Заступник Голови Союзу юристів України Катерина Коваль: «Ручна» адвокатура не потрібна нікому»

Здавалося б, на початку липня у Києві відбувся І Міжнародний форум «Шляхи розвитку адвокатури України в європейському співтоваристві», метою якого було обговорення шляхів розвитку та інтеграції адвокатури України в професійне європейське співтовариство. На форумі зібралось чимало фахівців, які розглядали аспекти професійної співпраці адвокатів із суддями та прокурорами на прикладі адвокатів з Німеччини, Франції Литви, Польщі та інших країн. І все – заради удосконалення адвокатури України. Але реалії українського сьогодення такі, що українська адвокатура дедалі частіше нагадує корабель, що пливе не в сторону перейняття якісного досвіду, який призведе до реформування галузі, а такий, що вперто летить на рифи.

Для уваги читачів «Конфлікти і закони» пропонують матеріал Заступника Голови Союзу юристів України Катерини Коваль, який красномовно розповідає поро стан української Адвокатури:

9 листопада 1995 року Україна — першою з країн СНД – офіційно вступила до Ради Європи. Це дало можливість брати участь у виробленні спільної політики європейських держав у сфері прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до загальноєвропейських вимог. Головна мета всіх заходів співпраці полягала в тому, щоб сприяти країні у виконанні її статутних обов’язків як держави - члена РЄ. Проте, крім оцих статутних обов’язків, Україна добровільно взяла на себе й ряд конкретних зобов’язань, аби зміцнювати демократію, утверджувати права людини і верховенство права, причому ці різноманітні обов’язки й зобов’язання зафіксовано у Висновку ПАРЄ № 190 (1995).

Україна – ЄС: цивілізаційний вибір

Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе ряд зобов’язань, які стосуються, насамперед, приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог Ради Європи. Окрім того, зовсім недавно, 27 червня 2014 року, Україна підписала Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Підпис від України під її економічною (заключною) частиною поставив Президент Петро Порошенко та лідери усіх країн - членів ЄС. І це – цивілізаційний вибір українського народу на користь європейської демократії, правової держави та активного громадянського суспільства.

Із метою забезпечення подальшого розвитку стратегічного партнерства України з Європейським Союзом на засадах політичної асоціації та економічної інтеграції ми маємо привести вітчизняне законодавство, інститути та практики у відповідність до європейських стандартів щодо прав людини, верховенства права і демократії. Загалом побудувати нову стратегію нової країни. З огляду на цю стратегію й задумувалося проведення в Києві І Міжнародного форуму «Шляхи розвитку адвокатури України в європейському співтоваристві», який пройшов у столиці 5 липня за підтримки рад адвокатів регіонів України, низки європейських інституцій та органів адвокатського самоврядування країн - членів ЄС і СНД.

Єврофорум проходив у час нових серйозних викликів міжнародному праву в глобальному світі, тож ця тема не могла не відбитися на ході дискусії. Говорилося на зібранні й про нові тенденції, пов’язані, в тому числі, із взаємозалежністю національних правових систем та їх співвідношення з міжнародним правом. Тим більше, що в залі було чимало представників зарубіжних країн.

Як наголошувалося, сучасне право перебуває в умовах глобальних змін, що означають не лише нові можливості, але й одночасно високі ризики невизначеного майбутнього. При тому науковці та практики констатували вкрай небезпечне руйнування міжнародної правової системи.

Бо якими б не були чудовими інструменти юристів, яким би не була висока їх професійна майстерність – вони виправдані лише, якщо служать вічним базовим цінностям права, якщо оберігають людину, її свободу, безпеку, якщо присікають беззаконня і захищають справедливість.

Українські реалії

За нинішніх непростих умов, що склалися в Україні, правова система привертає пильну увагу громадян, політиків та міжнародної спільноти, а тому її представники особливо гостро мають усвідомлювати власну відповідальність і докладати максимум зусиль для наближення вітчизняного законодавства до європейського рівня і стандартів, в яких головне – права і свободи людини. Ми маємо разом виробити та напрацювати правову реформу, комунікаційну політику й сучасну стратегію, аби спільно протистояти випробуванням, аби говорити одним голосом при реагуванні на виклики, що постають чи мають постати перед нами.

Щодо української адвокатури, то її діяльність з перших кроків становлення була досить непростою. Чітко простежується закономірність: ступінь незалежності й суверенності адвокатури визначається зрілістю демократичних інститутів держави. У свою чергу правовий статус адвокатури завжди був певним показником захищеності особистості й одним із індикаторів, що свідчать про успіхи в просуванні до правової держави та розвинутого громадянського суспільства.

