​Сінгапурське економічне диво. Українські нескінченні «дива»

Боротьба з корупцією та економічні реформи - це не передвиборна програма і не кампанія самопіару для народних депутатів, міністрів і президента. Це напрямок державної діяльності, яка повинна вестися безперервно і методично. Потрібна воля і розуміння кінцевого результату.


Дуже гарний приклад Сінгапуру.

У Сінгапурі авторитарні методи працюють багато в чому завдяки щирому бажанню політичного керівництва протистояти корупції. Чиновники ведуть підкреслено скромний спосіб життя. Кожен засуджений у скоєнні корумпованих дій карається, незважаючи на розміри банківських рахунків і займаної посади. В іншому випадку боротьба з корупцією - тільки видимість. Чи здатна на це українська влада? На жаль, питання риторичне!

З історії Сінгапуру

У XV-XVI ст. Сінгапур входив до складу султанату Джохор. У 1819 р. представник Британської Ост-Індської компанії уклав договір з султаном Джохора про організацію в Сінгапурі торгової зони з дозволом імміграції різних етнічних груп. У 1867 р. Сінгапур став колонією Британської імперії. Англійці надавали Сінгапуру велике значення як важливого опорного пункту на шляху до Китаю.

Під час Другої світової війни Японія зайняла Малайзію і виграла битву за Сінгапур, який перейшов до неї в 1942 р. і залишався під її владою до поразки Японії у вересні 1945 року. З 1959-го Сінгапур став самоврядною державою в складі Британської імперії.

Країна перебувала в тяжкому економічному становищі і вражена беззаконням. Сінгапур був бідною країною, якій доводилося імпортувати навіть прісну воду і будівельний пісок.

Після виборів Лі Куан Ю обійняв посаду прем'єр-міністра. У 1963 р. в результаті референдуму Сінгапур увійшов в Малайську федерацію, а 7 серпня 1965 був виключений з неї і 9 серпня отримав незалежність. З 1959 по 1990 р. Сінгапур, позбавлений багатьох природних ресурсів, зміг вирішити багато внутрішніх проблем, намагаючись зробити стрибок від країни третього світу до високорозвиненої країни з високим рівнем життя.

Лідери країни прийшли до розуміння необхідності приборкати корупцію і свавілля, усвідомлюючи, що без цього держава не має майбутнього. Це послужило підставою для прийняття цілої системи заходів, що відрізнялися строгістю і послідовністю.

Були посилені заходи кримінального покарання за корупційні дії, підвищена незалежність судової системи, різко піднята зарплата суддів і їх привілейований статус, введені жорсткі санкції за дачу хабара або відмову від участі в антикорупційних розслідуваннях.

«Чим вища посада, тим більше їх маєтки, а їхні дружини, коханки прикрашені коштовностями відповідно до посади і впливу їх чоловіків. Сінгапурці, які займаються бізнесом у країнах, де є такі традиції, повинні бути напоготові, щоб не занести подібні звички додому», - писав Лі Куан Ю.

На даний час Сінгапур посідає лідируючі місця у світових рейтингах відносно відсутності корупції, економічної свободи, конкуренції та рівнем розвитку.

Після отримання Сінгапуром незалежності у 1965 р. його політичні лідери вирішили стати зразком поведінки для чиновників, зробивши відкритими всі дані про свій стан, доходи, комерційні інтереси і фінансові операції. Прем'єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю заявив: «Сінгапур зможе вижити лише в тому випадку, якщо міністри і чиновники будуть непідкупні і кваліфіковані. Необхідно показати сінгапурцям зв'язок між наполегливою працею і високою нагородою за неї. Тільки при такому підході наші громадяни, іноземці стануть вкладати інвестиції в Сінгапур; лише тоді сінгапурці працюватимуть для самореалізації і забезпечать себе і своїх дітей хорошою освітою, замість того, щоб мріяти про зв'язки і сподіватися на подарунки з боку впливових друзів і родичів. Ми повинні будувати завтрашній день!»

Стратегія боротьби з корупцією

Службовці створеного ще британцями Бюро з розслідування випадків корупції були вихідцями з місцевої поліції і психологічно були не готові до серйозної боротьби з цим явищем. Здавалося, викоренити це зло - неможливо.

