​Вирок Ламіну Діаку - французький удар по російській спортивній корупції

А нещодавно вітчизняні ЗМІ опублікували, як для України, сенсаційну новину: колишнього главу Асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF) Ламіна Діака, котрий очолював організацію з 1999 по 2015 роки, таки французький суд засудив за покривання російських допінгових справ в обмін на хабар.

Для України подібне є певним шоком. Все ж у нас не звикли, аби спортивних корумпованих функціонерів ловили «на гарячому» і доводили справу до реальних строків та великих штрафів. А у Франції 87-річного екс-главу IAAF було засуджено до чотирьох років ув'язнення і оштрафовано на 500 000 євро. На жаль, окрім повідомлення про цей факт наші ЗМІ чомусь не розповіли більш детально про реальну роль Росії в цій справі і про те, як росіяни скоювали черговий злочин, аби зміцнити свої позиції на міжнародній спортивній арені.

Про що промовчали?

Разом з Ламіном Діаком, його сином Папа Массата Діаком, адвокатом Діака Хабіба Сіссе та деякими іншими чиновниками від спорту заочно було засуджено президента Всеросійської Федерації легкої атлетики (ВФЛА) Валентина Балахничьова та колишнього головного тренера російської збірної на дистанції - Олексія Мельникова. Людей, які мають дуже тісні зв'язки не лише з російськими топовими політиками, а й з представниками українського спорту (не лише легкої атлетики, а й футболу).

Колишній президент Всеросійської федерації легкої атлетики (ВФЛА) Валентин Балахничьов та колишній глава Міжнародної федерації легкої атлетики (ІААФ) Ламін Діак

Даючи свідчення, Діак визнав, що робив все від себе залежне, аби гальмувати розгляд справ про допінг у російських спортсменів у період з 2011 по 2013 роки. Але, не визнавши себе корупціонером, наголосивши, що робив це, аби зберегти спонсорську угоду з російським банком і уникнути публічного скандалу. Разом з тим, слідство встановило, що Діак взяв хабарів від росіян на загальну суму 3,45 мільйона євро та розплатився з іншими спільниками із Міжнародної асоціації легкої атлетики (IAAF) за допомогу в покриванні допінгового скандалу. І ці кошти, як констатували французькі правоохоронні органи, перераховував саме Валентин Балахничьов.

Нині Валентин Балахничьов і Олексій Мельников довічно дискваліфіковані Спортивним арбітражним судом, а французька прокуратура заарештувала особистий рахунок Балахничьова. Однак, що важливо і що є чітким маркером російської політики, Балахничьов відмовився співпрацювати зі слідством, але через суд робив спробу знівелювати докази проти себе, заперечуючи як висновки звіту Діка Паунда, так і факти, отримані французьким слідчими. Тим не менш, французькі слідчі запевняють, що саме Балахничьов заплатив Діаку близько 3,45 мільйона євро в обмін на закриття семи допінгових справ щодо російських атлетів напередодні Чемпіонату світу-2013. Також слідство констатує, що Балахничьов був посередником в укладенні згаданого вище спонсорського контракту IAAF з одним з російських банків. Тому-то, визнавши винним Балахничьова засудили до трьох років умовно. Сам колишній президент Всеросійської федерації легкої атлетики усі звинувачення заперечує, а на додачу, у стилі вже звичної російської нахабності, заявив: «Я не живу у Франції. У нас є свої закони в Росії, які захищають російських громадян».

Також французькі правоохоронні органи наголошують, що 15 мільйонів доларів були спрямовані на компанії сина Діака, включаючи комісійні та гроші за контракти та продаж прав на телебачення, саме в той період часу, коли його батько очолював Міжнародну асоціацію легкої атлетики. Крім того, Діак-старший домовився про угоду «повний захист» з вищими російськими політиками в обмін на фінансування виборчих перегонів свого товариша Маккі Саллу у виборах президента Сенегалу 2012 року.

Російські корупційні метастази

Сьогодні російські політики, вже не криючись, відкрито заявляють, що використовують спорт в якості інструменту ідеологічної пропаганди та політичного маніпулювання, а російські вчені на замовлення Кремля, як в радянські часи, публікують розлогі наукові статті про «глибоке проникнення політики у спорт, який виступає в якості арени здійснення політичного протистояння у боротьбі за міжнародний авторитет і лідерство». Там переконані, що перемоги в спорті - це демонстрація політичної сили на міжнародному рівні.

Підкуп і використання допінгу – абсолютно прийнятні методи для російських політиків та спортивних чиновників. Це стало звичним інструментом міжнародної гібридної стратегії Росії, так званої «м’якої сили» з метою політичного домінування. Справа Ламіна Діака – лише одне з багатьох тому підтвердження.

