​Голосування як індикатор ідеологічного банкрутства

Учорашнє голосування у Верховній Раді стало індикатором прояву одразу декількох глобальних орієнтирів: юридичних, політичних, ідеологічних та моральних. З формального боку, передача процесуального контролю над НАБУ від САП до Генерального прокурора є логічним. НАБУ не показало ніяких результатів за ці 10 років, але формально вважалось незалежним, обслуговуючи владу. У тому числі владу Зеленського. Навіть справу Роттердам+ було злито. Про інші й мови не ведеться, бо ніякий Насіров так і не сів пожиттєво з конфіскацією.

Однак паралельно з юридичною вчора співпали політична, ідеологічна, етична та моральна складові, які в очах суспільства превалюють над юридичною. І тому вчорашнє голосування сприймається не як виправлення перекосів системи, а як останній крок до остаточної узурпації влади Єрмаком-Зеленським всіх контролюючих органів заради уникнення відкриття кримінальних проваджень проти людей Зеленського.

Хоча і з юридичної точки зору, той же Микола Хавронюк наголосив на критичних мінусах, вказавши що керівник САП більше не має прокурорських повноважень, які відтепер зосереджуються у Генпрокурора, а це може бути безіменна група прокурорів з ОГП, обраних без конкурсу; НАБУ і САП стають повністю залежні від Генпрокурора, який отримує необмежений вплив і не має зовнішнього контролю; Генеральний прокурор монопольно отримує право повідомляти про підозру ключовим посадовцям: керівнику ОП, його заступникам, міністрам — без процедурної прозорості, лише за внутрішнім рішенням; зміни до КПК дозволяють слідчим, дізнавачам і прокурорам проводити обшуки без ухвали суду «з метою невідкладного вилучення доказів» — і це відкриває двері для свавілля; нові норми закону «Про прокуратуру» вводять механізми примусового переведення прокурорів і призначення «своїх» людей в ОГП без конкурсу.

І все це НАКЛАДАЄТЬСЯ НА політичні, етичні та моральні аспекти.

ПОЛІТИЧНИЙ: депутати давно перестали орієнтуватись у своїх голосуваннях на виборця, бо не від виборця залежить, чи буде він у списку партії. Тому і віддавали депутати свої голоси за антиконституційні закони, проти яких виступало майже 89% населення. А це і закон про землю, і про множинне громадянство, й інші. Тож депутати в своїх голосуваннях орієнтуються на партійних лідерів та спонсорів. Якби ж вони виступали за інтереси населення, то партії б НІКОЛИ не підтримували ідеологічних ворогів у голосуванні, бо це було б принципово.

ЕТИЧНИЙ: суспільство сприймає (і не зовсім помиляється) вчорашнє голосування як демонстрацію зневаги владою до інституцій, а голосування - як змову для приручення структури, яка хоч і імітаційно, але сприймалась як протидія Зеленському-Єрмаку-Татарову, а отже, саме голосування для суспільства стало доказом того, що все, що відбувається, робиться лише задля уникнення від кримінальної відповідальності людей Зеленського і самих депутатів.

ІДЕОЛОГІЧНИЙ: Зеленський і його проросійський офіс президента - ідеологічні вороги Майдану, що як і янукович прагнуть ручних судів, неконтрольованої прокуратури, знищення незалежних інституцій. Тож підтримка цих осіб, та ще й в неоднозначних голосуваннях, сприймається як зрада. Порошенко ж недаремно, давши для підтримки певну кількість голосів своїх депутатів, сам - утримався, а інші взагалі виступили проти.

МОРАЛЬНИЙ: суспільство, яке все президенство Зеленського спостерігає за корупцією в оточенні Зеленського та за тотальним розкраданням бюджету ним і його оточенням; яке бачить ту сліпу безкарність покидьків, яку йому демонструють, сприймає це голосування як спробу закрити юридично будь-які шанси на правосуддя і відновлення справедливості, оскільки «свій генеральний прокурор» - це політичне прикриття безкарності, свавілля та переслідування інакомислячих.

Чи могла б бути ситуація іншою? Так, якби політики реально поділяли ті погляди, які періодично демонструють. Багато б антиконституційних законів було б провалено, якби політик відповідав перед виборцем і був би змушений не підтримувати ідеологічного ворога.

Конфлікти і закони

Фото з відкритих джерел