Феміда відкрила лице: український суд відмовився визнавати факт збройної агресії Росії проти України

Український суд відмовився визнавати факт збройної агресії Росії проти України. Якщо МЗС та Генеральна прокуратура не заперечувала проти задоволення заяви, то Президент в особі представника категорично наполіг на відмові у встановленні факту збройної агресії.

Про це повідомляє open-court.org, передають «Конфлікти і закони».

Таке рішення було проголошеного сьогодні Шевченківським судом міста Києва за наслідками майже 2 років судового розгляду: саме стільки часу розглядалася дана справа.

Ще 29 серпня 2014 року правозахисник та керівник проекту «Відкритий Суд» Станіслав Батрин звернувся до Шевченківського районного суду з вимогою про встановлення факту збройної агресії проти України. Таке звернення було підтримане рядом громадських діячів.



Суд першої інстанції двічі відмовлявся відкривати провадження у справі, проте правозахисник отримував дві перемоги в судах апеляційної інстанції, - за наслідками чого суд відкрив провадження у справі. В подальшому, суддя, котрий слухав дану справу, заявив самовідвід через повідомлення в ЗМІ, за результатами чого відбулася заміна судді.

За час судового розгляду, заявник та волонтери змогли долучити як докази понад 1000 аркушів офіційних документів органів державної влади на підтвердження фактів:

1) вторгнення/нападу збройних сил Російської Федерації на територію України, а також окупацію та анексію частини території України;

2) блокади портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами Російської Федерації;

3) нападу збройних сил Російської Федерації на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;

4) засилання Російською Федерацією озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України;

5) вбивства громадян України.

Фактично, силами громадськості вперше створено об'єднану хронологію фактів підготовки Росією до вторгнення, самого вторгнення та подальшого вчинення злочинів проти України. Це підтверджується офіційними відповідями Генштабу ЗСУ, Міноборони, Міністерства внутрішніх справ, СБУ, Антитерористичного центру, органів розвідки та наявні у матеріалах розслідування ТСК Верховної Ради України. Також отримано всі матеріали, якими володіє Генеральна прокуратура в розрізі саме збройної агресії.

В ході судового розгляду було допитано ряд свідків. Зокрема, свідок Сенченко Андрій Віленович (у період окупації Криму і початку військових дій на Донбасі виконував обов'язки заступника глави Адміністрації Президента України) навів обставини бездіяльності вищого керівництва країни в епізодах звільнення заручників. Зокрема, наведено обставини бездіяльності глави адміністрації президента Бориса Ложкіна.

Примітно, що 9 лютого до суду надійшов факс з Адміністрації президента за підписом Б.Ложкіна з проханням відкласти засідання у справі з метою формування правової позиції та надання пояснень, а в подальшому позиція Президента була сформована чітко - Президент просив відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту збройної агресії Російської Федерації.

Цікаво, що дивну роль у процесі відіграло Міністерство внутрішніх справ: спочатку МВС розмістило в себе на сайті інформацію про володіння доказами присутності регулярних військ РФ на території України. Однак, після того як суд виніс ухвалу про витребовування таких доказів від МВС, у міністерстві надали відповідь, що не можуть їх надати, бо людина, яка їх розміщувала, - у відрядженні. Такі докази на дві вимоги суду з боку відомства А. Авакова не надані.



Нагадаємо, що участь у даній справі беруть: заявник Батрин Станіслав Віталійович, Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство юстиції України, Генеральна прокуратура України, Антитерористичний центр при СБУ, Посольство Російської Федерації в Україні, Президент України в особі Адміністрації Президента.



Коментар: «Це, безумовно, політичне рішення. Потрібно брати на себе відповідальність, а навіщо? Ми послідовні, йдемо далі та оскаржимо рішення в апеляції, але завдячуючи безхребетності судів та виконавчої влади сьогодні Росія поінформує всі країни світу, що навіть український суд не визнає агресію РФ. Нам варто набратися терпіння і рухатися в обраному напрямі. Я думаю, суспільство має бути консолідованим навколо даного питання. По суті - це і є наша стратегічна мета: показати людям правду та об'єднати навколо національних інтересів» - С. Батрин