Політика

Считается, что задним числом политический аналитик способен объяснить все, что угодно. Но я, хоть стреляй, хоть в БПП записывай, не могу найти рациональные мотивы поведения нашей власти. Причем, поведения особо извращенного, вывернутого наизнанку по Достоевскому.

Блін, як усі на Білорусь образились, що вона у комітеті ООН проголосувала проти резолюції по Криму! І традиційно хворий на безпам’ятство український політикум якось навіть і не згадав, що за пару тижнів до того президент Порошенко провів дьюті-фрі самміт з президентом Лукашенком в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Антикоррупционный механизм, созданный в Украине под давлением наших западным партнеров, наша власть сломала. В украинской политической системе, которая создавалась коррупционерами для коррупции, управляемой коррупционерами и оберегаемой коррупционерами, невозможно создать независимый орган для разрушения самой этой системы.

Коли згадують про досягнення України за 3 роки після Майдану 2014, я чомусь дуже часто чую тезу про дипломатичний успіх. Про створення якоїсь міфічної коаліції на захист України, про руйнівну силу санкцій, прийнятих виключно на прохання Порошенка, щоб уже найближчим часом нарешті розвалити клятий Мордор, про «джавеліни», які ось-ось прибудуть від наших друзів…

Вдумайтесь о том, как спокойно мы обсуждаем суть конфликта Порошенко против Авакова. Оба решили избавится от «сумасшедшего» Саакашвили. Разработали схему. Оба договорились поделить риски за ее осуществление. Президент во внеправовой способ лишает Саакашвили гражданства, пока тот за границей, а Аваков, опять же во внеправовой способ, не пускает его в страну и не допускает его политической активности тут.