Лі Куан Ю писав: «Митники отримували хабарі за «прискорення» перевірки транспортних засобів, які перевозили контрабанду і заборонені товари. Персонал Центральної служби забезпечення за певну мзду давав зацікавленим особам інформацію про заявки, що надійшли на тендер. Чиновники імпортно-експортного департаменту отримували хабарі за прискорення видачі дозволів».

Розуміючи, що країна знаходиться в критичному становищі, уряд створив у країні клімат чесності і відкритості, що переводить корупцію в розряд соціально неприйнятних явищ. В основу було покладено принцип «залишатися чесним і непідкупним».

Себе і своїх соратників прем'єр країни Лі Куан Ю, які запустили реформи, характеризував як «групу буржуазних, з англійською освітою, лідерів». «Урядовці були впевнені, що змогли б забезпечити себе матеріально в разі відсунення нас від влади. У більшості з нас працювали дружини, які могли б утримувати сім'ю, якби ми пішли у відставку. А оскільки міністри викликали повагу і довіру людей, то і державні службовці вели себе з гідністю і приймали рішення з упевненістю».

У 1960 р. стратегія боротьби з корупцією була закріплена в законі про запобігання корупції і наділення Бюро з розслідування корупції особливими повноваженнями.

Бодай був момент, коли розслідування було ініційовано навіть проти близьких родичів Лі Куан Ю. Ряд міністрів, викритих у корупції, були засуджені до різних термінів ув'язнення, деякі покінчили життя самогубством або втекли з країни. Серед них були і давні соратники Лі Куан Ю.

«Ві Тун Бун був міністром Міністерства охорони навколишнього середовища в 1975 р. Розслідування почалось, коли він здійснив поїздку в Індонезію зі своєю сім'єю. Поїздка була оплачена підрядником, який будував житло, інтереси якого Тун Бун представляв перед державними службами. Також він отримав в подарунок від цього ж підрядника особняк вартістю 500 тис. сінгапурських доларів, а також два кредити на ім'я його батька на загальну суму 300 тис. сінгапурських доларів для спекуляцій на фондовому ринку, які були видані під гарантії цього підрядника.

«Ві Тун Бун був відданим не комуністичним лідером, починаючи з 50-х років, тому мені було боляче стояти і вислуховувати непереконливі спроби довести свою невинуватість. Він був звинувачений та засуджений до чотирьох років і шести місяців в'язниці, з конфіскацією всього майна. Ві Тун Бун оскаржував вирок, але звинувачення було залишено в силі, хоча термін ув'язнення і був зменшений до 18 місяців», - розповідав прем'єр-міністр.

Лі Куан Ю в своїх спогадах підкреслював, що він постійно насаджував принцип верховенства закону і рівність усіх перед законом, включаючи вищих чиновників і своїх родичів. «Розпочати з проповідування високих моральних принципів, твердих переконань і найкращих намірів викоренити корупцію - легко. А ось створити такі умови, жити відповідно до цих намірів - важко. Для цього потрібні сильні лідери і рішучість боротися з усіма порушниками, без жодних винятків. Службовці Бюро повинні були мати повну підтримку політичного керівництва, щоб діяти без страху і відповідно до закону».

Бюро з розслідування випадків корупції і досі має право притягнути до суду будь-якого громадянина, незалежно від його статусу, рангу або віросповідання. Винятків для вищих держслужбовців, як це має місце в Україні, не робиться. Особлива увага приділяється працівникам силових, судових органів і службовцям, які за родом своєї діяльності займають потенційно корупціогенні посади.

Цікавий факт. Керівництво Сінгапуру впевнене, що великі витрати на виборчі кампанії є прокляттям країн. Витративши значні кошти на вибори, переможці повинні не тільки повернути витрачені гроші з бюджету, але і накопичити кошти для наступних виборів. Це служить спонукальним мотивом для реалізації корупційних схем. Тому лідери Сінгапурської партії народної дії постаралися знизити витрати на ведення виборчих кампаній. У партії не було необхідності поповнювати казну після виборів і роздавати подарунки виборцям в період між виборами, за них це зробили їх вчинки.

«Ми домагалися того, що люди знову і знову голосували за нас. Ми створювали робочі місця, будували школи, лікарні, громадські центри. Ці соціальні блага змінили життя людей і переконали їх в тому, що майбутнє їх дітей - з ПНД. Опозиційні партії також не потребували грошей. Вони перемагали наших депутатів, тому що виборці хотіли, щоб опозиція в парламенті чинила тиск на уряд, і це правильна цивілізаційна політика».

