​Зупинити соціопатів та некомпетентність: тренінги для влади, майже за Міловановим, тільки з кращим результатом, ніж від ідіота

Як вдалося з'ясувати за останні шість місяців, до влади в Україні прийшли ті, для кого навчання в школі та інших закладах було, як відсиджування в буцегарні: гірко, страшно і — скоріше б строк скінчився. Дітки комсомольців та комуністів, а також чиновників середньої ланки, з інтелектом не вище середнього, але яких батьки з початку 90 років минулого століття прилаштували до громадських організацій, котрі могли отримувати гранти – гроші від іноземних організацій, наразі керують країною.

Ці люди – ніколи не працювали з точки зору надання послуг, чи створення конкурентного продукту, який треба продати. Вони навчились якісно робити звіти для донорів, але їхня діяльність, як і діяльність усієї влади, була імітацією, що зводилась до красиво створених слайдів.

Подорослішавши, вони гарно себе прилаштували, щомісяця отримуючи кошти, які чесно виводили на власні ФОП, але, окрім декларування аля-захисту прав людини, боротьби за свободу слова, демократію та вільне підприємництво, стали лобістами транснаціональних компаній, завдання яких аж ніяк не вільна та заможна держава Україна. Проте увесь цей час вони, як і влада, жили в паралельному світі, де не потрібно думати як заробити собі на хліб, а гарні щомісячні виплати надавали можливість жити, як і корумпованій владі: обідати у ресторанах, їздити за кордон та за рахунок донорів навчатись на тижневих курсах в Америці та Англії.

Зважаючи на те, що більшість грантоїдів діти комсомольців та комуністів, тобто - особи, яких з дитинства вчили, що вони кращі за суспільство і еліта, і вже з малолітства їх вчили брехати і надягати маски, пристосовуючись до обставин, країна отримала певний пласт соціопатів, соціопатизм яких закріпили донорські гроші, оскільки у цих хлопчиках та дівчатках ніхто не виховував патріотизму та жаги до ґрунтовних знань. Але їм в голови заклали пихатість, завищену самооцінку та розуміння, що лобіювати потрібно інтереси тих, хто або представляє донорів, або може гарно заплатити за своє лобіювання, яке відбувається методами дієвих механізмів громадського контролю, але не задля доцільності поліпшення життя суспільства, а через боротьбу начебто з корупціонерами, заради того, аби на ці місця завести тих, кого лобіюють. Навіть, якщо, ті, кого грантожери просувають, наноситимуть суттєву шкоду суспільству. Правило просте, як і у тих, хто був при владі (а це теж, в основному, комсомольці, комуністи плюс представники криміналу) – гроші не пахнуть.

Заохочували у них і аферизм, коли надурити суспільство – це не надурити, а якісно зібрати з лохів гроші. Тож, нині держава Україна має цілу когорту цинічних соціопатів, котрі не мають совісті, честі та гідності, не вміють співчувати і точно переконані, що держава не повинна бути соціальною. Не спроможні мислити категоріями держави та не знають ґрунтовно жодної з наук. Не розбираються в реальних механізмах економіки, але які, як і належить аферистам-аматорам, поверхнево щось десь чули, вміють гарно і пафосно говорити пусті, проте, правильні слова на публіку, але які ніколи і не вірили в те, що писали донорам в своїх звітах: у демократію, свободу слова, вільне підприємництво.

Тож, не дивно, що коли всі ці грантоїди таки почали потроху вливатись в державну владу, вони відчули запах грошей, як запах крові, і почали дерти країну, не думаючи ані про державу та людей, ані не розуміючи наслідки своєї діяльності, оскільки, будучи особами, що отримали поверхневі знання з тих чи інших наук, тим не менш, вони переконані, що розбираються в усьому. А тому нині ми маємо в державі при владі людей, котрі в усьому вважають себе експертами. У кожній галузі вони точно знають, що треба робити, але при цьому не мають жодного уявлення про шкідливість наслідків своїх рішень.

Наразі ми бачимо, що люди, котрі самі колись створювали собі ФОП заради виводу грошей від донорів, нині переконані, що усі підприємці працюють саме заради відмивання коштів. Тож, судячи по своїй недалекій практиці, вони, не розбираючись у сфері підприємництва і в тому як більшість громадян заробляє собі на хліб, все ж вирішили, що вони генії в області підприємницької діяльності і знають, як працює економіка та як працюють ФОПи, а тому з легкістю пішли на знищення малого підприємництва, проштовхуючи закони, які знищують малий бізнес.

Грантоїди, яких нині Зеленський зібрав у своїй команді, наразі виконують дві функції. Перша: проштовхують інтереси транснаціональних компаній по продажу української землі, розпродажу залишків державної власності і розвалу ледь дихаючої економіки країни. Друга: захищають інтереси монополістів та олігархів, знищуючи освіту, культуру, охорону здоров’я та соціальні гарантії для українців.

