у суспільства супротив і здивування. Саме при Порошенкові почали багато говорити про реформи, і при тому життя українців ставало дедалі гіршим. І, звісно, люди заходилися цікавитись у тій же «Вікіпедії», що таке реформа? Однак у2016 році російську версію Вікіпедії підредагували, і громадяни, котрі шукали пояснення терміну, могли прочитати ось таке тлумачення, яке, між іншим, і сьогодні там вказано: «Рефо́рма (лат. Reformo) -изменение правил в сфере человеческой жизни, не затрагивающее функциональных основ, или преобразование, вводимое законодательным путём.

В частности, процесс преобразования государства, страны (края, региона) и общества начинаемый властью по какой-либо необходимости. Конечная цель любой реформы - укрепление и обновление государственных основ, что, однако, не всегда несёт за собой улучшение уровня жизни, сокращение государственных расходов и наоборот - увеличение доходов».

Скажіть, хіба люди будуть бажати таких «реформ»? Але в тій же Вікіпедії, обережно, вгорі, вказано: «Эта статья или раздел описывает ситуацию применительно лишь к одному региону, возможно, нарушая при этом правило о взвешенности изложения». І дійсно, зміни редагування на той час відбулись після чергових скандалів відносно реформ в Україні у 2016 році.

Чому були внесені такі зміни, а Вікіпедія, після того, як обурені українці виказали своє здивування центральному офісу Вікіпедії, таки додало фразу про «стосовно лише до одного регіону»? Тому що в офіційних тлумачних словниках, та й в англійській версії Вікіпедії, людина прочитає: «Reform (Latin: reformo) means the improvement or amendment of what is wrong, corrupt, unsatisfactory, etc. Reform is generally regarded as antithetical to revolution», тобто: «Реформа (латинське: «Реформа») означає поліпшення або виправлення того, що неправильно, корумповане, незадовільне. Реформа зазвичай вважається протилежністю революції».

Правда, відчувається різниця між двома трактуваннями? Однак Влада Порошенка і тих, кого він з собою привів, не збиралась будувати країну за європейським взірцем. Їх якраз влаштовувало, щоб реформою вважались зміни, котрі призводять до зміцнення і оновлення державних засад (їхньої влади) і які не нестимуть за собою поліпшення рівня життя та скорочення державних витрат (на себе) і не нестимуть збільшення доходів громадян.

І все це було підтримано активістами, Порошенко, а також борцями з корупцією при януковичі: економістом Андерсом Ослундом та Томашем Фіалою - генеральним директором компанії «Dragon Capital» та деякими іншими.

Спочатку вищезгадані особи сприймались українським суспільством добре: вони розвінчували корупцію януковича, розповідали про те, які зміни потрібні економіці, як їх правильно вводити. Однак, отримавши при Порошенкові можливості дотичності до влади і її використання - на 180 градусів змінили своє світобачення і поведінку. Ба більше, Фіала зміг саме при Порошенкові стати олігархом, а згодом і спонсором партії «Голос».

Тож чому та чи потрібно звинувачувати у таких діях української влади політику США щодо нашої країни? Здається, що відповіді на ці питання є простими, і можна звинувачувати всіх та вся. Тим не менш, знаючи українські «комуністично-кримінальні» еліти, треба усвідомлювати, що ці особи понад тридцять років створювали для себе годівницю і віддавати її - не збирались. Але, щоб почати отримувати гроші від США та Європи, вони повинні були зробити дві речі. Перша: знайти собі лобістів, котрі на Заході будуть їх вихваляти, розказуючи, як вони правильно все роблять, аби там вірили в реформи, друге - робити багато піару у ЗМІ щодо імітації реформ. А от з лобістами, які виявились більш ласими до грошей, ніж до тих цінностей, які вони пропагували при януковичі, «комуністично-кримінальні» еліти почали гарно розплачуватись, здаючи інтереси країни в інтересах третіх осіб.

Що можна було б таки закинути США, так це не висунення пропозиції щодо арешту грошей українських клептократів та відсутності вимоги РЕАЛЬНОЇ відповідальності не за невнесення чогось в декларацію можновладця та чиновника, а за те, що така особа не може довести, де вона взяла кошти на придбання, що задекларованого, що незадекларованого майна, і звідки у неї гроші в кеш та на офшорах? За все інше адміністрація Білого Дому нести відповідальність не може, оскільки ті, кого в Україні присадили на гроші, у своїх слайдіках, скоріш за все, показували іншу, красиву картинку. Так само, як певні ГО навчились писати красиві звіти для донорів, більше імітуючи діяльність, ніж її впроваджуючи.

Саме тому влада Порошенка і наблизила до себе ті ГО, представники яких були їм дуже близькі за духом: аморально-безпринципні особи, котрі вміють переконувати і правильного говорити, але не зобов'язуються щось із цього втілювати, і які, як згодом з'ясувалось, виявились... дітьми та онуками колишньої партноменклатури.

Звісно, українці майже з ручкою вивчали інтерв'ю екс-посла Канади Романа Ващука: «Що було не так із західною підтримкою реформ в Україні». І що стало зрозумілим з цього інтерв'ю, так це те, що українські «комуністично-кримінальні» еліти погодились на певні дивакуваті умови транснаціональних корпорацій в обмін на лояльність до своїх персон та лобізм на заході, і тому на українцях і провели дивакуваті експерименти, які неможливі в нормальних країнах.

