​Зеленський: звалити вину на суспільство

Є в українській історії достатньо красномовний факт, котрий дає характеристику усьому тому божевіллю, що нині відбувається в Україні. У 2010 році Вищий адмінсуд своїм рішенням узаконив те, що до того псевдополітики і так знали, проте не озвучували вголос: ВАСУ у своєму рішенні констатував, що передвиборча програма кандидата на пост президента України - це засіб агітації і аж ніяк не закон, тож брехати виборцю можна скільки завгодно. А виконувати обіцянки — не потрібно. Ну і, що взагалі пречудово для України, суд постановив, що «рішення остаточне і оскарженню не підлягає».


Щоправда, з тих пір усілякі дядьки і тітки, що на побігеньгах у олігархату, але котрих з політики і дустом не витравиш, почали говорити про якусь політичну відповідальність. Ну, от так, відповідально: зроблять дурнуваті морди і патякають про політичну відповідальність, коли, насправді, не завадила б адміністративна, а то й кримінальна, але ці два кодекси ті, хто узурпував владу, застосовують лише до суспільства. Для себе - лише політичну припускають.

А про яку політичну відповідальність мова, коли більш ніж 28 років одні і ті ж ситі морди комуністів та «справжніх господарників» сидять біля корита? Політична відповідальність, це - коли партія програє на виборах і ті, хто до її лав входив, вже ані до виконавчої гілки влади, ані до посад на бюджеті дотичності не мають.

Але хіба в Україні так? В Україні одні і ті самі люди, котрі вже накрали грошей з бюджету, або отримали їх через хабарі чи тендери для своїх фірм, або фірм родичів, створюють різні нові партії і, не обтяжуючись жодними ідеологічними поглядами, знову пхаються на вибори.

Звісно, хтось скаже: так нехай люди за цю партію не голосують! І, дійсно, чому б ні?

Насправді, в українських реаліях так статись не може, оскільки певна група людей, що вийшла з партійної номенклатури, а також їхні діти та онуки та представники правоохоронних структур, котрі всі разом зрослись з криміналом, - зацементувала себе у політиці та на певних державних посадах, а тому в країні все відбувається за іншими правилами, де, незважаючи на назву партії, система не направлена на зміну.

Якщо подивитись біографії більшості тих, хто назвав себе політиками (виключенням стануть деякі особи з партії «Батьківщина» та «Свобода»), вони поґвалтували списки усіх партій, які лишень були в українському парламенті понад 28 років. Звісно, що членство в партії - акт добровільний і людина може змінювати партійну приналежність. Однак, якби самі партії та не набирали до своїх лав тих осіб, котрі себе вже скомпрометували, ситуація була б ще якось кращою. Тим не менш: Порошенко, Аваков, Шуфрич, Вілкул, Кернес, Добкін та інші постійно крутилися і крутяться у владі, або біля неї. Порошенко взагалі усіх перевершив: почавши кар'єру у партії кума путіна Медведчука, він і в уряді януковича попрацював і став президентом, використовуючи патріотичне налаштування більшості населення.

А нинішні вибори у місцеві ради взагалі зашкалюють кількістю тупих і цинічних осіб, котрі пруться до рад начебто заради громадян. Найкрасномовніша ситуація у місті Суми, де родина директора ринку вирішила дати в кожну партію по кандидату. Адже так оригінально: розклади яйця по різних гніздах-партіям і - дерибань бюджет, а то й тендери отримуй. Головне: захистити сімейний бізнес. Але ви тільки уявіть, які непримиренні ідеологічні суперечки будуть між різними членами партії, що є членами одного сімейного клану. Це ж до мордобиття, чи не так?

Нинішні вибори достатньо відверто демонструють, що більшість тих, хто хоче балотуватись у депутати, де саме обрання не оплачується, зовсім не беруть на себе реальних зобов'язань по покращенню життя громад, але вони точно хочуть отримати важелі влади, які допоможуть їм у розвитку або власного бізнесу, або бізнесу спонсора.

Нині певні кандидати доводять громадам, що вони на альтруїстичних засадах бажають ремонтувати подвір'я, каналізації та вирішувати проблеми зі сміттям. І при цьому у більшості з них немає жодного уявлення про те, які повноваження у депутата районної, обласної чи міської рад. Та воно їм і не потрібно, бо вони ж до ради обираються не заради громади, а заради власного збагачення. Щоправда, вголос цього не констатують. Але не треба бути генієм, аби зрозуміти, що вчорашня повія, або син директора ринку, або дружина колишнього президента дуже переймаються затопленими дорогами у місті, або відсутністю гарячої води чи наявністю зависоких тарифів на ЖКХ. Воно їм не було цікаво раніше, а нині - і поготів.