Варто зазначити, що два роки тому Верховна Рада України ухвалила Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і вітчизняна адвокатура розпочала свій новий етап реформування. А 17 листопада 2012 р. була створена Національна асоціація адвокатів України (НААУ). Основними її завданнями, для вирішення яких і задумувалася НААУ, були названі: консолідація всіх адвокатів, їх об’єднань, забезпечення професійного рівня правової допомоги; організація підвищення кваліфікації адвокатів та посилення контролю за якістю здійснення професійних обов’язків; вироблення норм адвокатської етики й забезпечення їх виконання; підвищення ролі адвокатури в державі; дотримання посадовими та іншими особами гарантій адвокатської діяльності; захист громадянських, соціальних та професійних прав адвокатів. Усе це мало активізувати діяльність вітчизняної адвокатури, якість і доступність адвокатської допомоги для всіх верств населення України.

Під час реалізації норм Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» важливо було виключити ризики критики обов’язкового членства адвоката в НААУ, яке могло зв’язати його адміністративними обмеженнями й стати засобом тиску, що є неприпустимим з точки зору механізмів забезпечення та реалізації прав, свобод і законних інтересів людини. Тому членство в професійній організації мало бути побудовано таким чином, щоб адвокати самі прагнули стати членами асоціації. Важливо було надати перехідний період тим, у кого було право на зайняття адвокатською діяльністю, та можливість оцінити нову корпорацію як свою організацію.

Демократія в будь-якій організації завжди заснована на довірі: адвокати поважатимуть те керівництво, яке поважає закон та статут. Керівництво має враховувати інтереси адвокатів-членів організації, які, в свою чергу, повинні відчувати свою відповідальність за виконання закону. Дуже важливо, аби завжди існувало інформаційне джерело, з якого можна дізнатись про стан справ в НААУ, і був відкритий доступ до будь-якої інформації членів корпорації. Ці принципи вбирають суть демократичного стану і взаємин професійної спільноти, а саме свідчать про те, що дотримання цього основного правила призводить до виникнення юридичної визначеності для адвокатів та органів самоврядування. Важливо говорити й про мудрість у ставленні один до одного, як і вчитися на помилках один одного. РАУ мала звертати увагу не лише на успішні, а й на «невдалі» свої проекти та прийняті рішення.

Були сподівання, що асоціація не стане новим зарегульованим «міністерством адвокатури», а діятиме як орган, який лобіює інтереси і просуває адвокатські ініціативи та є відповідальним представницьким органом регіональних адвокатських спільнот.

Втрачений час і можливості

На превеликий жаль, за час своєї роботи НААУ не забезпечила права і гарантії адвокатів України, через що і втратила кредит довіри адвокатів. Адже два роки професійна 30-тисячна організація жила без стратегії та плану дій. Ми втратили час для розбудови та укріплення адвокатури. І нині асоціація стоїть перед нагальною потребою визначення нових векторів подальшого розвитку, що зумовлено загостренням політичної ситуації, ряду зовнішніх загроз та внутрішніх ризиків, погіршенням соціально-економічних показників у країні, трансформації правової системи, що не могло не відобразитись на українській адвокатурі в цілому та на НААУ зокрема.

Адвокатське співтовариство сьогодні об’єктивно зацікавлене в ефективності реформи правоохоронної системи, в незалежному, справедливому і кваліфікованому суді, у високому авторитеті судової влади, в розвитку правової державності в Україні. І нині готуються нові зміни до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», працює відповідна робоча група й самими адвокатами вносяться вагомі пропозиції щодо вирішення проблем, що виникли при реалізації нинішньої редакції закону з метою посилення гарантій адвокатської діяльності. Останнім часом інформаційний фон навколо реформи адвокатури знову надзвичайно актуальний.

Тож активізація роботи, залучення адвокатів до процесу формування стратегії розвитку адвокатської спільноти є одним із головних завдань, які стоять перед органами самоврядування сьогодні. Ухваленню важливих для адвокатів рішень має передувати широке обговорення, тоді вони не піддаватимуться критиці, а супроводжуватимуться колективною волею до виконання.

Необхідність стратегії реформ

Сьогодні варто зазначити й те, що у зв’язку з відсутністю плану заходів з реалізації стратегії реформ НААУ роль адвокатури як елемента, що забезпечує змагальність у процесі, неухильно знижується. Хоча є сподівання, що проведений форум допоможе залучити адвокатів до процесу стратегічної розробки та подальшої імплементації вказаного плану заходів. Це має бути важливий та новітній документ, який повинен надалі пройти широке публічне обговорення. Він стане основою для подальшої роботи Національної асоціації адвокатів України, інших об’єднань адвокатів, надасть нове дихання подальшому реформуванню адвокатури в Україні. Навіть більше: план заходів з реалізації стратегії реформ адвокатури, запропонований на форумі, повинен увійти до нової програми Президента щодо державної правової політики під умовною назвою «Юстиція 2015».

Мова про впровадження реформ з питань, пов’язаних із веденням кримінальних справ, створенням більш змагальної системи в кримінальному судочинстві, із застосуванням принципу рівності сторін обвинувачення та захисту. Реалізація цих принципів можлива шляхом забезпечення неупередженого правосуддя, обмеження правових можливостей сторони обвинувачення у кримінальному провадженні, посилення позиції сторони захисту з метою повноцінного виконання захисниками своїх професійних обов’язків, представлення стороною захисту в повному обсязі своїх доказів та захисту захисником усіх законних прав та інтересів своїх підзахисних. При тому необхідно забезпечити закріплення в Конституції та законах суспільне значення , роль та місце адвокатури України у правовій державі. Добитися цього - одне з головних завдань керівництва НААУ.

