Зрив виборів: кому вигідно і хто плекає такі плани

Одним із найбільш популярних трендів останніх тижнів є відтермінування, або й повністю зрив дострокових президентських виборів 25 травня. Цікаво, що часто-густо в цьому намагаються звинуватити Юлію Тимошенко: мовляв, у неї низький рейтинг, а тому вона зірве вибори, щоб таким чином залишити країну в підвішеному стані і керувати нею з-за куліс, а то й повністю злити її під владу Російської Федерації.

Однак великий Бертран Рассел казав: «Якщо якась точка зору дуже поширена, це не значить, що вона не абсурдна». Тому звернемось до фактів. Для початку пригадаємо, хто саме з політиків першим озвучив ідею дострокових виборів, причому термінових. А став ним народний депутат від фракції «Батьківщина» О. Бригинець, який 8 січня 2014 року подав до Верховної Ради відповідний законопроект.

Згадаємо також, що починаючи з 18 лютого тодішньою Об'єднаною Опозицією велись перемовини для забезпечення мирного процесу виходу з кризи. Одним із пунктів було утворення «технічного» коаліційного уряду, а президентом при цьому аж до грудня 2014 року мав залишатися янукович. Саме на дотриманні цих угод зараз наполягає Російська Федерація. Першою ці угоди підтримала фракція «УДАР». Чи треба нагадувати, що одним із основних кандидатів на очільника цього «технічного уряду» при президенті януковичі був Петро Порошенко?

Отже, попередній висновок такий: за дострокові і швидкі президентські вибори виступала фракція «Батьківщина». А за «технічний уряд» і президента януковича аж до кінця року - фракція «УДАР», якою нині де-факто керує Порошенко.

Повернемось до сьогодення. Коротко перелічимо всіх, хто виступав за відтермінування чи скасування виборів:

- голова фракції ПР О. Ефремов. 14 березня озвучив тезу, що «президентські вибори можуть відбутись тільки після прийняття нової Конституції». Дата виборів, призначена у відповідному законопроекті, назначена на 7 грудня;

- позафракційний депутат М. Рудьковський. 7 квітня подав законопроект про запровадження надзвичайного стану в східних областях. Згідно чинного законодавства це унеможливлює вибори;

- Російська Федерація, яка однією із умов мирного процесу називає «повернення до угод із януковичем», серед яких є і відтермінування виборів.

При цьому жодного, підкреслимо, жодного повідомлення про відтермінування виборів з боку фракції «Батьківщина» та Юлії Тимошенко просто немає. Всі висновки про те, що саме останній вигідний зрив виборів є виключно думками політологів та політичних експертів, які базуються на начебто невеликому рейтингу Тимошенко. Але про низьку якість вітчизняних соціологів говорилось уже не один і не два рази, так що ці думки засновано на вкрай хиткому фундаменті.

Крім того, не будемо забувати, що саме голова фракції «Батьківщина» С. Соболев, у відповідь на численні заклики все-таки ввести надзвичайний стан в східних областях, першим запропонував прийняти закон, який дозволяє проведення виборів навіть за умов НС. Ніяка інша фракція таких ініціатив не висувала.

Поглянемо тепер на ситуацію з іншого боку. Якщо Юлія Тимошенко планує зірвати вибори, вона повинна взагалі не перейматись передвиборчим процесом, адже який сенс вести боротьбу, якщо планується зірвати вибори. Дивимось, що на практиці робить Тимошенко:

- активно веде зустрічі із своїми виборцями в регіонах;

- бере активну участь в телевізійних дебатах з іншими кандидатами в президенти;

- виступає з численними громадянськими і законодавчими ініціативами;

- активно бере участь у вирішенні проблем східного сепаратизму;

- не висуває вимог щодо зняття до інших кандидатів.

Тобто, Тимошенко веде повноцінну передвиборчу кампанію. Тепер подивимось, чи є в Україні такі кандидати, які не ведуть подібної кампанії. Як ми уже зрозуміли, саме відсутність видимої політичної боротьби і орієнтація на кулуарні домовленості і є основною ознакою планів по зриву чи відтермінуванню виборів. Такий кандидат є. Це - Петро Порошенко.

Факти очевидні. Його передвиборча кампанія (якщо її можна такою назвати) полягає у наступному:

- оголошення Порошенка «єдиним демократичним кандидатом»;

- схиляння суспільної думки до безальтернативності його обрання публікацією захмарних рейтингів;

- тиск на всіх кандидатів, які можуть скласти конкуренцію, аби знялись на його користь;

- заклики з боку його прихильників забезпечити його перемогу вже в першому турі;

- відмова від реальних політичних дебатів;

- «політичне недвіже» як у вирішенні суспільних проблем, так і в законодавчій сфері.

Сюди слід додати неодноразові вкиди в Інтернет публікацій про те, що 25 травня відбудеться обрання на посаду президента Петра Порошенка на безальтернативній основі. В цьому, наприклад, були помічені Степан Гавриш і Юрій Луценко.

Тобто, суспільству різними способами навіюється думка, що результат виборів уже заздалегідь відомий. А з практики минулих виборів ми знаємо, що уявлення про заздалегідь відомий результат мінімізує явку на вибори. Таким чином, виходить, що Петро Порошенко свідомо грає на зниження явки. Тим паче, зняття з виборів того чи іншого кандидата не означає автоматичний перехід виборців до того, на чию користь він знявся. Виборці - не біомаса. І чільна частина людей, які хотіли бачити президентом Кличка, наприклад, побачивши замість нього Порошенка, на вибори просто не прийдуть.

А чим нижча явка, тим менша легітимність виборів. Більше того, вже озвучена ідея «безальтернативності» Порошенка теж зменшує їх легітимність, адже легітимними можуть бути тільки вільні і конкурентні вибори. Те, що де-факто просувається Порошенком, взагалі є не виборами, а плебісцитом.

Таким чином, єдиним кандидатом, який свідомо грає на пониження легітимності та вихолощення виборів, є Петро Порошенко. Що викликає щире здивування: адже із таким «шаленим» рейтингом можна не боятись взагалі ніякої конкуренції.

Чи все-таки, рейтинги не такі високі, і всі сподівання Петро Олексійович покладає на «обхід» демократичних процедур і фактичній підміні вільних демократичних виборів «безальтернативним плебісцитом»?

Вячеслав ІЛЬЧЕНКО, політолог, спеціально для «Конфліктів і законів»