Кожен чиновник при прийомі на службу і далі щорічно зобов'язаний декларувати своє майно та інвестиції в бізнес, включаючи заощадження дружини і дітей. Невідповідність доходів і одержуваної платні веде як мінімум до адміністративного розслідування. Якщо чиновник володіє частками в приватних компаніях, йому можуть запропонувати продати паї та акції, щоб уникнути конфлікту інтересів, якщо - ні, отримати високу посаду не реально.

Список того, що робити не можна державним службовцям:

1. Приймати винагороди від будь-якого члена суспільства як плату за послугу.

2. Приймати подарунки за ухилення від дій.

3. Навмисно допускати помилки в офіційних документах, а також робити брехливі і невірні заяви.

4. Приймати подарунки, запрошення на обід або спільні розваги від будь-якої особи, з яким чиновник є в офіційних стосунках.

5. Займатися будь-якою позаурочною роботою, або комерційною діяльністю без письмового дозволу влади.

6. Приймати винагороду за свої послуги від кого-небудь у якості плати за свої професійні обов'язки.

7. Приймати винагороду або компенсацію від будь-якого постачальника за позаурочну роботу з нагляду за його проектом.

8. Вкладати кошти в бізнес підприємця, з яким чиновник знаходиться в офіційних стосунках.

9. Приймати комісійні і відкати від осіб, які надають послуги.

10. Погоджуватись на пропозиції на безкоштовне обслуговування (допомога з транспортом, реконструкцією) від особи, з якою чиновник має ділові відносини.

11. Вступати в неформальні відносини з будь-якою особою, з якою чиновник має офіційні відносини, і проявляти фаворитизм.

12. Приймати пропозиції взяти участь у закордонній поїздці під виглядом навчання або огляду закордонної продукції.

13. Проводити офіційні зустрічі або переговори в публічних місцях, якщо для цього немає причин.

14. Відвідувати офіс або будинок особи, з яким чиновник є в офіційних стосунках.

15. Брати гроші в борг (відкрито чи таємно).

16. Дозволяти будь-кому оплачувати свої рахунки або позики.

17. Ставити особисті інтереси вище службового обов'язку.

18. Наносити шкоду уряду, наприклад, даючи поради по використанню лазівок в контрактах.

Навряд чи можливо відтворити сінгапурську антикорупційну стратегію цілком. Кожна держава має свою неповторну історію, географічне розташування і особливості політичного управління.

Українська політична система повинна виключати зловживання владою, законом і повноваженнями органів правосуддя і правопорядку. Необхідно зруйнувати корисливий союз чиновників і олігархів.

Потрібна дієва люстрація суддів, правоохоронців, податківців і митників, які за рівнем корумпованості - лідери в світі. Доведеться створювати спеціальні органи по боротьбі з корупцією, як в Сінгапурі і США. Ті, які функціонують в країні сьогодні - професійно, морально не придатні! Вони нам дуже дорого коштують.

Залучення до відповідальності корупціонерів є лише частиною системних заходів по боротьбі з корупцією, особливо в умовах, коли громадяни України не довіряють антикорупційним, правоохоронним органам і судовій системі. Необхідно змінити менталітет населення. Не довіряти прокуророві, який «на 200 відсотків – свій!»

Рівень корупції в країні досяг критичних показників. Про це свідчить хоча б становище країни в міжнародних рейтингах інвестиційної привабливості. Схожа ситуація запустила свого часу в Сінгапурі механізм боротьби з корупцією. Чи відбудеться такі перетворення в Україні і яке буде прізвище лідера-реформатора, залишається таємницею?


Central Supplies Office - урядовий департамент, який займався заготовками і поставками.

Лі Куан Ю .. Указ. соч.

На 2008 р. Сінгапур в індексі сприйняття корупції «Трансперенсі Інтернешнл» знаходився на 4 місці.

Quah Jon S T. Administrative and Legal Measures for Combating Corruption in Singapore.1977.

Address by minister mentor Lee Kuan Yew at the Asian strategy and leadership institute's «World ethics and integrity forum 2005» at Kuala Lumpur on 28 april 2015.

South China Morning Post 2019

Манана АБАШИДЗЕ, «Конфлікти і закони»

Фото надане автором



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Последние новости

Сурков рассказывает о своем участии в событиях на Донбассе. При этом он даже и не думает отрицать, что приезжал на оккупированные территории

подробнее
Конфликты и законы © 2008-2021.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.