Проте усі промови на загал, у більшості тих, хто при владі крутиться, або сидить на потоках, жодним чином не співпадають з їх реальними настроями та діями.

Та й Зеленський, як президент, просто віддав на відкуп усю перемогу тим, хто може купити місце в списку тієї чи іншої партії. Адже не секрет, що ще задовго до виборів місця у партіях були розкуплені різними групами впливу, або родичами осіб з цих груп. І ці люди не збирались і не збираються змінювати систему, бо при зміні правил у бік справжньої демократії та законності вони - вилітають в трубу, або можуть попасти під кримінальне провадження.

Але, що ще гірше, в певних областях владу віддали на відкуп мерзоті від Медведчука та колишньої партії регіонів, члени якої розлізлись по різних партіях. Дійшло до того, що, як написали в усіх ЗМІ, Штепа, котра повинна сидіти за гратами за зраду країни, і вбивця, колишній депутат парламенту Віктор Лозинський, якого засуджували до 15 років ув'язнення за умисне вбивство (але котрий, якимось дивом, тепер на волі, бо, напевно, було чим за неї заплатити), балотуються. Вона — на мера, а він - на пост керівника Підвисоцького ОТГ Голованівського району Кіровоградської області - глави об'єднаної територіальної громади, якраз недалечко від місця, де і сталося умисне вбивство.

А що Зеленський і слуги? А Зеленський - тепер вже на посаді президента грає дурника, котрий робить вигляд, що живе у паралельній реальності. Слоган партії «слуга народу» там де «корупція це — ти», промовисто говорить про те, що відповідальність за усі ті ганебні речі, котрі зробив Зеленський зі своїм шаленим принтером з країною, він бажає перекласти на плечі українців.

І от, що цікаво: він не лише демонструє своє бажання не нести відповідальності за розвал країни, він ще й, тримаючи українців, та й міжнародну спільноту, за ідіотів, зазначає, що біле - то чорне, і що прийняття закону про імпічмент, котрий насправді його унеможливлює, або закону про землю, що направлений на реалізацію відвертого рейдерства, - то досягнення. Як і перемир'я. Щоправда, британський журналіст, якому Зеленський давав інтерв'ю, достатньо відверто викрив подвійне і ганебне нутро українського блазня, коли легко зловив його на брехні про те ж перемир'я. Щоправда, він тоді у Зеленського не запитав: а як ви хочете закінчити те, що не розпочинали? Що, на умовах окупанта?

Однак відро холодної води від британця не привело українського комедіанта у кріслі президента до тями. Він і надалі робить все, що викликає огиду і несприйняття суспільства. І наступним його кроком стало оголошення опитування у день виборів.

Такий вчинок від особи, що назвалась гарантом Конституції, не міг не викликати потужного опору з боку усіх політичних сил в Україні, оскільки виходило, що Зеленський, відверто перевищуючи свої повноваження, і чудово про це знаючи, вирішив в чергове покласти на Конституцію, демонструючи при цьому ту саму поведінку, що і раніше, яку можна інтерпретувати лише як: «насправді мені не цікавий закон і твоя думка. Я виконую замовлення АО Зеленський і транснаціональних корпорацій, але по факту буду усім заявляти, що продаж і розвал країни, це - ти виборець. Навіть, коли ти - проти, але я - вже на троні, а тому мені - плювати, але винним будеш ти».

Деякі політичні експерти, все ще маючи надію на протверезіння Зеленського, роблять спробу говорити, що Зеленського тримають у теплій ванні і він чогось не розуміє. Однак його реакція на корупційні скандали з Єрмаком, новим генеральним прокурором, переслідування неугодних через силовиків та відверті оборудки в енергетиці, що наносять суттєвий збиток країні, доводять зовсім протилежне: він у курсі усього, що відбувається, та, засівши у крісло президента, йому сподобалось жити за державний кошт, а якщо йому добре, то на всіх інших він поклав, як на піаніно. Але відосік запише про те, що «ти щось вирішуєш», коли, насправді, на суспільну думку йому байдуже. Що він і демонструє.

Ліна ТИХА, «Конфлікти і закони»

Скріншот з мережі Facebook



Комментарии

Комментарии отсутствуют. Возможно, ваш будет первым?

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Минулої доби втрат серед українських захисників не було. На обстріли противника наші воїни давали адекватну відповідь

подробнее

Опрос

Ваше ставлення до введення в Україні латиниці замість кирилиці?

Конфликты и законы © 2008-2021.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.