Згадаймо, ще 2015 року колишній президент ВАДА (Міжнародного антидопінгового агентства) Дік Паунд видав свій викривальний звіт, в якому окрім звинувачень на адресу Ламіна Діака, повідомляв, що міністр спорту РФ Віталій Мутко систематично покривав вживання допінгу російським спортсменами. У цьому контексті варто згадати також інший скандал 2015 року, але вже у царині футболу, коли світову спільноту сповістили, що Міжнародний союз футбольних асоціацій ФІФА вважається загальновизнаним розсадником корупції, що призвело до відставок таких «титанів», як президенти ФІФА та УЄФА Зепп Блаттер і Мішель Платіні. З того часу і почали пов’язувати і вважати найбільш корумпованими видами спорту футбол та легку атлетику.

Можна не сумніватися, що доведення російської корупції французькими правоохоронними органами у справі Ламіна Діака матиме логічне продовження в подальших міжнародних кримінальних розслідуваннях. Як повідомляла The New York Times, прокуратура Нью-Йорка почала перевірку підозри у вимаганні коштів, відкатах, а також відмиванні грошей і шахрайстві у процесі виборів господарів ЧС світу з легкої атлетики в 2019 і 2021 роках. Прокуратуру Східного округу штату Нью-Йорк дуже зацікавила діяльність однієї зі структур, що опікується спортивним маркетингом. Прокурори підозрюють, що компанія Helios Partners допомагала функціонерам деяких країн виграти право на проведення великих спортивних змагань. За інформацією The New York Times, ця ж структура сприяла Росії в процесі отримання права на проведення Олімпіади-2014 в Сочі і ЧС-2018 з футболу.

Висновки для України: скільки коштує дружба з Росією?

Отже, гасло «Спорт поза політикою!» в часи російсько-української війни з вуст прихильників курсу на примирення з Росією, агітаторів за участь українських спортсменів у змаганнях на території Росії сприймається не інакше, як знущальне пропагандистське кліше.

Але не секрет, що представники деяких видів спорту в Україні мають тісні зв’язки з представниками спорту з РФ. Поговорюють, що українські функціонери в царині футболу мають доволі дружні стосунки з колишнім президент Всеросійської федерації легкої атлетики Балахничьовим, а французька Le Monde свого часу повідомляла, що в червні 2009 року перший віце-президент IAAF, а нині президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка перевів 45 тисяч доларів на рахунки офшорної компанії New Mills Investments, бенефіціаром якої тоді був Балахничьов, який раніше обіймав посаду скарбника IAAF. У матеріалі також нагадується, що незадовго до перерахунку грошей Бубкою New Mills Investments перерахувала майже аналогічну суму компанії Папа Массата Діака.

Також, як писало видання sport.24tv.ua, колишній губернатор Ріо-де-Жанейро Сержіу Кабрал заявляв, що за підтримку заявки його міста при виборі столиці Олімпійських ігор-2016 почесні члени Міжнародного олімпійського комітету отримали від нього хабар. Тоді теж згадувалось ім'я українського функціонера. Також був скандал через нібито голосування за допуск Росії на Олімпіаду.

Жодних корупційних зв'язків підтверджено не було, але, як говорять в Одесі: ложечки знайшлись, а осад - лишився. Тож чи потрібно українським функціонерам ставити на собі чергові плями проросійського сліду?

Люди зі здоровим глуздом, навіть, якщо вони вщент проросійські (а таких в українському спорті, як і в політиці - багато), все ж заради збереження свого іміджу та посад - не ризикували б. Ба більше, робили би все від них залежне, аби їх не лише не запідозрили у тому, що вони лобіюють заради інтересів росіян певних людей на певні посади, а й пам'ятали б, що Росія, пропонуючи послугу, завжди потім попросить дещо не зовсім законне, а подібне може зашкодити інтересам українського спорту, і безпосередньо деяким українським спортивним функціонерам, бо після слави і визнання йти зі спорту з міткою і соромом - якось непереливки. Тим більше, коли буде розуміння, що до такого провалу певні зусилля докладались добровільно.

Ну, а зважаючи, що Росія не шкодувала грошей заради просування своїх інтересів для Ламіна Діака, тодішнього глави Асоціації легкоатлетичних федерацій, а також фінансування президентських виборів у Сенегалі, і це за умови, що подібне не входить у перше коло політичних інтересів Росії, можна лише припустити, скільки вона готова заплатити за те, аби в Україні на всіх значущих спортивних і політичних посадах знаходились ті, хто буде чутливим до інтересів Росії.

Оксана КОТОМКІНА, «Конфлікти і закони»

Фото з відкритих джерел