Українці і сьогодні не розуміють, що то за люди, котрі сидять у всіляких радах і отримують за це шалені гроші з бюджету України? Більшість громадян не можуть усвідомити, як може бути так, аби підприємство з наглядовою радою з шаленими зарплатами було збитковим, але усі члени рад отримували велику зарплату і вчасно? Навіть арешт Новака - екс-глави Укравтодору у Польщі за підозрою в корупції не призвів до якихось змін - влада продовжувала працювати за правилом негативного відбору: людина з судимістю, або замішана в корупції, або колишній рекетир, або ж протеже потрібної людини - робить кар'єру у владі.

Але цих людей до влади в Україні приводив не Білий дім, а українські «комуністично-кримінальні» еліти та клептократи. Саме Порошенко витягнув (можливо, за змовою з Фіалою) на гора аморального Мілованова, котрий і не криється, що його домівка - то США, а не Україна.

Аморальність тих, хто при владі, і призводить до деградації в країні. Коли люди, що отримують владу, ставлять за мету не створення держави і її покращення та розвиток, не розвиток економіки і підвищення соціальних стандартів, а власне збагачення та отримання статусу, знову ж - заради збагачення, це і призводить до деградації країни, а також появи груп, типу «Талібан». В Україні таку нішу можуть легко посісти «Азов» чи «Національний корпус». І для того, щоб розпочати свою діяльність, їм лише треба почати грати роль робін гудів, а пересічні громадяни, котрі втомились від поборів, знущань та свавілля, навіть не стануть давати їм опір. Звісно, це не означає, що якщо такі захоплять владу, вони лишаться робін гудами, однак, будь-які мілітаризовані групи, котрі знищують представників влади, що загрузли в корупції, крадівництві, свавіллі та безкарності, будуть користуватись попитом і популярністю, оскільки люди усвідомлюють, що виборів в Україні для зміни влади — немає. А останній закон про вибори, котрий зробили під квоти, взагалі призведе до того, що громадяни перестануть ходити на виборчі дільниці, адже який сенс на дільниці голосувати за одного від партії, побачити, що він виграв, але по квоті до ради провели інших, за яких не голосували? І може статись ситуація, як і в тому ж Афганістані, коли, як нині пишуть ЗМІ, останній президент легалізував себе на другий термін в президенти лише двома мільйонами голосів, а основна маса громадян на вибори не прийшла. Та й тікав він, як знову ж повідомляють відкриті джерела, як український янукович - вивозив гроші.

Тож, чи міг хто подумати, що особа, котра працювала у Всесвітньому банку та посідала такі високі пости у міжнародних організаціях, обере замість побудови суспільства і повернення Афганістану хоча б до порядків 1979 року, вносячи певні демократичні корективи, але з урахуванням інтересів громади та усіх національних тенденцій, - ціль власного збагачення та свого оточення, повністю ігноруючи інтереси населення країни?

Однак ті, хто нині захопив владу в Україні, навіть освіти не мають. Вони мають куплені дипломи, прослухали курс у Трускавці та вміють організовувати схеми. І це не ті люди, котрі повинні говорити з партнерами з США, оскільки у США є власні інтереси своєї країни, які вони і відстоюють, а трускавецькі, аби їм перепала копієчка, або погладили по голівоньці, готові продати все. Тож від України повинні бути державники, котрі відстоюватимуть інтереси України, а не такі, як Мілованов, котрий розказує, що, щоб зробити кар'єру, треба бути мерзотою і покидьком та погоджуватись на будь-яку аферу заради отримання власного відкату вже в Україні.

І було б дуже добре, аби конгрес США та провів аудит витрачених своїх коштів на реформи в Україні і таки ввів санкції проти тих, хто гарно на тій допомозі заробляв та заробляє, повністю ігноруючи інтереси громади країни, в якій вони представляють чи представляли владу. І, головне: не треба ставити на лобістів типу Шабуніна, Мілованова, Гончарука, Данилюка, а тим паче на ставлеників клептократів. Це якраз і є та зграя, яку не сприймає суспільство України, бо своїми діями вони довели, що інтереси України їм не так цікаві, як інтереси третіх осіб. Та й деякі ГО, які в повазі у донорів, довели, що для України вони готові лише шкодити. Не потрібно робити спробу продавлювати законопроекти, котрі не сприймаються 89% населення, особливо закон про землю та деякі інші, котрі не викликають у суспільства нічого, окрім бажання озброюватись і відстрілюватись від реально корумпованої влади та депутатів. Тим не менш, несприйняття нинішнього закону про землю аж ніяк не означає, що українці проти власності на землю. Це означає, що вони проти саме цього закону, у такому вигляді, котрий у кінцевому результаті може позбавити їх права на землю. Ну і ще США можуть допомогти українцям не лише у боротьбі проти російських окупантів, а й реальною можливістю проведення розслідувань та арешту рахунків клептократів, чиновників вищого рівня та багатьох нових, вчора ще бідних депутатів, котрі прийшли на посади, у тому числі і президентів заради статусу та збагачення, здаючи інтереси держави. А оскільки гроші вони тримають в офшорах та США, то в цьому питанні допомога правоохоронної системи США щодо чистоти та чесності отриманих коштів тими покидьками — була б доречною. Як зазначив Ігор Луценко на своїй сторінці у ФБ: «реформи потрібні, але за нашими рецептами, котрі приготують нам наші фахівці, разом з тими іноземцями, кого ми вважаємо за доцільне запросити». Тобто, Україні вкрай потрібні реформи. І судова - у першу чергу. Але аж ніяк не у виконанні осіб, у котрих американські чи європейські паспорти, і вони сюди їдуть доїти і ділити бюджети, а не реформувати країну. Інакше і в Україні з’явиться свій «талібан», тим паче, що історичні паралелі існують.

Оксана КОТОМКІНА, «Конфлікти і закони»

Афганістан 70-і роки. Фото з відкритих джерел