​Київська лавра: український музей чи власність ФСБ у рясах?

Продовжуючи розслідування щодо долі «Архангела Михаїла», журналіст «Конфліктів і законів» завітав до Києво-Печерської лаври, а точніше – до реставраційних майстерень, що розташовані на території музею-заповідника. І відвідування Лаври, святині Києва, здивувало не менш, ніж питання щодо самого експоната «Архангела Михаїла».

Вже перед святою брамою Лаври видко: у цьому місці осіли вкрай цинічні крамарі: єдине, за що не беруть гроші – за повітря. А все інше, - то все, на чому потрібно робити навар. Та й дійсно: натільний хрестик з іконкою, самі іконки, плетений ангел – все це не для того викладалось крамарями, аби кожен вірянин міг отримати. А от придбати – будь ласка: за суму від шістдесяти гривень можна купити дуже незграбне лиття, але хіба ж можна осудити тих, хто робить гроші на вірі в бога?

Щоправда, як підходиш ближче до брами, усвідомлюєш: московський патріархат в Україні поводить себе, як і будь-яке російське бидло де інде: використовує створене іншими і доводить його до зубожіння. І це – реальність України, де церква ворога, що ненавидить Україну, не лише вільно себе почуває в нашій державі, а ще й робить гроші на українцях та знищує українські святині, експлуатуючи їх до нестями, що призводить до їхньої руйнації. А що ж українська держава? Адже Київська лавра офіційно є музеєм. А у влади - немає грошей на реставраційні роботи, тоді як московський патріархат, що окупував українську святиню, гребе грошву лопатою, проте і не думає виділяти кошти на реставрацію. Вони ж не для того гроші стрижуть з українців, аби зберігати їхню культурну спадщину.

Усі свідомі громадяни України знають, що московський патріархат - це не лише церква ворога, це ще й повна бездуховність і відсутність бога. Але наявність скрепів та любові до матеріальних цінностей, на котрі чомусь зобов’язані скидатись прості українці, виявляється у повній мірі. Проте влада нічогісінько не робить заради того, аби ФСБ у рясах зникло з України. І це при тому, що усі нинішні можновладці в курсі: під час Революції Гідності усі снайпери та російські окупанти, які прилетіли на допомогу януковичу, ховались саме за стінами Лаври.

А чи СБУ перевіряла, хто нині переховується у цій фортеці? А чи держава цікавиться, що агенти ФСБ роблять всередині Лаври?

А те, що відбувається за стінами фортеці – дуже цікаво, адже, судячи з усього, московський патріархат вирішив, що українська Лавра для них – своєрідний Ватикан – держава в державі. Щоправда, жодна людина не побачить у Ватикані такого цинічного ставлення до архітектурних цінностей.

Ще тільки стоячи перед брамою Лаври, вже впадаєш у ступор. По-перше: якщо колись вхід на її територію був вільний, аби потрапити до церков всередині, а квитки продавались лише до музеїв та печер, то нині без оплати ніхто до Лаври не пустить: грошва важливіша за бога. Хто отримує кошти, чи музей, чи ФСБ у рясах – з’ясувати не вдалося. Проте, на питання, як може статись, аби вхід до Лаври був у такому занедбаному стані, працівники музею відповіли, що для реставрації потрібен дозвіл ЮНЕСКО.

Ось такий вигляд колись мав вхід до Лаври:

А ось так він виглядає нині. Нікого не коробить від того, до якого занепаду довели національну святиню:

Але найцікавіше все ж всередині. Тут взагалі не можна зрозуміти - де державна територія, а де засилля ФСБ у рясах, оскільки, судячи з усього, держава тут не має жодних прав і присутня суто технічно.

Та цікаво інше. ФСБ у рясах всередині, видко, робить все, що заманеться. Дорога, котра раніше вела через Лавру і нею ходили люди, тепер, скоріш за все, - перекрита для простих смертних. А знаєте, чому? Тепер у цьому закуточку над дорогою хтось влаштував собі квартирку.

Але якщо дивитись на фото уважно, то видко: самі укріплення Лаври – розвалюються. Проте цікаво інше. На цих же фото видко: ФСБ у рясах робить на будинках мансарди. А так як їх видно лише згори та з деяких інших місць, куди не ступає нога простої людини, то можна розбудовуватись так, як душа забажає.

Щоправда, не зрозуміло: а дирекція музею куди дивиться? Навіщо вона існує, якщо не може захистити національну святиню? Чи там теж звикли просто грошики рахувати? А грошиків – багацько. Лише за вхід – 25 гривень. А от потому лише відкривай гаманця: якщо порахувати, то одна особа, в середньому, лишає тут 300 гривень. А ще є індивідуальне екскурсійне обслуговування іноземною мовою (група 1 до 9 осіб всі категорії відвідувачів) 3 акад./години за тисячу гривень, індивідуальне екскурсійне обслуговування (група 1 до 9 дорослі особи) 3 акад./години 800,00, професійна фото- і відео зйомка вартує тисячу гривень (що більшість туристів, котрі вже заплатили за екскурсію - здивує) і велика кількість інших начебто послуг, вартість яких не кожному по кишені. З самими розцінками можна ознайомитись на сайті. Вони – офіційно викладені.

При цьому, як вдалося з’ясувати, відвідувачів – не бракує. Так, наприклад, в середньому заповідник відвідують не менше 500-700 осіб на день. А от 2 січня 2012 було 3800 відвідувачів.

І тут постає питання: а куди ж діваються кошти? Чому Києво-Печерська лавра занепадає? Чому те, що не втрапляє в очі – руйнується?

То чому мовчить влада? Чи стане вона на захист української святині, чи заглядатиме в рота працівникам ФСБ у рясах?

Конфлікти і закони

Фото «Конфлікти і закони»