Правовий акцент

Питання тримання військовослужбовців у слідчих ізоляторах (СІЗО) потребує нині широкого розголосу, оскільки в умовах війни багато бійців стикаються з тривалими судовими процесами та затягуваннями строків затримання. Особливої уваги вимагає ситуація, коли військових не випускають під особисті зобов'язання чи інші альтернативні запобіжні заходи, хоча існує 616 стаття Кримінального кодексу України, яка передбачає окремий порядок притягнення військовослужбовців до відповідальності.

Цікава розпочалась переписка між редакцією «Конфлікти і закони» та прокурором Артемом Бояренком, котрий свято переконаний, що вивчення декларації чиновників та прокурорів - то втручання в особисте життя. Ба більше: окрім надсилання листів на пошту, які схожі на приховане залякування, він також надіслав листа «Укрпоштою», при цьому своїх персональних даних прокурор так і не вказав, вказує адресу прокуратури, з якою наша редакція плідно співпрацювала з 2009 року і у пресслужбі якої завжди знали юридичну адресу видання.

Українська адвокатура, яка колись вважалася елітним прошарком суспільства та інститутом, що захищає права громадян, після реформування, що відбулось після прийняття Верховною Радою України 5 липня 2012 року Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і котрий замінив Закон «Про адвокатуру», що діяв з 1993 року, втратила свою елітність. І хоча закон 2012 рекламували як прогресивний, усі чудово розуміли, що протягнутий законопроект Портнов готував під себе, оскільки йому була потрібна слухняна адвокатська спільнота, яку можна контролювати і... «ощипувати як гусей». Однак закон, прийнятий у 2012, призвів не лише до залежності адвокатів від Національної асоціації адвокатів, постійної оплати «підвищення кваліфікації», оплати «Є-балів», а й перетворив адвокатську спільноту на прихисток звільнених (інколи, як Баканов, котрого звільнили за ст. 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (невиконання (неналежне виконання) службових обов’язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків) осіб, які ховаються від відповідальності, або були змушені піти з посади через зашквари, що теж пов’язані або дотичні до корупції.

Отримавши вимогу від прокурора Бояренка Артема Юрійовича щодо спростування інформації, викладеній в статті «Тато може…», опублікованій 11.09.2024 о 21:19 годин, перше, що кинулось в очі, це, окрім даних про редакцію, що знаходяться у відкритому доступі на сайті «Конфлікти і закони», - повна адреса і всі дані координатора проекту Котомкіної Оксани Федорівни, тоді як щодо самого пана Бояренкова стоїть лише електронна адреса.

Редакція видання «Конфлікти і Закони» отримала лист-претензію від героя нашого розслідування, прокурора Офісу генерального прокурора Артема Бояренка, в якому останній вимагає «спростування» і навіть надає нам готовий текст, який ми, на думку чиновника, повинні опублікувати.