Однак їхнє спотворене сприйняття життя та суспільних відносин громадяни України вже почали відчувати на своїй шкурі: погіршення життя продовжується, а все, що відбувається в країні – лише піар-компанії голосних скандалів, що покликані відволікти суспільство від серйозних рішень грантоїдів у владі, котрі йдуть на шкоду держави.

На жаль, пихатість, зухвалість та зарозумілість більшості грантоїдів, що впевнено вважають себе експертами, проте - не розбираються в тій чи іншій сфері, а тому своїми рішеннями наносять лише шкоду, нині суттєво б’ють по суспільству. Те, що більшість з них – дурні, вже більшість українців побачили і зрозуміли, але самі грантоїди, не розуміючи і не усвідомлюючи своєї некомпетентності, навіть не припускають, що вони можуть в чомусь не розбиратись, тож починають влаштовувати фахівцям високого рівня усілякі екзамени.

При цьому вони, якщо їх і справді проекзаменувати, виявляться дуже тупими і бездарними, а це вже видко по їхнім рішенням і тому, що вони не усвідомлюють наслідки своїх дій. А подібна поведінка попадає під ефект, що був виявлений вченими Крюгером і Даннінгом, коли вони, провівши серію дослідів, дійшли висновку, що люди, які мають завищену самооцінку, проте не володіють самокритикою і мають низький рівень кваліфікації і знань, на практиці дуже високої думки про свої уявні здібності. А тому дуже легко роздають прочухани професіоналам, входячи з ними в полеміку і доводячи останнім, що саме думка грантоїдів-експертів є правильною і єдино вірною, а той, хто у собі і своїх рішеннях має сумнів - нічого не розуміє ані в житті, ані в тій чи іншій галузі.

Тож країна і отримала усіляких шабуніних, мілованових та гончаруків, які далекі від реальностей життя, від справжнього професіоналізму, але переконані, що вчитись можна по Вікіпедії, а знаки пунктуації – треба ліквідувати.

Та чи можна щось зробити з цими дурнями з завищеною самооцінкою, котрі єдине, на що можуть рефлексувати, це - гроші та тренінги? Виявляється – можна. Як довели ті ж самі Даннінг та Крюгер, подекуди дурні, які від природи мають певні навички сприйняття інформації, якщо їм провести просвітницьку діяльність, можуть таки усвідомити рівень своєї некомпетентності. Тож, чи можливо роззути очі ідіотам, що отримали владу, аби вони усвідомили, що фаховість важливіша за високу самооцінку і високу думку про своє випещене его?

Звісно, не всі серед грантоїдів можуть бути покидьками із задатками соціопатів. Але вони – не вміють і не хочуть вчитись, як і більшість чиновників. Тому нині в Україні слід би було для таких аматорів (непрофесіонали, котрі лише поверхнево розбираються в тих чи інших галузях, але точно розкажуть, як правильно) запустити те, що усі ці люди точно уміють сприймати: тренінги в ігровому форматі, але які змусять їх або проявити свою повну дурість, або відкриють їм очі на власну некомпетентність.

Про подібні правила перевірки компетентності чиновників, виявляється, свого часу вже писав експерт Вячеслав Ільченко. Ще у 2013 році він запропонував ідею перевірки кваліфікації українських політиків та чиновників, як державних менеджерів, через цікавий, а, головне – видовищний, проте дуже доступний спосіб - гру. Тоді експерт писав: «кваліфікацію буде підтверджувати виграш в одній з ігор на максимальному рівні складності, з обов'язковим записом і аналізом партії експертним журі» і – виклав назви цих ігор:

- Settlers;
- SimCity;
- Tropico.

Він зазначав: «всі поіменовані ігри є економічними стратегіями німецької школи і побудовані навколо керування містом, або невеличкою державою, із побудовою складних економічних ланцюжків. Для особливо амбіційних рекомендую X3: Terran Conflict або Railroads, там задача сконцентрована на побудові складних торговельних зв'язків і транспортних шляхів - між іншим, дуже актуальна для України тема».

Найоригінальніше в такому методі перевірки та навчання, що усі чиновники та соросята будуть вчитися у звичній для них манері – ігровий тренінг, оскільки інших навичок засвоєння знань вони не здібні сприймати через свою некомпетентність.

Одне можна сказати точно: запровадження перевірки усіх чиновників, політиків-урядовців, навіть депутатів, а ще ліпше – фіскалів, допоможе виявити у прямому етері (а подібні тренінги потрібно транслювати стрімом), якими справжніми менеджерами вони є, коли всіх переконують, що обізнані у всіх галузях суспільного життя. Ну а повних профанів, що не зможуть осилити тренінг-гру, звісно, доведеться гнати з політики та управління державою – старим віником, бо інакше вони своєю некомпетентністю і надалі знищуватимуть країну.


Оксана КОТОМКІНА, «Конфлікти і закони»

Фото hr-media.ru