Концептуальний погляд на реформу адвокатури

Аналізуючи перспективи розвитку адвокатури України, слід звернути увагу на необхідність інституційного підходу до її подальших реформ, який передбачає врахування наступних аспектів: передумови реформування адвокатури; принципи реформування адвокатури; основні напрями реформування адвокатури; завдання реформування адвокатури. Щодо інших підходів і принципів, то тут слід говорити про необхідність єдності адвокатських об’єднань у рамках усієї держави, організацію взаємовідносин з органами державної влади на основі партнерства, реформування інституту адвокатури в рамках вже існуючих міжнародних принципів і стандартів як у сфері надання юридичної допомоги, так і в безпосередній адвокатській діяльності, позиціонування адвокатури як незалежної саморегулівної організації, підпорядкованої інтересам не держави, а суспільства, і спрямованої на забезпечення положень ст. 59 Конституції України, а саме на надання професійної юридичної допомоги.

Основними напрямками розвитку інституту української адвокатури бачаться наступні: імплементація міжнародно-правових стандартів, що стосуються надання юридичної допомоги та діяльності інституту адвокатури в українську правову систему; реформа процесуального законодавства, забезпечення захищеності адвокатів, рівноправності сторін у судовому процесі і на стадії попереднього слідства; подальше реформування українського законодавства з метою формування самостійної, незалежної і єдиної системи адвокатських об’єднань України, діяльність якої регулюватиметься здебільшого внутрішньо корпоративними нормами, подальше реформування українського законодавства з метою забезпечення діяльності українських адвокатів за кордоном та іноземних адвокатів на території України; створення нормативної бази, а також організаційного та матеріально-фінансового забезпечення обов’язкової професійної підготовки та перепідготовки українських адвокатів.

Два варіанти розвитку перспектив адвокатури

Які ж перспективи розвитку української адвокатури? Бачаться два можливі варіанти: еволюційний і революційний. Деякі кроки в цьому напрямку вже робляться. Хоча при виборі стратегії розвитку української адвокатури необхідно враховувати переваги і недоліки обох варіантів. Багато фактів говорять про перевагу еволюційного шляху. Справа в тому, що адвокатська корпорація існує не автономно від інших соціальних інститутів, наприклад, вона тісно пов’язана із судовою системою.

Першочерговими тут повинні стати завдання, пов’язані з реформуванням системи набуття адвокатського статусу і наступне визначення адвоката в рамках того чи іншого адвокатського об’єднання. Важливе значення мають і нормативно-правове та організаційне забезпечення діяльності загальнонаціональної асоціації адвокатів.

Усе це тим більше слід робити, чим скоріше, бо на сьогодні в адвокатському співтоваристві накопичилася критична маса незадоволених існуючими проблемами. Важливо підготувати ряд звернень до судових інстанцій, а також власних законодавчих ініціатив – думка тисяч адвокатів – вагомий аргумент. І ми впевнені, що держава на наші пропозиції відреагує. Маємо виробити комунікаційну політику і стратегію НААУ, аби спільно протистояти в часи випробувань, аби говорити одним голосом при реагуванні на виклики, що так чи інакше поставатимуть перед нами. Кожен адвокат має розуміти філософію рішень корпорації, яку ті, що прийдуть після нас, розвиватимуть і збагачуватимуть далі.

Активізація, залучення адвокатів до процесу формування стратегії розвитку адвокатської спільноти є одним із головних завдань, які стоять перед органами самоврядування сьогодні. Здійснити це можливо, зробивши процес прийняття рішень органами самоврядування максимально прозорим і публічним. А ухваленню важливих для адвокатів рішень має передувати широке обговорення.

Чим вищий статус і повага до адвоката, тим сильніше бажання талановитих юристів приходити в професію. Необхідно наповнювати й посилювати цей статус. Адвокатське співтовариство має бути саморегульованим і вільним, адже «ручна» адвокатура не потрібна нікому.

Хтось із древніх мудреців сказав: щоб залишитися на місці в мінливому світі, треба весь час іти вперед. Сподіваємося, адвокатура йтиме вперед і серйозно лобіюватиме свої проекти. Зупинитися на досягнутому – це програш. Можна, звичайно, спокійно дочекатися таких змін, але це не шлях розвитку. Адвокатура готова сама серйозно впливати на процеси змін у державі, щоб вони були не до гіршого, а до кращого, в тому числі й щодо самих адвокатів.

В української адвокатури велика історія і славні професійні традиції. Є впевненість у тому, що ці досягнення будуть примножені, а роль адвокатури неухильно підвищуватиметься.

Катерина КОВАЛЬ, опубліковано у «Юридичному віснику України», №№ 29-30 (994-995) 18 19 липня - 2 серпня 2014 року