Політика

  Напередодні парламентських виборів 2012 партія «УДАР» Віталія Кличка без докорів сумління продемонструвала, наскільки їй байдужі інтереси виборців. Про це свідчить, перш за все, передвиборчий список політичної сили, який неодноразово піддавався жорсткій критиці експертів та ЗМІ. Нікого, окрім колишніх чемпіонів світу та Європи з силових видів спорту, боксерів, президентів спортивних федерацій, менеджерів компаній відомих олігархів та тушок-перебіжчиків з БЮТ політ сила «Удару» нам не запропонувала. Політсила виявилася сформованою з безликої маси технічних кандидатів, покликаних на банальне лобіювання далеко не народних інтересів.

  В Україні так склалось історично, що до крісел Верховної Ради здебільшого потрапляють особистості, які, маючи попередній досвід розкрадання Державного бюджету, прибрали собі до рук немалий статок, а нині витрачають його на свої власні передвиборчі кампанії. Деякі з таких персоналій за часи своєї чиновницької діяльності позаводили собі «добрих друзів» і за додаткові матеріальні внески до бюджетів передвиборчих кампаній в перспективі готові відстоювати у Раді лише інтереси своїх благодійників. Їхніми відкормленими пиками рясніють зовнішні рекламні носії столиці. Їхні доброзичливі вищири з кривими посмішками зустрічають нас з ранку і продовж дня супроводжують майже всюди. Інколи здається, що відкриваючи кришку унітазу і вмощуючись спорожніти, слід стерегтися якоїсь там Королевської, чи то Шевченка, Горбаля, Парцхаладзе, Силантєва та Крикунова з Кличком, які, піймавши слушний момент, намагаються проникнути в середину тіла та душі та міцно там закріпитись.

  Люди є люди. Кожна особа завжди захищатиме власні інтереси, а вже потому буде думати про інтереси інших. Але існують питання, коли розмірковувати доводиться вже масштабніше, і, забувши чвари і власні амбіції, думати про суспільство, в якому ти живеш.

  Чем ближе к выборам, тем агрессивнее ведет себя партия власти. А как иначе? Внутренняя социология показала, что даже в Донецке и Луганске пакращення вызывает рвоту, и люди уже сознательно готовы плевать в того, кому вчера целовали ручки.

  Учитывая сложившуюся в украинском обществе мировоззренческую политику в отношении Евразийского Союза и Украины, пришло время расставить все точки над «i». И простыми разговорами в интернет пространстве прийти к определенному мнению - сложно, поскольку честного и открытого диалога провести еще никому не удавалось.