​Сам собі янукович, або Як під Києвом гопота знищує пресу і права людини

Здавалося б, що після скандалу з судимостями януковича у владі не повинно з’являтися осіб, котрі у своєму житті мали судимості. Особливо за розбій та крадіжки. Проте нині модно: отримати довідку про погашення судимості і – у владу. Як виявляється, тепер в українських радах різних рівнів сидять колишні злочинці, що мають довідку про погашену судимість, а народ – тішиться, напевно через те, що хоче бути обкраденим, злиденним та у рабстві. Без права мати власну точку зору і, тим паче, отримувати інформацію, що не співпадатиме з точкою зору представників влади, що пройшли суворий шлях від посіпаки урки до великого чиновника.

Узурпація влади як механізм впливу

Ті, хто дорвався нині до влади в Україні, наразі вже й не приховують, що у них завдання не захищати громади міст та селищ, а ділити між собою майно громади, дерибанити землю, віджимати бізнес у неугодних, але при цьому ще й піклуватись про те, аби усілякі газетярі нічого подібного суспільству не повідомляли, адже хтозна: може, серед громади котрийсь прочитає в газеті про викрутаси крадіїв та шулерів і вирішить, що він - такий собі Чіпка, який може забажати не лише владні повноваження скоротити представнику знахабнілої влади. Та й під час виборів потрібно, аби випускались газети, які лише славитимуть владу, брехатимуть про її досягнення та, головне, – не писатимуть про колишні «досягнення» славетного мера, котрий, як повідомляють ЗМІ та й той же Google (що легко перевіряється, треба лише у пошуковик поставити словосполучення «момот судимість») свій життєвий шлях розпочинав з крадіжок з проникненням в чуже житло.

Тож не дивно, що влада Вишгорода, що під Києвом, пішла на порушення і закону і здорового глузду у боротьбі з головним редактором газети «Вишгород». І вже не вперше за останні місяці на розгляд сесії Вишгородської міської ради виносить проект рішення про затвердження Статуту комунального підприємства «Редакція газети «Вишгород» у новій редакції, при тому, що новоявлений документ фактично узаконює цензуру та надає необґрунтовані повноваження міській раді, зокрема – міському голові, чим порушує низку законів, приміром – антикорупційного та про роздержавлення ЗМІ.

Ба більше: у порядку денному на останній сесії, що відбувалась 30.03.2017 року, навіть вказали, що розглядатимуть звільнення головного редактора саме за положенням статуту.

Звісно, уркагани - вони такі. Для них навіть імітація законності є недоречною. Та й чого критись, як повідомляють ті ж ЗМІ, уродженцю російського Іркутська? А те, що нині майже ручна міськрада Вишгорода не поділяє проукраїнських позицій, стало зрозумілим після того, як депутати провалили голосування за звернення до президента, яким пропонувалось: заборонити переслідування учасників блокади, вимагати відставки Аброськіна, Авакова, припинити усі стосунки з ОРДЛО, заборонити торгівлю товарами російського виробництва в Україні, позбавити банки російської федерації ліцензії та права працювати на території України, визнати АТО – війною, яка ведеться росією проти України, взяти під контроль держави стратегічні об’єкти, які перебувають в руках російського капіталу. Чи може справжній патріот своєї землі не підтримати таких вимог? Але коли мер поділяє погляди росії, то на що можна очікувати, коли депутати не дбають про громаду, а лише думають, як вгодити колишньому, як пишуть ЗМІ, домушніку, що промишляв крадіжками з проникненням до житла.

Тож і дивуватись тому, що мер (який на сесії своєю поведінкою дуже нагадував Добкіна молодшого) вирішив через узурпацію влади знищити місцеву свободу слова, - не доводиться. Щоправда, спосіб, яким обрано знищення газети та головного редактора газети «Вишгород» - совковий. Напевно тому, що більшість комуністо-чекістів з самого початку появи своєї ідеології обрали напрямок доносів, оскільки більшість з них були бандитами (той же Сталін до революції банки обкрадав). І в цьому випадку мер Вишгорода поставив на начебто колектив редакції, який принизився до примітивного наклепу, що не відповідає дійсності. Про що, між іншим, і написала вишгородський блогер Алла Петрова, поставивши в одній зі своїх статей певну низку доволі раціональних питань. Але саме через цю статтю черговий номер газети було заблоковано. І не ким-небудь, а керівником комунального підприємства, який хоч за фахом і журналіст, але, напевно, переконаний: хто платить, той дівчинку і танцює. А пан Ткач, видко, любить, коли його танцюють. За те і відробляє. І не дивно, що одноосібним рішенням директора КП «Редакція газети «Вишгород» В. О. Ткача макет за спиною головного редактора було переверстано, а роздруковану та підписану автором статті та головним редактором газети М. Ю. Кочелісовою верстку знищено.

Порушення закону для мера Вишгорода – не проблема

Як вже наразі зрозуміло, намагання переписати статут газети має декілька цілей. Це не лише взяти під контроль свободу слова, а й продемонструвати вишгородцям, що саме мер з кримінальним минулим (як про це красномовно пишуть ЗМІ) повністю контролює громаду міста, депутатів та й усі гілки влади. А те, що запропоновані зміни не приводять Статут у відповідність до вимог законодавства України, проте знахабніло порушують його норми та інші вимоги законодавства України, красномовно написала у своєму висновку Людмила Опришко, адвокат, медіа-юрист з гарячої лінії НСЖУ-ОБСЄ. З висновку видко, що мер Вишгорода йде як на порушення норм Конституції України, так і закону. Так, наприклад, Вишгородський міській голова не має права призначати керівника комунального підприємства, як це зазначено у пункті 9.2.1, пункти 9.2.1-9.2.10 проекту Статуту порушують вимоги статей 19 Конституції України, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування, 78 ЦК України, Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та інші вищезазначені правові норми. На порушеннях законодавства наголошувала і медіа-юрист Людмила Панкратова, котра до 21-ої лютневої сесії готувала власний юридичний висновок.

Та й включення Вишгородського міського голови до органів управління комунального підприємства «Редакція газети Вишгород» - майже досягнення. Навіть для нинішніх розгульних та кримінальних часів, отаке – нонсенс, оскільки подібне означає, що пан мер бажає не лише контролювати колектив, а ще й змусити його звітувати за кожне слово, бо йому потрібна цензура - як тиск на журналістів.

Та от що прекрасно: коли медіа-юрист Олексій Ржанов на сесії в обличчя меру сказав, що голосування за зміни до Статуту призведуть до того, що з радою будуть судитись (а це – видатки громади, а потому повернення судового збору і оплата юриста), пан Момот без вагань заявив, що хай головний редактор газети йде до суду. Напевно, мер Вишгорода переконаний, що будь-якого суддю – купить, адже нормальна людина, прочитавши висновки юриста, такого б не верзла. Але, споглядаючи за поведінкою пана Момота, складалось враження, що він живе за правилом: у мене все схвачено і за все – заплачено.

Проте, розчаруємо самовпевненого у собі мера-узурпатора, що корчить з себе міні-януковича: і не такі, як він, суди програвали. Були люди куди «крутіші», і тих суд змусив відшкодовувати і судовий збір, і роботу адвоката, і дотримуватись закону, бо знахабніло порушувати закони не може ніхто, навіть Порошенко.

А загалом в Україні потрібно внести законопроект про заборону в минулому засудженим балотуватися на виборах, особливо тим, хто за вироком суду був звинувачений у розкраданнях, крадіжках та розбоях. Тоді і склад місцевих рад, а то й ВР - суттєво зміниться.

Конфлікти і закони

Фото Інтернет